Perception of the English speech of Ukrainians by non-native speakers
DOI:
https://doi.org/10.32589/2311-0821.2.2022.274930Ключові слова:
іншомовне мовлення, вимовний акцент, рівень акцентності, сприйняття повідомлення, зрозумілість мовленняАнотація
У статті розглянуто результати дослідження англійськомовного мовлення українців та його сприйняття неносіями англійської мови. У центрі уваги – явище іншомовного мовлення та оцінка цього мовлення потенційними співрозмовниками. Іноземний акцент є невід’ємною характеристикою людини, яка вивчає іноземну мову або спілкується двома/трьома мовами на рівні рідних мов. Іншомовне мовлення неносія мови має відмінні ознаки на сегментному та надсегментному мовних рівнях, які сигналізують співрозмовнику про те, що він розмовляє з іноземцем. Ці ознаки підлягають ретельному дослідженню з метою вдосконалення подальшого вивчення іноземної мови та допомогти тим, хто вивчає мову, уникнути типових помилок, які заважають спілкуванню та негативно сприймаються співрозмовником. Для дослідження сприйняття іноземного мовлення виділяють три основні критерії – рівень іншомовного акценту, або рівень акцентності, зрозумілість мовлення і сприйняття повідомлення. Аналізуючи рівень
акцентності, визначають, наскільки акцентним є мовлення неносія мови, тобто рівень відхилення від очікуваного еталонного мовлення носія. Сприйняття повідомлення відповідає за розуміння мети та теми повідомлення, тоді як зрозумілість повідомлення є розумінням окремих слів та словосполучень неносіями мови. Мовлення 10 українців було проаналізовано 47 неносіями англійської мови за цими критеріями. Зроблено висновок, що чим нижчий рівень акцентності, тим зрозумілішим є висловлення мовця. Однак деякі випадки сильного акценту і високої зрозумілості
також були виявлені під час експерименту.
Посилання
Валігура, О. Р. (2017). Специфіка вимовного акценту в іншомовному мовленні
білінгвів. Сучасні тенденції фонетичних досліджень: зб. матер. кругл. ст. (м. Київ,
трав. 2017), 14-18.
Петрочук, Н. О. (2021). Критерії, що визначають сприйняття іншомовного мовлення
реципієнтом. Нова філологія, 82, 210-214.
Anderson-Hsieh, J., & Koehler, K. J. (1988). The Effect of Foreign Accent and Speaking
Rate on Native Speaker Comprehension. Language Learning, 38(4), 561-613. https://
doi.org/10.1111/j.1467-1770.1988.tb00167.x.
Bent, T., & Bradlow A. R. (2003). The Interlanguage Speech Intelligibility Benefit.
The Journal of the Acoustical Society of America, 114(3), 1600-1610. DOI:
1121/1.1603234.
Bertram, D. (2006). Likert Scales (CPSC 681 – Topic Report). Poincare, 1-11.
Bongaerts, T., van Summeren, C., Planken, B., & Schils, E. (1997). Age and Ultimate
Attainment in the Pronunciation of a ForeignLanguage. Studies in Second Language
Acquisition, 19(4), 447-465. http://resolver.scholarsportal.info/resolve/02722631/
v19i0004/447_aauaitpoaf.xml.
Bruce, C., To, C., & Newton, C. (2012). Accent on Communication: The Impact of
Regional and Foreign Accent on Comprehension in Adults with Aphasia. Disability and
Rehabilitation, 34, 1024-1029.
Cruttenden, A., & Gimson, A. C. (2008). Gimson’s Pronunciation of English (7th ed.).
Hodder Education.
Derwing, T. (2018). Putting an Accent on the Positive: New Directions for L2 Pronunciation
and Instruction. International Symposium on Applied Phonetics. https://doi.org/12-18.
21437/ISAPh.2018-3.
Flege, J. (1988). Factors Affecting Degree of Perceived Foreign Accent in English
Sentences. Journal of the Acoustical Society of America, 84, 70-79.
Gonet, W., & Pietron, G. (2013). English native Speakers’ Perception of Polish Accent.
SASRTL Szczyrk. https://www.academia.edu/4927825/English_native_speakers_
perception_of_Polish_accent
Kennedy, S., & Trofimovich, P. (2008). Intelligibility, Comprehensibility, and Accentedness
of L2 Speech: The Role of Listener Experience and Semantic Context. The Canadian
Modern Language Review / La revue canadienne des langues vivantes, 64, 459-489.
Levis, J. M., & Silpachai, A. O. (2022). Speech Intelligibility. In: Derwing T.M., Munro.
M.J., Thomson R.I. (Eds.), The Routledge Handbook of Second Language Acquisition
and Speaking. Routledge, New York. https://doi.org/10.4324/9781003022497.
Moyer, A. (2013). Foreign Accent: The Phenomenon of Non-Native Speech. Cambridge:
Cambridge University Press.
Munro, M. J., & Derwing, T. M. (1995). Foreign accent, comprehensibility, and intelligibility
in the speech of second language learners. Language Learning, 45(1), 73-97.
Munro, M., Derwing, T., & Morton, S. (2006). The mutual intelligibility of L2 speech.
Studies in Second Language Acquisition, 28 (1), 111-131.
Pellegrino, E. (2012). The perception of foreign accented speech. Segmental and
suprasegmental features affecting the degree of foreign accent in L2 Italian. In
H. Mello, M. Pettorino, & T. Raso (Eds.), Proceedings of the VIIth GSCP International
Conference: Speech and Corpora, Firenze University Press, 261-267.
