Мікротопоніміка Білоцерківщини в етнолінгвістичному аспекті
DOI:
https://doi.org/10.32589/2311-0821.2.2024.323932Ключові слова:
мікротопонім, мікрогідронім, мікрооронім, мікрохоронім, мікроойконім, культурна конотація, етнолінгвістика, ономастика, Білоцерківщина, Південна КиївщинаАнотація
У статті вперше проаналізовано мікротопоніміку Білоцерківщини з погляду відображення в ній національно-культурного досвіду народу, його цінностей, вірувань, промислів, уподобань, важливих історичних подій і видатних діячів регіону. Визначено номінативну специфіку мікротопонімів на тлі іншої онімної лексики, обґрунтовано доцільність вивчення їх саме крізь призму етнолінгвістики. Дослідження виконано на основі опитування мешканців регіону, методів етимологійного, структурного й культурно-історичного аналізу. Автори презентували новаторську класифікацію мікротопонімів за ступенем вияву в них культурної конотації, яку можна буде застосувати для аналізу онімного матеріалу інших регіонів. У класифікації виділено нейтральні, культурно марковані, культурно завуальовані та культурно чужорідні назви. Установлено, що культурну конотацію найширше репрезентують мікроойконіми, дещо рідше – мікрохороніми, мікроороніми та мікрогідроніми. Виконавці дослідження висновують, що, попри територіально обмежене функціювання, мікротопоніми є важливими компонентами культурного розвитку народу, оскільки відображають не лише зовнішні ознаки позначуваних об’єктів, а й пов’язаний із ними гідний досвід боротьби, розбудови, розвитку промислів, культивують серед сучасників цінності волі, праці, освіти, культури пошанування померлих. Рекомендовано мовцям надавати перевагу культурно маркованим онімам, усвідомлено побудованим на національно-патріотичних засадах, уникати культурно чужорідних мікротопонімів.
Посилання
Bahan, M. P. (2019). Spivvidnoshennia syntetyzmu y analityzmu v suchasnii ukrainskii linhvistychnii terminolohii. Visnyk Kyivskoho natsionalnoho linhvistychnoho universytetu. Seriia Filolohiia, 22, 1, 100–108.
DOI: https://doi.org/10.32589/2311-0821.1.2019.170197.
Bahan, M. P. (2021). Konotatsii zoonimiv u suchasnomu molodizhnomu movlenni i tradytsiinii ukrainskii linhvokulturi: konstanty i dynamika spryiniattia. Naukovyi visnyk Uzhhorodskoho universytetu. Seriia Filolohiia. 1 (45). 51–57.
Bahan, M. (2023). Vtorynna nominatsiia zakhysnykiv i vorohiv Ukrainy na tli rosiiskoho vtorhnennia 2022 r.: linhvoaksiolohichnyi i deryvatsiinyi aspekty. Slavia orientalis. T. LXXII. 1. 173–190. DOI: https://doi.org/10.24425/slo.2023.145204.
Bahan, M.P. (2024). Formuvannia doslidnyts’koi kompetentnosty v majbutnikh uchyteliv ukrains’koi movy ta literatury pid chas vyvchennia kursu “Ukrains’ka etnolinhvistyka”. Visnyk Kyivs’koho natsional’noho linhvistychnoho universytetu. Seriia Pedahohika ta psykholohiia. 40. 9-21. DOI: https://doi.org/10.32589/2412-9283.40.2024.309794
Ban’oi, V. F. (2009). Mikrotoponimy basejnu richky Uzha (na materiali ukrains’kykh hovirok Zakarpattia). [Avtoref. dys. ... kand. filol. nauk: 10.02.01]. Prykarpats’kyj nats. un-t im. Vasylia Stefanyka. Ivano-Frankivs’k. 23.
DOI: http://visnyk-philology.uzhnu.edu.ua/article/view/191849
Brakhnov, V. M. (1957). Pro mistsevi nazvy Pereiaslav-Khmel’nyts’koho rajonu na Kyivschyni. Vyd-vo AN URSR.
Buchko, D. H. (2013). Klasyfikatsiia ojkonimiv Ukrainy (slovotvirnomotyvatsijnyj aspekt). Istorychna ta suchasna ukrains’ka onomastyka: Vybrani pratsi. Bukrek.
Verbych, S. O. (2008). Suchasna ukrains’ka onimna leksyka: funktsional’nyj aspekt. Visnyk Natsional’noi akademii nauk Ukrainy. № 5. 54–60.
DOI: http://nbuv.gov.ua/UJRN/vnanu_2008_5_10
Vovkodav, S. M., Yurchenko, O. V. (2005). Istoryko-kraieznavcha kharakterystyka toponimiv s. Lets’ky na Pereiaslavschyni. Naukovi zapysky z ukrains’koi istorii: Zbirnyk naukovykh statej. Vyp. 17. 257.
