СЕМІОЗИС ІНТЕРПЕРСОНАЛЬНИХ КОНФЛІКТІВ В АНГЛІЙСЬКОМОВНОМУ ХУДОЖНЬОМУ ДИСКУРСІ
DOI:
https://doi.org/10.32589/2311-0821.1.2022.263129Ключові слова:
семіозис, конфліктив, мультимодальність, вербальні та невербальні засоби комунікації, англійськомовний художній дискурсАнотація
У статті запропоновано результати лінгвістичної розвідки інтерперсональних конфліктів
у зоні персонажа англомовного художнього дискурсу з позицій теорії мультимодальності,
прагмалінгвістики та семіотики. Семіозис при цьому визначається як дія знака, динамічний
процес смислоутворення та смислоінтерпретації, що реалізується через мультимодальні
семіотичні режими, які в сукупності конструюють значення, інфероване в комунікативних
конфліктних ситуаціях. Це конструювання відбувається за допомогою конфліктивів як
емерджентних дискурсивних конструктів, результату інтерактивного конструювання
вербальними, невербальними, графічними семіотичними ресурсами на певних стадіях розвитку
конфліктної комунікативної ситуації. Лінгвосеміотичний простір їх реалізації представлений
площиною дисгармонізації міжособистнісних стосунків персонажів, семіозис будується через
висвітлення когнітивних, семіотичних, прагматичних, комунікативних особливостей конфліктивів
як оперативних одиниць конфліктного дискурсу. Понад те, досягнення відповідних висновків
потребує розуміння когнітивного, психологічного, соціального, культурного складників, що
супроводжують розповідь.
Мета дослідження полягає також у встановленні зв’язку між різними підходами до трактування
процесу розвитку конфліктної комунікації та методів її дослідження в сучасних наукових студіях.
Мультимодальна природа конфліктивів дозволяє залучати до аналізу конфліктної мовленнєвої ситуації в художньому дискурсі одразу декілька модусів мультимодальності: вербальних, слухових,
візуальних, кінетичних та ін. Ці зразки комбінації значень або їх множення із залученням засобів
різних семіотичних ресурсів разом конструюють значення, комуніковане та інтерпретоване в
ситуаціях інтерперсональних конфліктів у зоні персонажа в англійськомовному художньому
дискурсі. Для досягнення поставленої мети дослідження застосовано семіотичний підхід до
аналізу конфліктного дискурсу в парадигмі наукових досліджень, прагмалінгвістичний аналіз,
елементи конверсаційного аналізу, мультимодального аналізу дискурсу. Отримані результати
дослідження дозволять розширити можливості вивчення конфліктів у художньому дискурсі
за допомогою семіотичного підходу та поглибити ефективність лінгвістичних розвідок у сфері
конфліктної комунікації.
Посилання
Васько, Р. В. (2013). Лінгвосеміотика і віртуальна реальність у проекції на світ
соціальної комунікації. Вісник Київського національного лінгвістичного
університету. Серія: Філологія, 16(2), 28-34.
Войцехiвська, Н. К. (2018). Конфліктний дискурс в українській художній літературі
: структурний, семантичний, комунікативний і лінгвокогнітивний аспекти
(Докторська дисертація). Інститут мовознавства імені О. О. Потебні, Київ.
Гнезділова, Я. В. (2021). Когнітивно-дискурсивні моделі англомовної маніпулятивної
метакомунікації (Докторська дисертація). Київський національний лінгвістичний
університет, Київ.
Эко, У. (2006). Отсутствующая структура. Введение в семиологию. СПб.:
Симпозиум.
Ермолаева, Е. Н. (2005). Концепт CONFLICT и его объективация в лексикосемантическом пространстве современного английского языка (Автореферат
кандидатской диссертации). Иркутский государственный лингвистический
университет, Иркутск.
Залевская, А. А. (2016). Различные подходы к проблеме семиозиса. Вестник ТвГУ.
Серия Филология, 4, 36-42.
Крисанова, Т., & Вербицька, А. (2018). Принципи лінгвістичного конструювання
емоцій у дискурсі. Лiнгвiстичнi студії / Linguistic Studies, 36, 55-60.
Сєрякова, І. І. (2013). Семіозис невербальних знаків комунікації. Вісник Київського
національного лінгвістичного університету. Серія: Філологія, 16(2), 121-126.
Фролова, І. Є., & Омецинська, О.В. (2018). Специфіка художнього дискурсу та його
аспектів. Вісник Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна.
Серія: Іноземна філологія. Методика викладання іноземних мов, 87, 52-61.
Черненко, О. В. (2021). Особливості мультисеміозису конфліктивів у сучасному
графічному романі. Науковий вісник міжнародного гуманітарного університету.
