ДИСТРИБУЦІЯ І РЕАЛІЗАЦІЯ СЕМАНТИКО-СИНТАКСИЧНОЇ ВАЛЕНТНОСТІ ДІЄСЛІВ У СУЧАСНОМУ ФРАНЦУЗЬКОМУ ХУДОЖНЬОМУ ТЕКСТІ
DOI:
https://doi.org/10.32589/2311-0821.1.2022.263127Ключові слова:
валентність, актант, синтаксична конструкція, контекст, пропозиція, дистрибуція, художній текстАнотація
У статті розглянуто розвиток теорії валентності французького дієслова від Л. Теньєра
до сьогодні, з’ясовано взаємозв’язок дистрибуції і валентності, виявлено умови реалізації
потенційної валентності в контексті сучасних французьких художніх прозових творів, описано
характерні синтаксичні конструкції для реалізації невалентних, одновалентних, двовалентних,
тривалентних та чотиривалентних дієслів. Мета статті – окреслення причин і закономірностей
зниження та збільшення валентності французького дієслова в художньому тексті. Матеріалом
дослідження стали синтаксичні конструкції дев’яти романів гонкурівських лауреатів ХХІ ст.,
які є еталонними текстами сучасної французької художньої прози. Застосований структурний
метод дослідження визначив використання дистрибутивного і компонентного аналізів, а також
аналізу за безпосередніми складниками. Виявлено, що встановлена відповідно до дистрибутивних
характеристик потенційна валентність часто не збігається з реалізованою валентністю дієслова
в конкретному тексті. На реалізацію валентності також впливає авторська думка, зокрема, це
виявляється у використанні аграматичних конструкцій і оказіональному вживанні дієслів, що
спровоковано порушенням дистрибутивних характеристик і потенційної валентності дієслів з
огляду на їхню семантику. Зниженню семантико-синтаксичної валентності в контексті художнього
твору сприяють еліпси в діалогах персонажів, що зумовлено прагненням автора відтворити усне мовлення. Збільшення семантико-стилістичної валентності, зокрема в каузативних і фактитивних
чотиривалентних конструкціях, відбувається в текстах тих авторів, чий стиль передбачає вживання
синтаксично ускладнених поліпропозиційних речень. Перспективи досліджень визначаються
цариною когнітивного синтаксису, зокрема питаннями ролей обставин та синтаксичної синонімії,
а також відтворення праобразу висловлюваної ситуації в дистрибутивних характеристиках і
реалізації валентності дієслова.
Посилання
Березовська-Савчук, Н. А. (2016). Дистрибутивні характеристики предикатів
стану в українській літературній мові. Кривий Ріг: ФОП Маринченко с. В.
Andres, J. (2010). On a Conjecture about the Fractal Structure of Language. Journal of
Quantitative Linguistics, 17(2), 101-122.
Benini, M., & Gobbo, F. (2011). Constructive Adpositional Grammars: Foundations of
Constructive Linguistics. Newcastle upon Tyne: QHCambridge Scholars Publishing.
Blanche-Benveniste, C. (2002). “La complémentation verbale: petite introduction aux
valences verbales”, Travaux neuchâtelois de linguistique, 37, Approches linguistiques
de la complémentation verbale : quels savoirs pour l’enseignant? Quels savoirs pour
l’élève? M.-J. Béguelin, J.-F. de Pietro & A. Näf (éds), 47-73.
Desclés, J.-P. Guentchéva, Z. (2018). La polysémie verbale appréhendée par une sémantique
cognitive et formelle. Le 6e Congrès Mondial de Linguistique Française, organisé par
l’Institut de Linguistique Française (CNRS – FR 2393), Mons (Belgique) 9-13 juillet
Hammad, M. (1985). Primauté historique du contenu. Exigences et Perspectives de la
Sémiotique. Recueil d’hommages pour Algirdas Julien Greimas. John Benjamins
Publishing, 229-240.
Herslund, M. (2006). Valence, prédicat, préposition et la notion d’adjet. Modèles
linguistiques, 54, 15-24.
Le Querler, N. (2012). Valence et complémentation: l’exemple des verbes trivalents en
français contemporain. Annales de Normandie, 62, 175-188.
