Класифікація засобів реалізації семантики каузальності в сучасній китайській мові
DOI:
https://doi.org/10.32589/2311-0821.2.2023.297663Ключові слова:
каузальність, каузативна конструкція, корпусна лінгвістика, Sketch Engine, корпус Chinese Web 2017 (zhTenTen17) Simplified, сучасна китайська моваАнотація
У статті продемонстровано модель використання сучасних методів корпусної лінгвістики для класифікації засобів реалізації логіко-філософської категорії каузальності в межах функційно-семантичної категорії каузативності в сучасній китайській мові. У роботі використано основні функції корпусного менеджера Sketch Engine, зокрема тезаурус, конкорданс та генерацію списку слів, що були відповідно застосовані для добору контекстуальних синонімів, пошуку ілюстративного матеріалу та відбору лексичних одиниць за заданими параметрами з онлайн-корпусу текстів Chinese Web 2017 (zhTenTen17) Simplified, що нараховує близько 16.6 млрд. токенів.
У сучасній китайській мові семантика каузальності найчастіше реалізується в мовленні в рамках каузативної конструкції, тип якої визначається каузативним предикатом. У роботі проаналізовано як лексичні, так і граматичні каузативи. Перші розділено на одно- та багатокомпонентні, з подальшим поділом останніх на ті, що утворені двома повнозначними дієсловами; ті, що утворені повнозначним дієсловом і результативним компонентом; ті, що утворені за допомогою легкого та некаузативного дієслів. Граматичні каузативні конструкції поділяються на два основних підтипи – морфологічні та аналітичні. Перші виражають семантику каузальності за допомогою каузативних афіксів або фонологічних змін. Найпоширенішими та найбільш дослідженими в сучасній китайській мові є аналітичні каузативні конструкції, які бувають трьох основних типів: утворені за допомогою каузативних маркерів; утворені за допомогою каузативного прийменника 把; утворені за допомогою слова 得. У подальших дослідженнях буде проаналізовано прагматику використання різних типів каузативних конструкцій з урахуванням концептуальної та мовної картин світу китайців.
Посилання
Далте, О. Ю. (2022). Актуальний стан дослідження каузативів у сучасній китайській мові. У А. О. Решетник (Ред.) Ad orbem per linguas. До світу через мови. (с. 65–67). Видавничий центр Київського національного лінгвістичного університету.
Далте, О. Ю. (2023). Комплексний підхід до вивчення семантики каузальності крізь призму філософських та лінгвістичних студій. Закарпатські філологічні студії, 27(1), 141–146.
https://doi.org/10.32782/tps2663-4880/2022.27.1.24
Кіктенко, В. О. (2006). Даоська причинність і телеологія: Нідэм, Гегель, Уатхед і комбінаторна логіка. Вісник Київського національного університету ім. Тараса
Шевченка. Філософія. Політологія, 79(1), 190-194.
http://history.org.ua/JournALL/orientworld/orientworld_2005_1/orientworld_2005_1.
pdf#page=165
Кучман, І. М. (2012). Лінгвістичний і лінгвальний статус категорії каузативності. Філологічні трактати, 4(4), 46-55.
http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/30082
Любимова, Ю. С. (2017). Спонукальні дієслова як домінанта реалізації семантики імперативності в сучасній китайській мові. Південний архів (філологічні
науки), 71(1), 100–103.
https://pa.journal.kspu.edu/index.php/pa/article/view/331
Шаталович, І. В. (2019). Трансформація ідеї детермінізму в західноєвропейській філософії. Вісник ХНПУ імені Г.С. Сковороди: Серія «Філософія», 1(41), 160-170.
http://www.irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis_nbuv/cgiirbis_64.exe?C21COM=2&I2
DBN=UJRN&P21DBN=UJRN&IMAGE_FILE_DOWNLOAD=1&Image_file_
name=PDF/VKhnpu_filos_2013_41(1)__18.pdf
Basciano, B. (2013). Causative light verbs in Mandarin Chinese (and beyond). Morphology in Toulouse. Selected Proceedings of Décembrettes, 7(1), 57-89.
https://www.academia.edu/1206468/Causative_light_verbs_in_Mandarin_Chinese_and_beyond_
Bruya, B. (2022). Ziran: The philosophy of spontaneous self-causation. State University of New York Press.
