ВОЄННО-ПОЛІТИЧНІ ЕВФЕМІЗМИ В СУЧАСНИХ НІМЕЦЬКОМОВНИХ ЗАСОБАХ МАСОВОЇ КОМУНІКАЦІЇ
DOI:
https://doi.org/10.32589/2311-0821.1.2022.263101Ключові слова:
евфемізм, російсько-українська війна, воєнно-політичний дискурс, гібридна війна, протиборство смислівАнотація
У статті досліджено функціонування воєнно-політичних евфемізмів у сучасних
німецькомовних засобах масової комунікації. Метою статті є описати відмінності у використанні
воєнно-політичних евфемізмів німецької мови від інших видів евфемізмів та мовних засобів
протидії маніпуляції за їхньою допомогою в умовах гібридної війни. Відібраний суцільною
вибіркою матеріал проаналізовано за допомогою контекстуально-інтерпретаційного методу. Для
досягнення поставленої мети розв’язано низку завдань: уточнено поняття “евфемізм”, визначено
функціонально-прагматичні особливості воєнно-політичних евфемізмів, установлено мовні
засоби протидії маніпулюванню свідомістю реципієнтів використанням воєнно-політичних
евфемізмів у німецькому медіапросторі в умовах гібридної війни. Після 24 лютого 2022 року
спостерігається переформатування німецькомовного офіційного дискурсу в засобах масової
інформації від невизначеності до засудження російсько-української війни. Одним із засобів
маніпулювання свідомістю в умовах сучасної гібридної війни, який активно використовують
політики та журналісти, є евфемізм. Фіксація війни в німецькій мові розвивається як процес
формування евфемізмів та їх подолання: своєрідного викриття “корупції мови” як одного з видів
маніпуляції, з одного боку, та виявлення так званих “чужих смислів” у мові війни, з іншого.
Посилання
Коляда, Е., & Кондрук, А. (2015). Евфемізми як засіб маніпуляції у політичному
дискурсі. Актуальні питання іноземної філології, 2, 97-103.
Почепцов, Г. Г. (2016). Смисли і війни: Україна і Росія в інформаційній і смислових
війнах; переклад з російської Тамари Гуменюк. К.: ВД “КМА”.
Тараненко, О. (2017). Долання евфемізації в “мові війни” українського медійного
та політичного дискурсу. Вісник Національного університету “Львівська
політехніка”. Серія: Журналістські науки, 1(883), 148-153.
https://science.lpnu.ua/uk/sjs/vsi-vypusky/vypusk-1-nomer-883-2017
Ткачівська, М. Р. (2016). Евфемізм або мовна дипломатія (на прикладі української та
німецької мов). Прикарпатський вісник, 2(34), 102-110.
Тхір, В. Б. (2004). Особливості утворення політичних евфемізмів (на прикладі
ідеологічних евфемізмів). Гуманітарний вісник. Серія “Іноземна філологія”, 8,
-315. http://194.44.152.155/elib/local/150.pdf
Schreiber W. (2016). Der neue unsichtbare Krieg? Zum Begriff der “hybriden” Kriegführung.
Politik und Zeitgeschichte, 26.08.2016
https://www.bpb.de/shop/zeitschriften/apuz/232962/der-neue-unsichtbare-krieg/
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
1. Дослідження, що публікуються у збірнику наукових праць, повинні бути виконані відповідно до чинного законодавства України та етичних норм. Основний обов’язок автора полягає в тому, щоб виконати таке дослідження, яке заслуговує на об’єктивне обговорення науковою спільнотою його значущості.
2. Автори повинні формулювати свої наукові спостереження у такий спосіб, щоб їхні результати могли бути підтверджені іншими вченими, без підробки отриманих висновків або маніпуляції ними.
3. Автори статей несуть відповідальність за зміст статей і за сам факт їх публікації.
4. Автор повинен цитувати ті публікації, які вплинули на сутність роботи, а також ті, які можуть швидко познайомити читача з попередніми роботами, важливими для розуміння цього дослідження. За винятком оглядів, слід мінімізувати цитування робіт, які не мають безпосереднього відношення до змісту дослідження. Автор зобов’язаний провести джерельний пошук, щоб знайти і процитувати оригінальні публікації, тісно пов’язані з цим матеріалом. Необхідно також коректно вказувати на джерела принципово важливих матеріалів, використаних у цій роботі, якщо вони не були отримані самим автором.
5. Автори повинні дотримуватися усіх чинних вимог щодо публікацій рукописів. Неприпустимим є плагіат та його удавання за оригінальну розвідку, а також подання до редакції раніше опублікованої статті. У випадках виявлення плагіату відповідальність несуть автори поданих матеріалів.
6. Експериментальне або теоретичне дослідження може іноді слугувати основою для науково коректної і об’єктивної критики роботи іншого дослідника. Опубліковані статті в окремих випадках можуть містити подібну критику. Персональна суб’єктивна критика не є доречною за жодних обставин.
7. Співавторами статті мають бути ті особи, науковий внесок яких є вагомим у її зміст та які розділяють відповідальність за здобуті результати. Автор, який подає рукопис до друку, відповідає за те, щоб до списку співавторів були включені всі ті й лише ті особи, які відповідають критеріям авторства. У статті, написаної декількома авторами, той з авторів, хто подає до редакції контактні відомості, документи і листується з редакторами, бере на себе відповідальність за згоду інших авторів статті на її публікацію у збірнику.
8. Автори повинні повідомити редактора про будь-який потенційний конфлікт інтересів, на які могла б вплинути публікація результатів, що містяться у рукописі.
9. Автори повинні чітко вказати джерела всієї процитованої інформації, оформити посилання на наукові джерела відповідно до вимог ДСТУ ГОСТ 7.1:2006.
10. Редколегія має право відмовити у публікації статті за умов недотримання зазначених вимог.
11. Автор може висловити побажання не залучати деяких рецензентів до розгляду рукопису. Проте головний редактор може прийняти рішення залучити одного або декількох із цих рецензентів, якщо переконаний, що їх думки є важливими для неупередженого розгляду рукопису. Таке рішення може бути прийняте, наприклад, у тому випадку, коли є серйозні суперечності між цим рукописом і попередньою роботою потенційного рецензента.
12. Запобігання псевдонауковим публікаціям є відповідальністю кожного автора, головного редактора, рецензента, видавця й організації.
