Фонолого-семантична транспозиція етимона *'wetе "вода" в афразійських, індоєвропейських, алтайських, уральських й дравідійських мовах

Автор(и)

DOI:

https://doi.org/10.32589/2311-0821.2.2021.252090

Ключові слова:

фонолого-семантична транспозиція, ностратичний етимон, сакралізація значень, радіальна і ланцюжкова полісемія

Анотація

У статті здійснено фонолого-семантичну реконструкцію ностратичного етимона *'wet "вода" та його генетичних трансформ, відновлених на матеріалі мов п’яти сімей.
Установлено, що процес транспозиції генералізованого знака *'wet відбувався в напрямі розвитку в його семантичній структурі сакральних смислів, пов’язаних із первісними уявленнями носіїв ностратичних мов про воду як про рідину (субстанцію) та про її рух: горизонтальний, вертикальний, швидкість руху. 
Побудовано мотиваційну макромодель ВОДА – РІДИНА / СУБСТАНЦІЯ, що поступово трансформувалася в універсальну метафоричну модель ВОДА – РУХ з трьома мікромоделями, характерними для досліджуваних етимонів п’ятьох мовних сімей: ВОДА – РУХ ПО ГОРИЗОНТАЛІ (для афразійського *wada?e "вода, річка" (як результат первісної фіксації образно-сакральних першозначень "коливатися" і "довгий", збережених у семантичних транспозиціях індоєвропейських коренів del-2 і del-5); ВОДА – РУХ ПО ВЕРТИКАЛІ (для алтайського *оdV "дощ", значення якого повністю збереглося в індоєвропейському корені del-4 "дощ"); ВОДА – РУХ ПОВІЛЬНИЙ (ВЕРТИКАЛЬНОГОРИЗОНТАЛЬНИЙ / ДЖЕРЕЛЬНИЙ) (для дравідійського *vat- (-d-) і зафіксованого в семантичних транспозиціях індоєвропейського кореня del-5).
Зроблено припущення, що полісемія значень вплинула на фонологічні транспозиції в етимонах п’яти мовних сімей, одна з яких - це перехід від простої форми ностратичного *t-кореня до розширених (складних) праформ із *d-коренем.
Полісемія значень, а також фонологічна транспозиція в етимонах п’ятьох мовних сімей відбувалася, ймовірно, за двома закономірними схемами: радіальною і ланцюжково-радіальною. Радіальна схема полісемії із фонологічною транспозицією характерна для афразійського *wada?e "вода, річка"; дравідійського *vat- (-d-) "текти, бігти невеликим потоком"; індоєвропейського *'wed- / *'wod- / *'ud- "вода" етимонів, тим часом ланцюжково-радіальна із фонологічними трансформами – для алтайського етимона *оdV "дощ" й уральського етимона *wete "вода".

Посилання

Березович, Е. Л. (2000). Русская топонимия в этнолингвистическом аспекте. Екатеринбург: Издательство Уральского университета.

Березович, Е. Л. (2004). К этнолингвистической интерпретации семантических полей. Вопросы языкознания, 6, 3-24.

Березович, Е. Л. (2014). О семантико-мотивационной реконструкции лексики. Филология, 199-214.

Бурлак, С. (2011). Происхождение языка: Факты, исследования, гипотезы. Москва: Астрель; CORPUS.

Варбот, Ж. Ж. (1997). К этимологии славянских прилагательных со значением 'быстрый'. III. В Этимология. 1994-1996 (сс. 35-46). Москва: Наука.

Варбот, Ж. Ж. (2002). Из семантического опыта этимологии. В Белорусский и другие славянские языки: семантика и прагматика. Материалы международной научной конференции "Вторые Супруновские чтения". Минcк, 28-29 сентября 2001 г. (сс.14-22).

Варбот, Ж. Ж. (2012). Исследования по русской и славянской этимологии. Москва; Санкт-Петербург: Нестор-История.

Васько, Р. В. (2016). Семантична модуляція соматизмів / head / голова у фразеотрансформах арабської, англійської, української та російської мов. Вісник Київського національного лінгвістичного університету. Серія Філологія, 19(1), 26-36.

Вендина, Т. И. (2002). Средневековый человек в зеркале старославянского языка. Москва: Индрик.

