Категорія темпоральності в сучасній китайській мові: лінгвокультурний аспект
DOI:
https://doi.org/10.32589/2311-0821.1.2024.309640Ключові слова:
темпоральність, лінійний час, циклічний час, граматична категорія, лінгвокультурний аспект, сучасна китайська моваАнотація
У статті проаналізовано погляди дослідників щодо механізмів фіксації китайською мовою базових понять темпоральної системи та класифікації окремих фрагментів реалізації темпоральних відношень у сучасній китайській мові. Розглянуто співвіднесені поняттєві й граматичні категорії “часу” й “темпоральності” в контексті мовної картини світу китайців, зважаючи на концепції циклічного та лінійного часу. Дослідження виявило, що обидва підходи до сприйняття часу впливають на структурні й семантичні особливості китайської мови, відображаючи глибокі культурні уявлення про час і його роль у житті людей. Значну увага приділено мовним елементам, що відображають лінійну модель часу, яка поділяється на рух по горизонтальній і вертикальній осях. Виникнення протиріч у сприйнятті часу на горизонтальній осі, спричинених наявністю різних моделей часу, підкреслює необхідність подальших досліджень. Запропоновано розглянути антропоцентричну модель “передньозадньої” організації руху часу та співвіднести її з лінійною моделлю руху по горизонтальній осі, щоб на конкретних мовних прикладах визначити рівень представленості кожної моделі в темпоральній площині сучасної китайської мови.
Аналіз засвідчує необхідність фундаментального вивчення категорії темпоральності в українському китаєзнавстві та чіткого визначення засобів і способів її реалізації. Підкреслено, що темпоральність у китайській мові багатогранна, тісно пов’язана з культурними й когнітивними аспектами граматичною категорією, вивчення якої сприятиме кращому розумінню не лише китайської мови, але й культурних уявлень і когнітивних процесів носіїв мови.
Посилання
Bender, A., Beller, S., Bennardo, G. (2010). Temporal frames of reference: conceptual
analysis and empirical evidence from German, English, Mandarin Chinese and Tongan.
Journal of Cognition and Culture, 10, 283–307.
http://dx.doi.org/10.1163/156853710X531195
Benveniste, E. (1966). Problèmes de linguistique générale. tome I: 1939-1964, Paris.
N.R.F. Bibliotheque des sciences humaines, 356 p.
Bojko, O. P., Vertel’, A. V., Dodonov, R. O., Kozyntseva, T. O., Kolin’ko, M. V., Lebid’,
A. Ye, Synakh, A. O. (2017). Praktychni aspekty filosofii chasu (A. Ye. Lebid’, Red.).
Sums’kyj derzhavnyj universytet.
Boroditsky, L. (2011). How Languages Construct Time. In Dehaene, S. & Brannon,
E. (Ed.). Space, time and number in the brain: Searching for the foundations of
mathematical thought, 333–341. Elsevier Academic Press.
https://doi.org/10.1016/B978-0-12-385948-8.00020-7
Boroditsky, L. (2001). Does Language Shape Thought? Mandarin and English Speakers’
Conceptions of Time. Cognitive Psychology, 43(1), 1–22.
https://doi.org/10.1006/cogp.2001.0748
Busel, V. T. (2005). Velykyj tlumachnyj slovnyk suchasnoi ukrains’koi movy (V. T. Busel
Red.). (8-me vyd.). Perun.
Casasanto, D. & Boroditsky, L. (2008). Time in the mind: using space to think about time.
Cognition 106, 579–593.
http://dx.doi.org/10.1016/j.cognition.2007.03.004
Casasanto, D. (2008). Who’s afraid of the big bad Whorf? Crosslinguistic differences in
temporal language and thought. Language Learning 58(1), 63–79.
http://dx.doi.org/10.1111/j.1467-9922.2008.00462.x
Chen, J.-Yeu. (2007). Do Chinese and English Speakers Think about Time Differently?