DOI: https: //shron1.chtyvo.org.ua/Vovkodav_Serhii/Istoryko-kraieznavcha_kharakterystyka_toponimiv_sela_Letsky_na_Pereiaslavschyni.pdf?
Vodiak, H. (2023). Samar ta Samara Dniprovski – istoriia hidronima ta toponima z naidavnishykh chasiv.
Halas, K. J. (1966). Ukrains’ka toponimiia Zakarpattia v linhvistychnomu aspekti. Vyd-vo Uzhhorods’koho universytetu.
Hach, N.O. (2014). Movna kontseptualizatsiia kul’turnoho kontynuumu v amerykans’kij poezii XIX–XXI stolittia: dys. kand. filol. nauk: 10.02.04. M-vo osvity i nauky Ukrainy, Kyiv. nats. un-t im. Tarasa Shevchenka.
DOI: http://www.irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis_nbuv/cgiirbis_64.exe?
Holovats’kyj, Ya. F. (1884). Heohrafycheskyj slovar’ zapadnoslavianskykh y iuhoslavianskykh zemel’ y prylezhaschykh stran. S’ prylozheniem’ heohrafycheskoj karty. Sost. Yakovom’ Holovatskym’. – Vyl’na Typohrafyia A.H. Syryna.
Humets’ka, L. L. (1957). Topohrafichni nazvy ukrains’koi aktovoi movy 14 – 15 st. – Doslidzhennia z movy ta literatury. 83–91.
DOI: https://www.uknol.info/uk/Records/Topografichni_nazvy_ukrajinskoji.html
Dehina, O. S. (2012). Toponimiia Skvyrs’koho rajonu Kyivs’koi oblasti. Sbornyk nauchnykh trudov SWorld.
Zhajvoronok, V. V. (2006). Znaky ukrains’koi etnokul’tury: slovnyk-dovidnyk. NAN Ukrainy, In-t movoznav. im. O. O. Potebni. Dovira.
Zhyvotivs’ka D. M., Pavlyk O. V. (2018). Istoryko-kraieznavcha kharakterystyka mikrotoponimiv s. Velyka Karatul’ na Pereiaslavschyni. Naukovi zapysky z ukrains’koi istorii. Vyp.43. 130–143.
DOI: https://ukrlitopus.com.ua/index.php/journal/article/view/20
Karpenko, Yu. O. (1967). Osoblyvosti i dzherela mikrotoponimii. Mykrotoponymyia: materyaly soveschanyia.
Karpenko, Yu. O. (1973). Toponimiia Bukovyny. Naukova dumka.
Lisniak, N.I. (2004). Mikrotoponimiia Zakhidnoho Podillia [Avtoreferat dys. ... kand.filol.nauk: spets. 10.02.01]. Infotekhtsentr.
DOI: http://w.disser.com.ua/mikrotoponimia-zakhidnoho-podillja.html
Luchyk, V. V. (2002). Metody ukrains’koi onomastyky na tli teoretychnykh dosiahnen’ svitovoi onomastyky. Sloviańska onomastyka: encyklopedia pod red. E. Rzetelskiey–Feleczko i A. Cieślokowiey przy wspóldziale J. Dumy. Towarzystwo naukowe Warszawskie, T. I. 69–70.
Luchyk, V. V. (2016). Etnokul’turni konotatsii v toponimii Ukrainy. Mahisterium. Vyp. 62 : Movoznavchi studii. 55-60. DOI: https://ekmair.ukma.edu.ua/server/api/core/bitstreams/e6185e76-2456-4dad-92aa1cc1c710cde5/content
Mel’nychuk, O. S. (1957). Toponimika Kodyms’koho rajonu Odes’koi oblasti. Movoznavstvo. T. KhIV. 52–61.
Mykhal’chuk, O. I. (1998). Mikrotoponimiia Pidhir’ia. [Avtoref. dys. … kand. filol. nauk: 10.02.01]. In-t movoznav. im. O. O. Potebni NAN Ukrainy.
Nastenko, S. V. (2015). Rol’ toponimiv u protsesi rozghortannia mehakontseptu Ispaniia v ispans’kij poezii KhII–KhKh stolit’. Problemy semantyky, prahmatyky ta koh nityvnoi linhvistyky. Vyp. 27. 285-292. DOI: http://nbuv.gov.ua/UJRN/psptkl_2015_27_31
Nimchuk, V. V. (1966). Ukrains’ka onomastychna terminolohiia (proekt). Povidomlennia ukrains’koi onomastychnoi komisii. Vyp. 1. Vidp. red. K. Tsilujko. Naukova dumka.
Pura, Ya. O. (1990). Pokhodzhennia nazv naselenykh punktiv Rivnenschyny. Svit.