Perlmutter, M. (1989). Intelligibility Rating of L2 Speech Pre- and Postintervention.
Perceptual and Motor Skills, 68(2), 515-521. https://doi.org/10.2466/
pms.1989.68.2.515.
Picheny, M. A., Durlach, N. I., & Braida, L. D. (1985). Speaking clearly for the hard of
hearing I: Intelligibility differences between clear and conversational speech. J Speech
Hear Res, 28(1), 96–103. https://doi.org/10.1044/jshr.2801.96.
Piske, T., MacKay, I. R. A., & Flege, J. E. (2001). Factors affecting degree of foreign accent
in an L2: A review. Journal of Phonetics, 29(2), 191-215. https://doi.org/10.1006/
jpho.2001.0134
Smith, L., & Bisazza, J. A. (1982). The Comprehensibility of Three Varieties of English
for College Students in Seven Countries. Language Learning, 32(2), 259-269. DOI:
1111/j.1467-1770.1982.tb00971.x.
Szyszka, M. (2022). L2 Accentedness and Language Self-Esteem in Foreign Language
Learning. Research in Language, 20(1), 19-33. https://doi.org/10.18778/1731-
20.1.02.
Tahta, S., Wood, M., & Loewenthal, K. (1981). Foreign Accents: Factors Relating to
Transfer of Accent from the First Language to a Second Language. Language and
Speech, 24(3), 265-272. https://doi.org/10.1177/002383098102400306.
Thomson, R. I. (2018). Measurement of Accentedness, Intelligibility and Comprehensibility.
In O. Kang, & A. Ginther, (Eds.), Assessment in Second Language Pronunciation. New
York: Routledge, 11-29.
Thomson, R. I. & Isaacs, T. (2022). Evaluations of Foreign Accented Speech: Subjective
Bias or Speech Signal Characteristics? In: Sardegna, V.G., Jarosz, A. (Eds.), Theoretical
and Practical Developments in English Speech Assessment, Research, and Training.
Second Language Learning and Teaching. Springer, Cham. https://doi.org/10.1007/978-
-030-98218-8_3.
Valigura, O., Parashchuk, V., & Kozub, L. (2020). Phonetic Portrait of a Ukrainian EFL
Teacher: Prosodic Parameters in Academic Discourse. Arab World English Journal
(AWEJ) Special Issue on the English Language in Ukrainian Context, 16-25. DOI:
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
1. Дослідження, що публікуються у збірнику наукових праць, повинні бути виконані відповідно до чинного законодавства України та етичних норм. Основний обов’язок автора полягає в тому, щоб виконати таке дослідження, яке заслуговує на об’єктивне обговорення науковою спільнотою його значущості.
2. Автори повинні формулювати свої наукові спостереження у такий спосіб, щоб їхні результати могли бути підтверджені іншими вченими, без підробки отриманих висновків або маніпуляції ними.
3. Автори статей несуть відповідальність за зміст статей і за сам факт їх публікації.
4. Автор повинен цитувати ті публікації, які вплинули на сутність роботи, а також ті, які можуть швидко познайомити читача з попередніми роботами, важливими для розуміння цього дослідження. За винятком оглядів, слід мінімізувати цитування робіт, які не мають безпосереднього відношення до змісту дослідження. Автор зобов’язаний провести джерельний пошук, щоб знайти і процитувати оригінальні публікації, тісно пов’язані з цим матеріалом. Необхідно також коректно вказувати на джерела принципово важливих матеріалів, використаних у цій роботі, якщо вони не були отримані самим автором.
5. Автори повинні дотримуватися усіх чинних вимог щодо публікацій рукописів. Неприпустимим є плагіат та його удавання за оригінальну розвідку, а також подання до редакції раніше опублікованої статті. У випадках виявлення плагіату відповідальність несуть автори поданих матеріалів.
6. Експериментальне або теоретичне дослідження може іноді слугувати основою для науково коректної і об’єктивної критики роботи іншого дослідника. Опубліковані статті в окремих випадках можуть містити подібну критику. Персональна суб’єктивна критика не є доречною за жодних обставин.
7. Співавторами статті мають бути ті особи, науковий внесок яких є вагомим у її зміст та які розділяють відповідальність за здобуті результати. Автор, який подає рукопис до друку, відповідає за те, щоб до списку співавторів були включені всі ті й лише ті особи, які відповідають критеріям авторства. У статті, написаної декількома авторами, той з авторів, хто подає до редакції контактні відомості, документи і листується з редакторами, бере на себе відповідальність за згоду інших авторів статті на її публікацію у збірнику.
8. Автори повинні повідомити редактора про будь-який потенційний конфлікт інтересів, на які могла б вплинути публікація результатів, що містяться у рукописі.
9. Автори повинні чітко вказати джерела всієї процитованої інформації, оформити посилання на наукові джерела відповідно до вимог ДСТУ ГОСТ 7.1:2006.
10. Редколегія має право відмовити у публікації статті за умов недотримання зазначених вимог.
11. Автор може висловити побажання не залучати деяких рецензентів до розгляду рукопису. Проте головний редактор може прийняти рішення залучити одного або декількох із цих рецензентів, якщо переконаний, що їх думки є важливими для неупередженого розгляду рукопису. Таке рішення може бути прийняте, наприклад, у тому випадку, коли є серйозні суперечності між цим рукописом і попередньою роботою потенційного рецензента.
12. Запобігання псевдонауковим публікаціям є відповідальністю кожного автора, головного редактора, рецензента, видавця й організації.