Серія : Філологія, 51(1), 128-131.
Andreichuk, N. (2020). A semiosis-based approach to discourse interpretation. Вісник
Київського національного лінгвістичного університету. Серія: Філологія, 23(1),
-70.
Cronin, A. (1983). The Citadel. Moscow: Foreign language publishing house.
Frolova, I. Ye. (2013). Confrontation Strategy in Discourse and Communities of Practice.
The Advanced Science, 10, 29-32.
Królikowska, P. (2015). Discourse of Conflict as Political Genre. Thesis for the
doctor’s degree in philology. (Published Doctoral Thesis). Uniwersytet Łódzki,
Łódź. Retreived from http://dspace.uni.lodz.pl/xmlui/bitstream/handle/11089/11885/
Doktorat_Dyskurs%20konfiktu%20jako%20gatunek%20polityczny_Paulina%20
Kr%C3%B3likowska.pdf?sequence=1&isAllowed=y
Malki, I. (2018). Conflict Resolution Strategies in Media Discourse: The Case Study.
International Journal of Social Science Studies, 6, 24-35.
Peirce, Ch. S. (1998). Excerpts from letters to lady Welby. The Essential Peirce (Vol. 2,
pp. 477-491). Bloomington: Indiana University Press.
Verderber, K. S., & MacGeorge, E. L. (2016). Inter-Act: Interpersonal Communication
Concept, Skills, and Contexts (14th ed.). New York: Oxford University Press.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
1. Дослідження, що публікуються у збірнику наукових праць, повинні бути виконані відповідно до чинного законодавства України та етичних норм. Основний обов’язок автора полягає в тому, щоб виконати таке дослідження, яке заслуговує на об’єктивне обговорення науковою спільнотою його значущості.
2. Автори повинні формулювати свої наукові спостереження у такий спосіб, щоб їхні результати могли бути підтверджені іншими вченими, без підробки отриманих висновків або маніпуляції ними.
3. Автори статей несуть відповідальність за зміст статей і за сам факт їх публікації.
4. Автор повинен цитувати ті публікації, які вплинули на сутність роботи, а також ті, які можуть швидко познайомити читача з попередніми роботами, важливими для розуміння цього дослідження. За винятком оглядів, слід мінімізувати цитування робіт, які не мають безпосереднього відношення до змісту дослідження. Автор зобов’язаний провести джерельний пошук, щоб знайти і процитувати оригінальні публікації, тісно пов’язані з цим матеріалом. Необхідно також коректно вказувати на джерела принципово важливих матеріалів, використаних у цій роботі, якщо вони не були отримані самим автором.
5. Автори повинні дотримуватися усіх чинних вимог щодо публікацій рукописів. Неприпустимим є плагіат та його удавання за оригінальну розвідку, а також подання до редакції раніше опублікованої статті. У випадках виявлення плагіату відповідальність несуть автори поданих матеріалів.
6. Експериментальне або теоретичне дослідження може іноді слугувати основою для науково коректної і об’єктивної критики роботи іншого дослідника. Опубліковані статті в окремих випадках можуть містити подібну критику. Персональна суб’єктивна критика не є доречною за жодних обставин.
7. Співавторами статті мають бути ті особи, науковий внесок яких є вагомим у її зміст та які розділяють відповідальність за здобуті результати. Автор, який подає рукопис до друку, відповідає за те, щоб до списку співавторів були включені всі ті й лише ті особи, які відповідають критеріям авторства. У статті, написаної декількома авторами, той з авторів, хто подає до редакції контактні відомості, документи і листується з редакторами, бере на себе відповідальність за згоду інших авторів статті на її публікацію у збірнику.
8. Автори повинні повідомити редактора про будь-який потенційний конфлікт інтересів, на які могла б вплинути публікація результатів, що містяться у рукописі.
9. Автори повинні чітко вказати джерела всієї процитованої інформації, оформити посилання на наукові джерела відповідно до вимог ДСТУ ГОСТ 7.1:2006.
10. Редколегія має право відмовити у публікації статті за умов недотримання зазначених вимог.
11. Автор може висловити побажання не залучати деяких рецензентів до розгляду рукопису. Проте головний редактор може прийняти рішення залучити одного або декількох із цих рецензентів, якщо переконаний, що їх думки є важливими для неупередженого розгляду рукопису. Таке рішення може бути прийняте, наприклад, у тому випадку, коли є серйозні суперечності між цим рукописом і попередньою роботою потенційного рецензента.
12. Запобігання псевдонауковим публікаціям є відповідальністю кожного автора, головного редактора, рецензента, видавця й організації.