Failure of Replicating Boroditsky (2001). Cognition, 104(2), 427–436.
https://doi.org/10.1016/j.cognition.2006.09.012
Cooperrider, K. & Nún ̃ ez, R. (2009). Across time, across the body: transversal temporal
gestures. Gesture 9(2), 181–206.
https://doi.org/10.1075/gest.9.2.02coo
Cooperrider, K., & Nún ̃ ez, R. (2007). Doing time: speech, gesture, and the conceptualization
of time. Center for Research in Language Technical Reports, 19, 3–19.
Fuhrman, O., McCormick, K., Chen, E.,Jiang, H., Shu, D., Mao, S. & Boroditsky, L.(2011).
How Linguistic and Cultural Forces Shape Conceptions of Time : English and Mandarin
Time in 3D. Cognitive Science, 35(7), 1305–1328.
https://doi.org/10.1111/j.1551-6709.2011.01193.x
Jaszczolt, K. M. & de Saussure, L. (Ed.). (2013). Time: Language, Cognition and Reality.
Oxford University Press.
Jespersen, O. (2013). Language: Its Nature, Development, and Origin. Hamlin Press.
Lakoff, G. & Johnson, M. (1980). Metaphors we live by. The university of Chicago press.
Lan, Ch. (2000). A cognitive approach to spatial metaphors in English and Chinese.
[Doctoral Dissertation, The Hong Kong Polytechnic University]. Pao Yue-kong Library.
https://ira.lib.polyu.edu.hk/handle/10397/85271
Lévi-Strauss, C. (1966). La Pensée sauvage. Librairie Plon.
Mirchenko M. V. (2004). Syntaksychni katehorii rechennia. [Dys. d-ra filol. nauk,
Volyns’kyj derzhavnyj universytet im. Lesi Ukrainky]. Volyns’kyj derzhavnyj
universytet imeni Lesi Ukrainky (Luts’k).
Plehutsa, A. (2020). Osnovni kharakterystyky linhvistychnoi temporal’nosti. Zakarpats’ki
filolohichni studii, 14(3), 173–176.
https://doi.org/10.32782/tps2663-4880/2020.14-1.31
Radden, G. (2011). Spatial time in the West and the East. Brdar, M., Omazic, M., Takac,
V.P., Erdeljic-Gradecak, T. and Bulja, G. (Ed.), Space and Time in Language (pp. 1–40).
Peter Lang.
Romaniuk, C. (2012). Struktura katehorii temporal’nosti v suchasnij ukrains’kij movi.
Katedra Ukrainistyki Uniw. Warszawski.
Scott, A. (1989). The vertical dimension and time in Mandarin. Australian Journal of
Linguistics, 9, 295–314.
https://doi.org/10.1080/07268608908599424
Whorf, B. L. (1956). Language, Thought, and Reality: Selected Writings of Benjamin Lee
Whorf. (J. B. Carroll, Ed.).MIT Press.
Whorf, B. L. (1944 [1939]). The Relation Of Habitual Thought And Behavior To Language.
In ETC: A Review of General Semantics, 1(4), pp. 197–215. Institute of General
Semantics.
Yabchenko, V. Ya. (2021). Zasoby realizatsii spriamovanosti dii u suchasnij kytajs’kij
movi: semantyko-strukturnyj ta funktsijnyj aspekty (na materiali romanu Lu Yao
“Dolia”). [Kvalifikatsijna robota mahistra, Kyivs’kyj natsional’nyj linhvistychnyj
universytet]. Repozytarij Kyivs’koho natsional’noho linhvistychnoho universytetu.
http://rep.knlu.edu.ua/xmlui/handle/787878787/2311/browse?type=author&value=
Ябченко%2C+Вероніка+Ярославівна
Yang, G. (2004). Psychology and behavior of Chinese people: Localization research.
China Renmin University Press.
Yu, N. (1998). The Contemporary Theory of Metaphor: A perspective from Chinese.
Human Cognitive Processing, 1, 1-290.
Yu, N. (2012). The metaphorical orientation of time in Chinese. Journal of Pragmatics,
, 1335–1354.
https://doi.org/10.1016/j.pragma.2012.06.002
Zvons’ka, L. L., Korol’ova, N. V., Lazer-Pan’kiv, O. V., Levko, O. V., Luchkanyn, S. M.,
Myronova, V. M., …Mosenkis, Yu. L. (2017). Entsyklopedychnyj slovnyk klasychnykh
mov (L. L. Zvons’ka, Red.). (2-he vyd.). VPTs “Kyivs’kyj universytet”.
