Gender stereotypes in Spanish and Portuguese humour: lexico-semantic and stylistic expression
DOI:
https://doi.org/10.32589/2311-0821.2.2023.297661Ключові слова:
гендерні стереотипи, іспанський гумор, португальський гумор, гендерні анекдоти, зооморфні епітетиАнотація
Стаття присвячена гендерному гумору в іспанській і португальській мовах. Метою дослідження є аналіз лексико-семантичних і стилістичних засобів вираження гендерних стереотипів в анекдотах іспанською та португальською мовами на матеріалі дослідження мачистських, феміністських,
шкільних анекдотів, які критикують або «атакують» представників певного гендера. Здійснено компаративний аналіз дефініцій стереотипу в іспанському й португальському словниках, визначень деяких вчених із метою виділення логічних компонентів у понятті гендерного стереотипу.
Лексико-семантичний і стилістичний аналіз виявив використання зооморфних епітетів для характеристики представників жіночого або чоловічого гендера, таких як свиня (про чоловіка), доберман (про жінку), змія (про тещу). Ми не знайшли жартів, які б критикували тестя. Гендерні анекдоти в іспанській та португальській мовах спільні в демонстрації негативного ставлення до тещі й бажання зятя позбавитися неї, що виражено в чорному гуморі. Згідно з наративною структурою гендерні анекдоти здебільшого є діалогами про соціальні ролі чоловіків і жінок. Мачистські та феміністські жарти можуть бути образливими й сексистськими, підкреслювати негативні властивості протилежного гендера. На лексико-семантичному рівні спостерігаємо критику жінок як пліткарок, домогосподарок, менш розумних і більш невдоволених, ніж чоловіки. Чоловіки в гендерних анекдотах постають як менш досконалі, ніж жінки, тупі, ліниві, непотрібні. Жарти демонструють комічно та перебільшено гендерні стереотипи, які продовжують існувати в іспанській і португальській ментальностях. Перспективою подальших досліджень гендера й гумору може бути порівняльний аналіз анекдотів у різних мовах для виявлення вкорінених гендерних стереотипів залежно від культури й епохи.
Посилання
Anastasia Nelladia Cendra, Teresia Dian Triutami, Barli Bram. Gender stereotypes depicted in online sexist jokes. (2019). European Journal of Humour Research 7 (2),44–66.
Bobchynets, L. (2022). Lexico-semantic means of pun creation in Spanish jokes about LaGomeraby Caco Santacruz. The European Journal of Humour Research,10 (1), 22–28.
Diccionario de La Real Academis Española (DRAE) (2023). https://dle.rae.es/estereotipo?m=form
Dicionário Priberam da Língua Portuguesa [em linha]. (2008–2023): https://dicionario.priberam.org/estere%C3%B3tipo.
Gattlen, N. Gender isno laughing matter. (2023). Horizons. The SuisseResearch Magazine. https://www.horizons-mag.ch/2023/03/02/gender-is-no-laughing-matter/
Kotthoff,H. (2022). Gender and humour. The new state of the art. Linguistik online 118, 6/22, 57–80.
Kotthoff, H. (2021). Parody and indexing gender. Performing female comic figures on German TV. Linares-Bernabéu, Ester (ed.): Gender and Identity in Humourous
Discourse. Frankfurt a. M., Lang, 13–29.
Kotthoff, H. (2006). Gender and politics: The state of the art. Journal of Pragmatics 38, p. 4–25.
Lakoff, R. (1975). Language and Woman’s Place. Harper and Row.
Parga Romero, L. (2008). La construcción de los estereotipos del género femenino en la escuela secundaria. Universidad Pegagógica Nacional.
Rebecca J. Cook &Simone Cusack. (2010). Estereotipos de género. Perspectivas legales transnacionales [Traducción al español por Andrea Parra]. Profamilia.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
1. Дослідження, що публікуються у збірнику наукових праць, повинні бути виконані відповідно до чинного законодавства України та етичних норм. Основний обов’язок автора полягає в тому, щоб виконати таке дослідження, яке заслуговує на об’єктивне обговорення науковою спільнотою його значущості.
2. Автори повинні формулювати свої наукові спостереження у такий спосіб, щоб їхні результати могли бути підтверджені іншими вченими, без підробки отриманих висновків або маніпуляції ними.
3. Автори статей несуть відповідальність за зміст статей і за сам факт їх публікації.
4. Автор повинен цитувати ті публікації, які вплинули на сутність роботи, а також ті, які можуть швидко познайомити читача з попередніми роботами, важливими для розуміння цього дослідження. За винятком оглядів, слід мінімізувати цитування робіт, які не мають безпосереднього відношення до змісту дослідження. Автор зобов’язаний провести джерельний пошук, щоб знайти і процитувати оригінальні публікації, тісно пов’язані з цим матеріалом. Необхідно також коректно вказувати на джерела принципово важливих матеріалів, використаних у цій роботі, якщо вони не були отримані самим автором.
5. Автори повинні дотримуватися усіх чинних вимог щодо публікацій рукописів. Неприпустимим є плагіат та його удавання за оригінальну розвідку, а також подання до редакції раніше опублікованої статті. У випадках виявлення плагіату відповідальність несуть автори поданих матеріалів.
6. Експериментальне або теоретичне дослідження може іноді слугувати основою для науково коректної і об’єктивної критики роботи іншого дослідника. Опубліковані статті в окремих випадках можуть містити подібну критику. Персональна суб’єктивна критика не є доречною за жодних обставин.
7. Співавторами статті мають бути ті особи, науковий внесок яких є вагомим у її зміст та які розділяють відповідальність за здобуті результати. Автор, який подає рукопис до друку, відповідає за те, щоб до списку співавторів були включені всі ті й лише ті особи, які відповідають критеріям авторства. У статті, написаної декількома авторами, той з авторів, хто подає до редакції контактні відомості, документи і листується з редакторами, бере на себе відповідальність за згоду інших авторів статті на її публікацію у збірнику.
8. Автори повинні повідомити редактора про будь-який потенційний конфлікт інтересів, на які могла б вплинути публікація результатів, що містяться у рукописі.
9. Автори повинні чітко вказати джерела всієї процитованої інформації, оформити посилання на наукові джерела відповідно до вимог ДСТУ ГОСТ 7.1:2006.
10. Редколегія має право відмовити у публікації статті за умов недотримання зазначених вимог.
11. Автор може висловити побажання не залучати деяких рецензентів до розгляду рукопису. Проте головний редактор може прийняти рішення залучити одного або декількох із цих рецензентів, якщо переконаний, що їх думки є важливими для неупередженого розгляду рукопису. Таке рішення може бути прийняте, наприклад, у тому випадку, коли є серйозні суперечності між цим рукописом і попередньою роботою потенційного рецензента.
12. Запобігання псевдонауковим публікаціям є відповідальністю кожного автора, головного редактора, рецензента, видавця й організації.
