Систематизація універсальних ознак сугестивного мовлення підлітків
DOI:
https://doi.org/10.32589/2311-0821.2.2022.274922Ключові слова:
лінгвоенергетичні дослідження, сугестія, мовлення, підліток, ознаки, класифікаціяАнотація
У статті з погляду когнітивних лінгвоенергетичних досліджень обґрунтовано міждисциплінарну універсальну класифікацію ознак сугестивного мовлення підлітків. В основу побудови моделі покладено ідею про те, що мовлення підлітка має винятково супервентну природу, відповідно до якої комплекс причин виникнення комунікації породжує як наслідок застосування ним відповідних комплексів лінгвістичних засобів її актуалізації. Доведено доцільність упорядкування всіх універсальних ознак отриманої в такий спосіб системної класифікації, які здебільшого відіграють
роль чинників мовлення підлітка в межах таких чотирьох їх підсистем: 1) соціально-політичної, 2) ситуативно-комунікативної, 3) психічно-генетичної, 4) фізіологічно-станової. Підкреслено, що з урахуванням специфіки багатофакторних міждисциплінарних пошуків нагальною є необхідність поглиблення елементів класифікації лише до другого її ієрархічного рівня, тобто до рівня класів і підкласів універсальних ознак досліджуваних феноменів і явищ сугестивного мовлення підлітків. Показано, що елементи класифікації універсальних ознак сугестивного мовлення підлітка цілком достатньо диференціювати на сім ієрархічних рівнів: види комунікації, оточення мовця, комунікативний статус мовця, тип темпераменту мовця, його гендерна належність, вік мовця та період чи фаза його розвитку, емоційно-прагматичних потенціалів реалізації актів мовної поведінки. Модель пропонуємо використовувати для системної розробки програм і методик цілої низки подальших ширших або глибших наукових пошуків лінгвоенергетичних особливостей актуалізації сугестивного мовлення іншими категоріями мовців.
Посилання
Андрущенко, И. А. (2015). Методика фонетического исследования: определение типа акцентуации политической личности. Sciense and Education a New Dimension Philology, III (11)(56), 38–40.
Бурка, Н. А. (2020a). Система чинників та механізми породження сугестивної мовної поведінки підлітка. Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. Серія: Філологія, 46(1), 59–62. http://doi.org/10.32841/2409-1154.2020.46-1.13
Бурка, Н. А. (2020b). Супервентность речевого поведения подростка. Нова філологія,
, 84–91. http://doi.org/10.26661/2414-1135-2020-80-1-14
Бурка, Н. А. (2020с). Обґрунтування меж підліткового віку для лінгво-когнітивних
досліджень. Актуальні питання іноземної філології, 13, 35–40.
Бурка, Н. А., & Калита, А. А. (2019). Методологічне підґрунтя дослідження когнітивних закономірностей просодичної організації дитячого маніпулятивного мовлення. Наукові записки Національного університету “Острозька академія”. Серія: Філологічна, 7(75), 69–73.
Калита, А. А. (2016). Энергетика речи [монография]. Кафедра. Калита, А. А., & Клименюк, А. В. (2019). Теоретико-методологические основы исследования флуктуации эмоционально-прагматического потенциала речемышления и мыследействия человека. Одеський лінгвістичний вісник, 13, 115–123.
Калита, А. А., & Клименюк, А. В. (2022). Методологические основы когнитивных лингво-энергетических исследований [могнография]. МПП “ЛИНО”.
Клименюк, О. В. (2006). Технологія наукового дослідження. ТОВ “Видавництво
“Аспект – Поліграф”.
Клименюк, О. В. (2007). Виклад та оформлення результатів наукового дослідження.
ТОВ Видавництво “Аспект- Поліграф”.
Психология общения “Невербальные средства общения”. MyPsiholog. https://
mypsiholog.com/psychology-communication/226-neverbalnye-sredstva-obscheniya.
html
Kim, J. (1993). Supervenience as a Philosophical Concept. In Jaegwon Kim, Supervenience
and Mind: Selected Philosophical Essays (pp. 131–160). Cambridge University Press.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
1. Дослідження, що публікуються у збірнику наукових праць, повинні бути виконані відповідно до чинного законодавства України та етичних норм. Основний обов’язок автора полягає в тому, щоб виконати таке дослідження, яке заслуговує на об’єктивне обговорення науковою спільнотою його значущості.
2. Автори повинні формулювати свої наукові спостереження у такий спосіб, щоб їхні результати могли бути підтверджені іншими вченими, без підробки отриманих висновків або маніпуляції ними.
3. Автори статей несуть відповідальність за зміст статей і за сам факт їх публікації.
4. Автор повинен цитувати ті публікації, які вплинули на сутність роботи, а також ті, які можуть швидко познайомити читача з попередніми роботами, важливими для розуміння цього дослідження. За винятком оглядів, слід мінімізувати цитування робіт, які не мають безпосереднього відношення до змісту дослідження. Автор зобов’язаний провести джерельний пошук, щоб знайти і процитувати оригінальні публікації, тісно пов’язані з цим матеріалом. Необхідно також коректно вказувати на джерела принципово важливих матеріалів, використаних у цій роботі, якщо вони не були отримані самим автором.
5. Автори повинні дотримуватися усіх чинних вимог щодо публікацій рукописів. Неприпустимим є плагіат та його удавання за оригінальну розвідку, а також подання до редакції раніше опублікованої статті. У випадках виявлення плагіату відповідальність несуть автори поданих матеріалів.
6. Експериментальне або теоретичне дослідження може іноді слугувати основою для науково коректної і об’єктивної критики роботи іншого дослідника. Опубліковані статті в окремих випадках можуть містити подібну критику. Персональна суб’єктивна критика не є доречною за жодних обставин.
7. Співавторами статті мають бути ті особи, науковий внесок яких є вагомим у її зміст та які розділяють відповідальність за здобуті результати. Автор, який подає рукопис до друку, відповідає за те, щоб до списку співавторів були включені всі ті й лише ті особи, які відповідають критеріям авторства. У статті, написаної декількома авторами, той з авторів, хто подає до редакції контактні відомості, документи і листується з редакторами, бере на себе відповідальність за згоду інших авторів статті на її публікацію у збірнику.
8. Автори повинні повідомити редактора про будь-який потенційний конфлікт інтересів, на які могла б вплинути публікація результатів, що містяться у рукописі.
9. Автори повинні чітко вказати джерела всієї процитованої інформації, оформити посилання на наукові джерела відповідно до вимог ДСТУ ГОСТ 7.1:2006.
10. Редколегія має право відмовити у публікації статті за умов недотримання зазначених вимог.
11. Автор може висловити побажання не залучати деяких рецензентів до розгляду рукопису. Проте головний редактор може прийняти рішення залучити одного або декількох із цих рецензентів, якщо переконаний, що їх думки є важливими для неупередженого розгляду рукопису. Таке рішення може бути прийняте, наприклад, у тому випадку, коли є серйозні суперечності між цим рукописом і попередньою роботою потенційного рецензента.
12. Запобігання псевдонауковим публікаціям є відповідальністю кожного автора, головного редактора, рецензента, видавця й організації.