Choonharuangdej, S. (2008). The usage of causatives in classical Chinese: A review. Manusya: Journal of Humanities, 11(1), 1–16.
http://www.manusya.journals.chula.ac.th/files/essay/Suree_p1-16.pdf
Comrie, B. (1974). Causatives and universal grammar. Transactions of the philological society, 73(1), 1–32.
https://doi.org/10.1111/j.1467-968X.1974.tb01155.x
Czeżowski, T. (2022). How did the problem of causality arise? An outline of its development in ancient philosophy. In The Concept of Causality in the Lvov-Warsaw School (pp. 139–176). Brill.
https://doi.org/10.1163/9789004522244_005
Dalte, O. (2023). Hyper-hyponymic relationships between paronymic terms «causal» and «causative»: corpora-based verification. Proceedings of the International Scientific Conference “Modern Science: Processes of Globalization and Transformation” (pp. 489–491). Latvia: Baltija Publishing.
https://doi.org/10.30525/978-9934-26-309-5-36
Dixon, R. (2000). A Typology of causatives: Form, syntax and meaning. RMW Dixon & AY Aikhenwald.
Effendi, I. S., Amalia, R., & Lalita, S. A. (2020). Are synonyms always synonymous? A corpus-assisted approach to announce, declare, and state. ASIAN TEFL Journal of Language Teaching and Applied Linguistics, 5(1), 1-20.
Evangelidis, B. (2020). Reason, causation and compatibility with the phenomena. Vernon Press.
Huang, L. (2021). Toward multimodal corpus pragmatics: Rationale, case, and agenda. Digital Scholarship in the Humanities, 36(1), 101–114.
https://doi.org/10.1093/llc/fqz080
Kapranov, Y. (2022). Antconc corpus manager and its possibilities for keywords with resilience semantics search. In R. Vasko (ed.) Language. Culture. Discourse (pp. 22–32). Kharkiv: PC Technology Center.
http://doi.org/10.15587/978-617-7319-60-2.2
Kilgarriff, A., Marcowitz, F., Smith, S., & Thomas, J. (2015). Corpora and language learning with the Sketch Engine and SKELL. Revue française de linguistique appliquée, 20(1), 61–80.
https://www.cairn.info/revue-francaise-de-linguistique-appliquee-2015-1-page-61.htm
Kyrysiuk, A. (2022). Lexico-semantic graphs as formalized schemes of reflection of fragment of reality in human consciousness. In R. Vasko (ed.) Language. Culture.
Discourse (pp. 5-21). Kharkiv: PC Technology Center.
http://doi.org/10.15587/978-617-7319-60-2.1
Shibatani, M., & Pardeshi, P. (2002). The causative continuum. Typological studies in language, 48(1), 85–126.
https://www.researchgate.net/publication/29688530
Sun,Y. (2017). Positive language transfer of causative verbs in Chinese-Portuguese simultaneous interpretations. Letras de Hoje, 52(1), 322–330.
https://doi.org/10.15448/1984-7726.2017.3.29364
Vainorenie, I. P., & Lemish, N. Ye. (2020). Multidisciplinary aspects of causality as an ontological and epistemological category. Journal of History Culture and Art Research, 9(1), 305–314.
https://doi.org/10.7596/taksad.v9i1.2472
Xiao, H., Li, F., Sanders, T. J., & Spooren, W. P. (2021). How subjective are Mandarin REASON connectives? A corpus study of spontaneous conversation, microblog and newspaper discourse. Language and Linguistics, 22(1), 167–212.