Грунтов, И. А. (2007). "Каталог семантических переходов" – база данных по типологии семантических изменений. В Компьютерная лингвистика и информационные технологии. Материалы конференции "Диалог' 2007" (сс. 157-161). Москва: РГГУ.

Долгопольский, А. Б. (1968). Ностратические этимологии и происхождение глагольных формантов. В Этимология (сс. 237-242). Москва: АН СССР. Ин-т русского языка.

Дронова, Л. П. (2012). Поиски оптимизации семантической реконструкции. Вестник Томского государственного университета. Серия Филология, 282, 212-215.

Дронова, Л. П. (2006). Становление и эволюция модально-оценочной лексики русского языка: этнолингвистический аспект. Томск: Издательство Томского университета.

Зализняк, А. А. (2009). О понятии семантического перехода. В Компьютерная лингвистика и интеллектуальные технологии. Материалы ежегодной Международной конференции "Диалог 2009", Бекасово, 27-31 мая 2009 г. (Вып. 8(15), сс. 107-111). Москва: РГГУ.

Залізняк, Л. Л. (2015). Фінальний палеоліт – доба кардинальних змін. Археологія, 2, 3-18.

Капранов, Я. В. (2017). Апробація методу діахронічної інтерпретації у макрокомпаративістиці. В Наука і вища освіта. Тези доповідей XXVI міжнародної наукової конференції студентів і молодих учених, Запоріжжя, 15 листопада 2017 р. (сс. 224-225). Запоріжжя: Класичний приватний університет.

Капранов, Я. В. (2015). Історико-генетичні витоки поняття ностратичної прамови у сучасному порівняльно-історичному мовознавстві. Науковий часопис Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова. Серія 9. Сучасні тенденції розвитку мов, 13, 86-92.

Корольова, А. В. (2014). Когнітивна лінгвокомпаративістика: від реконструкції прамовних форм до реконструкції структур свідомості. Вісник Київського національного лінгвістичного університету. Серія Філологія, 17(2), 94-101.

Кострыкина, С. Е. (2013). Семантическая реконструкция прагерманских форм *buZjanan и *saljanan (на материале древнегерманских библейских текстов) (Автореферат кандидатской диссертации). Волгоградский государственный социально-педагогический университет, Волгоград.

Михалев, А. Д. (2013). Семантическая интерпретация индоевропейских корней: омонимия или полисемия? В Теоретические и прикладные аспекты исследования языков народов мира. Симпозиум XI. Материалы VII Международного конгресса (Ч. 1, сс. 79-86).

Напольских, В. В. (1994). О времени и исторических условиях урало-тохарских контактов. Journal de la Société Finno-Ougrienne, 85, 37-39.

Рахилина, Е. В. (2000). Когнитивный анализ предметных имен: семантика и сочетаемость. Москва: Русские словари.

Старостин, Г. С. (2015). К истокам языкового разнообразия. Десять бесед о сравнительноисторическом языкознании с Е. Я. Сатановским. Москва: Издательский дом"Дело" РАНХиГС.

Старостин, С. А., & Милитарев, А. Ю. О древе языков (обзор мнений). Взято с http://thule.primordial.org.ua/ starostin-militarev.htm

Толстая, С. М. (2002). Мотивационные семантические модели и картина мира. Русский язык в научном освещении, 1(3), 112-127.

Толстая,С. М. (2013). Семантическая реконструкция и лексическая типология.В А. М. Молдован, С. М. Толстая (Отв. ред.), Славянское языкознание. Материалы XV Международного съезда славистов. Минск, 21-27 августа 2013 г. (cc. 141-163). Минск.

Топоров, В. Н. (1994). Из индоевропейской этимологии. V (1). В Этимология. 1991-1993 (сс. 126-154). Москва.

Топоров, В. Н. (2004). Исследования по этимологии и семантике. Т. I: Теория и некоторые частные ее приложения. Москва: Языки славянской культуры.

Трубачев, О. Н. (2004). Труды по этимологии: Слово. История. Культура. Т. 1. Москва: Языки славянской культуры.

Черхава, О. О. (2017). Реконструкція теолінгвістичної матриці релігійно-популярного дискурсу (на матеріалі англійської, німецької та української мов) [монографія]. Київ: Видавничий центр КНЛУ.