刘月华. (2001). 使用现代汉语语法。北京：商务印书馆.
吕叔湘. (2006). 语法学习。 上海：复旦大学出版社.
杨国枢. (2004).中国人的心理与行为: 理念及方法篇. 北京：中国人民大学出版社.
王力. (1984). 中国语法理论. 山东教育出版社.
王力. (1985). 中国现代语法. 山东教育出版社.
赵元任. (1979). 汉语口语语法。北京：商务印书馆.
马庆株. (1992). 汉语动词和动词性结构。北京: 商务印书馆.
黄国文. (2019). 中国系统功能语言学研究40年. 外语教育研究前沿, 1, 13–19
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
1. Дослідження, що публікуються у збірнику наукових праць, повинні бути виконані відповідно до чинного законодавства України та етичних норм. Основний обов’язок автора полягає в тому, щоб виконати таке дослідження, яке заслуговує на об’єктивне обговорення науковою спільнотою його значущості.
2. Автори повинні формулювати свої наукові спостереження у такий спосіб, щоб їхні результати могли бути підтверджені іншими вченими, без підробки отриманих висновків або маніпуляції ними.
3. Автори статей несуть відповідальність за зміст статей і за сам факт їх публікації.
4. Автор повинен цитувати ті публікації, які вплинули на сутність роботи, а також ті, які можуть швидко познайомити читача з попередніми роботами, важливими для розуміння цього дослідження. За винятком оглядів, слід мінімізувати цитування робіт, які не мають безпосереднього відношення до змісту дослідження. Автор зобов’язаний провести джерельний пошук, щоб знайти і процитувати оригінальні публікації, тісно пов’язані з цим матеріалом. Необхідно також коректно вказувати на джерела принципово важливих матеріалів, використаних у цій роботі, якщо вони не були отримані самим автором.
5. Автори повинні дотримуватися усіх чинних вимог щодо публікацій рукописів. Неприпустимим є плагіат та його удавання за оригінальну розвідку, а також подання до редакції раніше опублікованої статті. У випадках виявлення плагіату відповідальність несуть автори поданих матеріалів.
6. Експериментальне або теоретичне дослідження може іноді слугувати основою для науково коректної і об’єктивної критики роботи іншого дослідника. Опубліковані статті в окремих випадках можуть містити подібну критику. Персональна суб’єктивна критика не є доречною за жодних обставин.
7. Співавторами статті мають бути ті особи, науковий внесок яких є вагомим у її зміст та які розділяють відповідальність за здобуті результати. Автор, який подає рукопис до друку, відповідає за те, щоб до списку співавторів були включені всі ті й лише ті особи, які відповідають критеріям авторства. У статті, написаної декількома авторами, той з авторів, хто подає до редакції контактні відомості, документи і листується з редакторами, бере на себе відповідальність за згоду інших авторів статті на її публікацію у збірнику.
8. Автори повинні повідомити редактора про будь-який потенційний конфлікт інтересів, на які могла б вплинути публікація результатів, що містяться у рукописі.
9. Автори повинні чітко вказати джерела всієї процитованої інформації, оформити посилання на наукові джерела відповідно до вимог ДСТУ ГОСТ 7.1:2006.
10. Редколегія має право відмовити у публікації статті за умов недотримання зазначених вимог.
11. Автор може висловити побажання не залучати деяких рецензентів до розгляду рукопису. Проте головний редактор може прийняти рішення залучити одного або декількох із цих рецензентів, якщо переконаний, що їх думки є важливими для неупередженого розгляду рукопису. Таке рішення може бути прийняте, наприклад, у тому випадку, коли є серйозні суперечності між цим рукописом і попередньою роботою потенційного рецензента.
12. Запобігання псевдонауковим публікаціям є відповідальністю кожного автора, головного редактора, рецензента, видавця й організації.