https://doi.org/10.1075/lali.00080.xia
Yao, J. (2022). On causatives: A comparison between European Portuguese and Mandarin Chinese. Journal of Portuguese Linguistics, 21(1), 1–37.
https://doi.org/10.16995/jpl.5888
丁新峰. (2019). 现代汉语致使语义范畴研究. [D]. 吉林大学. DOI: 10.15936/j.cnki.1008-3758.2019.06.013
梅祖麟. (1991). 从汉代的 “动杀” “动死” 来看动补结构的发展. [J]. 语言学论丛， 16(1)
， 169-171. https://www.hanspub.org/reference/Reference.aspx?ReferenceID=25470
杨江锋.(2022).汉语迂回致使结构的多维度研究. 中国社会科学出版社.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
1. Дослідження, що публікуються у збірнику наукових праць, повинні бути виконані відповідно до чинного законодавства України та етичних норм. Основний обов’язок автора полягає в тому, щоб виконати таке дослідження, яке заслуговує на об’єктивне обговорення науковою спільнотою його значущості.
2. Автори повинні формулювати свої наукові спостереження у такий спосіб, щоб їхні результати могли бути підтверджені іншими вченими, без підробки отриманих висновків або маніпуляції ними.
3. Автори статей несуть відповідальність за зміст статей і за сам факт їх публікації.
4. Автор повинен цитувати ті публікації, які вплинули на сутність роботи, а також ті, які можуть швидко познайомити читача з попередніми роботами, важливими для розуміння цього дослідження. За винятком оглядів, слід мінімізувати цитування робіт, які не мають безпосереднього відношення до змісту дослідження. Автор зобов’язаний провести джерельний пошук, щоб знайти і процитувати оригінальні публікації, тісно пов’язані з цим матеріалом. Необхідно також коректно вказувати на джерела принципово важливих матеріалів, використаних у цій роботі, якщо вони не були отримані самим автором.
5. Автори повинні дотримуватися усіх чинних вимог щодо публікацій рукописів. Неприпустимим є плагіат та його удавання за оригінальну розвідку, а також подання до редакції раніше опублікованої статті. У випадках виявлення плагіату відповідальність несуть автори поданих матеріалів.
6. Експериментальне або теоретичне дослідження може іноді слугувати основою для науково коректної і об’єктивної критики роботи іншого дослідника. Опубліковані статті в окремих випадках можуть містити подібну критику. Персональна суб’єктивна критика не є доречною за жодних обставин.
7. Співавторами статті мають бути ті особи, науковий внесок яких є вагомим у її зміст та які розділяють відповідальність за здобуті результати. Автор, який подає рукопис до друку, відповідає за те, щоб до списку співавторів були включені всі ті й лише ті особи, які відповідають критеріям авторства. У статті, написаної декількома авторами, той з авторів, хто подає до редакції контактні відомості, документи і листується з редакторами, бере на себе відповідальність за згоду інших авторів статті на її публікацію у збірнику.
8. Автори повинні повідомити редактора про будь-який потенційний конфлікт інтересів, на які могла б вплинути публікація результатів, що містяться у рукописі.
9. Автори повинні чітко вказати джерела всієї процитованої інформації, оформити посилання на наукові джерела відповідно до вимог ДСТУ ГОСТ 7.1:2006.
10. Редколегія має право відмовити у публікації статті за умов недотримання зазначених вимог.
11. Автор може висловити побажання не залучати деяких рецензентів до розгляду рукопису. Проте головний редактор може прийняти рішення залучити одного або декількох із цих рецензентів, якщо переконаний, що їх думки є важливими для неупередженого розгляду рукопису. Таке рішення може бути прийняте, наприклад, у тому випадку, коли є серйозні суперечності між цим рукописом і попередньою роботою потенційного рецензента.
12. Запобігання псевдонауковим публікаціям є відповідальністю кожного автора, головного редактора, рецензента, видавця й організації.