Шаманские ритуалы. Взято с https://www.advantour.com/rus/russia/altai/shamanism/rituals.htm

Якушкина, Е. И. (2003). Сербохорватская этическая лексика в этнолингвистическом освещении (Кандидатская диссертация). Московский государственный университет имени М. В. Ломоносова, Москва.

Malkiel, J. (1962). Etymology and General Linguistics. Word, 18(1-3), 198-219. doi: 10.1080/00437956.1962.11659774

Sørensen, T. (1948). A method of establishing groups of equal amplitude in plant sociology based on similarity of species and its application to analyses of the vegetation on Danish commons. Biologiske Skrifter / Kongelige Danske Videnskabernes Selskab, 5(4), 1-34.

Stachowski, M. (2015). Turkic Pronouns against a Uralic Background. Iran and the Caucasus, 19(1), 79-86.

Sweetser, E. (1990). From Etymology to Pragmatics Metaphorical and Cultural Aspects of Semantic Structure. Cambridge: Cambridge University Press.

##submission.downloads##

Опубліковано

2022-01-27

Номер

Том 24 № 2 (2021)

Розділ

Статті

Ліцензія

1. Дослідження, що публікуються у збірнику наукових праць, повинні бути виконані відповідно до чинного законодавства України та етичних норм. Основний обов’язок автора полягає в тому, щоб виконати таке дослідження, яке заслуговує на об’єктивне обговорення науковою спільнотою його значущості.

2. Автори повинні формулювати свої наукові спостереження у такий спосіб, щоб їхні результати могли бути підтверджені іншими вченими, без підробки отриманих висновків або маніпуляції ними.

3. Автори статей несуть відповідальність за зміст статей і за сам факт їх публікації.

4. Автор повинен цитувати ті публікації, які вплинули на сутність роботи, а також ті, які можуть швидко познайомити читача з попередніми роботами, важливими для розуміння цього дослідження. За винятком оглядів, слід мінімізувати цитування робіт, які не мають безпосереднього відношення до змісту дослідження. Автор зобов’язаний провести джерельний пошук, щоб знайти і процитувати оригінальні публікації, тісно пов’язані з цим матеріалом. Необхідно також коректно вказувати на джерела принципово важливих матеріалів, використаних у цій роботі, якщо вони не були отримані самим автором.

5. Автори повинні дотримуватися усіх чинних вимог щодо публікацій рукописів. Неприпустимим є плагіат та його удавання за оригінальну розвідку, а також подання до редакції раніше опублікованої статті. У випадках виявлення плагіату відповідальність несуть автори поданих матеріалів.

6. Експериментальне або теоретичне дослідження може іноді слугувати основою для науково коректної і об’єктивної критики роботи іншого дослідника. Опубліковані статті в окремих випадках можуть містити подібну критику. Персональна суб’єктивна критика не є доречною за жодних обставин.

7. Співавторами статті мають бути ті особи, науковий внесок яких є вагомим у її зміст та які розділяють відповідальність за здобуті результати. Автор, який подає рукопис до друку, відповідає за те, щоб до списку співавторів були включені всі ті й лише ті особи, які відповідають критеріям авторства. У статті, написаної декількома авторами, той з авторів, хто подає до редакції контактні відомості, документи і листується з редакторами, бере на себе відповідальність за згоду інших авторів статті на її публікацію у збірнику.

8. Автори повинні повідомити редактора про будь-який потенційний конфлікт інтересів, на які могла б вплинути публікація результатів, що містяться у рукописі.

9. Автори повинні чітко вказати джерела всієї процитованої інформації, оформити посилання на наукові джерела відповідно до вимог ДСТУ ГОСТ 7.1:2006.

10. Редколегія має право відмовити у публікації статті за умов недотримання зазначених вимог.

11. Автор може висловити побажання не залучати деяких рецензентів до розгляду рукопису. Проте головний редактор може прийняти рішення залучити одного або декількох із цих рецензентів, якщо переконаний, що їх думки є важливими для неупередженого розгляду рукопису. Таке рішення може бути прийняте, наприклад, у тому випадку, коли є серйозні суперечності між цим рукописом і попередньою роботою потенційного рецензента.

12. Запобігання псевдонауковим публікаціям є відповідальністю кожного автора, головного редактора, рецензента, видавця й організації.