Prykhodko, H. I. (2022). Linhvokulturolohichni parametry fenomenu konotatsii. Naukovyi zhurnal Lvivskoho derzhavnoho universytetu bezpeky zhyttiediialnosti “Lvivskyi filolohichnyi chasopys”. 11. 182–188.
Rak, H. V. (2013). Strukturno-semantychni osoblyvosti mikrotoponimiv davn’oho Kyieva, Movna sytuatsiia i movno-kul’turnyj prostir zakhidnoievropejs’koho seredn’ovichchia, Kyiv. 88-93. DOI: https://core.ac.uk/download/pdf/149240485.pdf
Skliarenko, O.M. (2013). Typolohichna onomastyka: u 5 kn. kn. 2: Onomastychnyj slovotvir u typolohichnomu rakursi. Biblioteka ukrains’koi onomastyky. Astroprynt.
Sokil, N. V. (2008). Mikrotoponimiia Skolivschyny. L’viv: L’viv. nats. un-t im. Ivana Franka.
Taranenko, O.O. (2004). Mikrotoponim. Ukrains’ka mova. Entsyklopediia.
Taranova, N. B. (2006). Osnovni etapy rozvytku toponimii iak nauky. Naukovi zapysky. 2. 19-26. DOI: http://dspace.tnpu.edu.ua/bitstream/123456789/25135/1/Taranova.pdf
Tsilujko, K. K. (1957). Toponimiia Pokrovs’koho rajonu Dnipropetrovs’koi oblasti. Movoznavstvo. Naukovi zapysky: t. XIV. Vyd-vo AN URSR. 62-90.
Cherniakhivs’ka, Ye. M. (1966). Toponimiia L’vivschyny. [Dys. … kand. filol. nauk: 10.02.01].
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
1. Дослідження, що публікуються у збірнику наукових праць, повинні бути виконані відповідно до чинного законодавства України та етичних норм. Основний обов’язок автора полягає в тому, щоб виконати таке дослідження, яке заслуговує на об’єктивне обговорення науковою спільнотою його значущості.
2. Автори повинні формулювати свої наукові спостереження у такий спосіб, щоб їхні результати могли бути підтверджені іншими вченими, без підробки отриманих висновків або маніпуляції ними.
3. Автори статей несуть відповідальність за зміст статей і за сам факт їх публікації.
4. Автор повинен цитувати ті публікації, які вплинули на сутність роботи, а також ті, які можуть швидко познайомити читача з попередніми роботами, важливими для розуміння цього дослідження. За винятком оглядів, слід мінімізувати цитування робіт, які не мають безпосереднього відношення до змісту дослідження. Автор зобов’язаний провести джерельний пошук, щоб знайти і процитувати оригінальні публікації, тісно пов’язані з цим матеріалом. Необхідно також коректно вказувати на джерела принципово важливих матеріалів, використаних у цій роботі, якщо вони не були отримані самим автором.
5. Автори повинні дотримуватися усіх чинних вимог щодо публікацій рукописів. Неприпустимим є плагіат та його удавання за оригінальну розвідку, а також подання до редакції раніше опублікованої статті. У випадках виявлення плагіату відповідальність несуть автори поданих матеріалів.
6. Експериментальне або теоретичне дослідження може іноді слугувати основою для науково коректної і об’єктивної критики роботи іншого дослідника. Опубліковані статті в окремих випадках можуть містити подібну критику. Персональна суб’єктивна критика не є доречною за жодних обставин.
7. Співавторами статті мають бути ті особи, науковий внесок яких є вагомим у її зміст та які розділяють відповідальність за здобуті результати. Автор, який подає рукопис до друку, відповідає за те, щоб до списку співавторів були включені всі ті й лише ті особи, які відповідають критеріям авторства. У статті, написаної декількома авторами, той з авторів, хто подає до редакції контактні відомості, документи і листується з редакторами, бере на себе відповідальність за згоду інших авторів статті на її публікацію у збірнику.
8. Автори повинні повідомити редактора про будь-який потенційний конфлікт інтересів, на які могла б вплинути публікація результатів, що містяться у рукописі.
9. Автори повинні чітко вказати джерела всієї процитованої інформації, оформити посилання на наукові джерела відповідно до вимог ДСТУ ГОСТ 7.1:2006.
10. Редколегія має право відмовити у публікації статті за умов недотримання зазначених вимог.
11. Автор може висловити побажання не залучати деяких рецензентів до розгляду рукопису. Проте головний редактор може прийняти рішення залучити одного або декількох із цих рецензентів, якщо переконаний, що їх думки є важливими для неупередженого розгляду рукопису. Таке рішення може бути прийняте, наприклад, у тому випадку, коли є серйозні суперечності між цим рукописом і попередньою роботою потенційного рецензента.
12. Запобігання псевдонауковим публікаціям є відповідальністю кожного автора, головного редактора, рецензента, видавця й організації.