Mendívil-Giró, J. (2019). If everything is syntax, why are words so important? An
a-morphous but non-lexicalist approach. Linguistics, 57(5), 1161-1215.
Najafi, E., & Darooneh, A. H. (2015). The Fractal Patterns of Words in a Text: A Method
for Automatic Keyword Extraction. PLoS ONE, 10(6): e0130617.
Neveu, F., & Roig, A. (2022). L’œuvre de Lucien Tesnière: Lectures contemporaines.
Berlin, Boston: De Gruyter.
Petitot, J. (1995). Approche morphodynamique de l’iconicité des stémmas. Des connexions
tesnièriennes aux images-schèmes des grammaires cognitives. Lucien Tesnère
aujourd’hui. Louvian, Editions Peeters, 105-112.
Raymond, D. (2021). “Une nouvelle manière de voir le monde”. Jalons pour une poétique
de la figure fractale en littérature. Études littéraires, 50(2), 35-49.
Tesnière, L. (1959). Eléments de Syntaxe Structurale. Paris: Klincksieck.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
1. Дослідження, що публікуються у збірнику наукових праць, повинні бути виконані відповідно до чинного законодавства України та етичних норм. Основний обов’язок автора полягає в тому, щоб виконати таке дослідження, яке заслуговує на об’єктивне обговорення науковою спільнотою його значущості.
2. Автори повинні формулювати свої наукові спостереження у такий спосіб, щоб їхні результати могли бути підтверджені іншими вченими, без підробки отриманих висновків або маніпуляції ними.
3. Автори статей несуть відповідальність за зміст статей і за сам факт їх публікації.
4. Автор повинен цитувати ті публікації, які вплинули на сутність роботи, а також ті, які можуть швидко познайомити читача з попередніми роботами, важливими для розуміння цього дослідження. За винятком оглядів, слід мінімізувати цитування робіт, які не мають безпосереднього відношення до змісту дослідження. Автор зобов’язаний провести джерельний пошук, щоб знайти і процитувати оригінальні публікації, тісно пов’язані з цим матеріалом. Необхідно також коректно вказувати на джерела принципово важливих матеріалів, використаних у цій роботі, якщо вони не були отримані самим автором.
5. Автори повинні дотримуватися усіх чинних вимог щодо публікацій рукописів. Неприпустимим є плагіат та його удавання за оригінальну розвідку, а також подання до редакції раніше опублікованої статті. У випадках виявлення плагіату відповідальність несуть автори поданих матеріалів.
6. Експериментальне або теоретичне дослідження може іноді слугувати основою для науково коректної і об’єктивної критики роботи іншого дослідника. Опубліковані статті в окремих випадках можуть містити подібну критику. Персональна суб’єктивна критика не є доречною за жодних обставин.
7. Співавторами статті мають бути ті особи, науковий внесок яких є вагомим у її зміст та які розділяють відповідальність за здобуті результати. Автор, який подає рукопис до друку, відповідає за те, щоб до списку співавторів були включені всі ті й лише ті особи, які відповідають критеріям авторства. У статті, написаної декількома авторами, той з авторів, хто подає до редакції контактні відомості, документи і листується з редакторами, бере на себе відповідальність за згоду інших авторів статті на її публікацію у збірнику.
8. Автори повинні повідомити редактора про будь-який потенційний конфлікт інтересів, на які могла б вплинути публікація результатів, що містяться у рукописі.
9. Автори повинні чітко вказати джерела всієї процитованої інформації, оформити посилання на наукові джерела відповідно до вимог ДСТУ ГОСТ 7.1:2006.
10. Редколегія має право відмовити у публікації статті за умов недотримання зазначених вимог.
11. Автор може висловити побажання не залучати деяких рецензентів до розгляду рукопису. Проте головний редактор може прийняти рішення залучити одного або декількох із цих рецензентів, якщо переконаний, що їх думки є важливими для неупередженого розгляду рукопису. Таке рішення може бути прийняте, наприклад, у тому випадку, коли є серйозні суперечності між цим рукописом і попередньою роботою потенційного рецензента.
12. Запобігання псевдонауковим публікаціям є відповідальністю кожного автора, головного редактора, рецензента, видавця й організації.
