Багатомовна гра в ергономічних номінаціях міст Ліона та Києва
DOI:
https://doi.org/10.32589/2311-0821.2.2024.323955Ключові слова:
ергонім, комерційна назва, лінгвістичний пейзаж, багатомовна гра слів, двомовний блендАнотація
У статті проаналізовано лінгвістичні пейзажі як динамічні публічні вербальні простори, що представляють тенденції багатомовної гри в ергономічних номінаціях. Об’єктом нашого дослідження є ергоніми або комерційні назви з багатомовною словогрою в містах Ліоні та Києві, обрані зі сайтів, рекламних буклетів і власного спостереження на вулицях цих двох міст. Автори мали на меті структурно й функціонально описати багатомовний ергонімічний простір зазначених міст, виявити способи творення полімовних ергонімів. Методи дослідження включають опис, семантичний аналіз, структурний аналіз, графічний і функціональний аналіз. Значну увагу приділено мовам, які вживаються в двомовній ергонімії (англійська, французька, іспанська, українська), порівняльному вивченню мовних особливостей словогри в ергонімах, особливо у двомовних блендах Ліона та Києва. Установлено, що ергоніми виконують численні функції, серед яких основними є ігрова, експресивно-номінативна, ідентифікаційна. Графічні засоби словогри включають капіталізацію, зміну кольорів та навмисні помилки для створення двозначності, що базується на паронімії. Описано комплексну багатомовну словогру, що виявляється у вживанні одночасно семантичних і графічних засобів, які разом створюють двозначність сприйняття як привабливу рекламу. Подальше вивчення може містити зіставний аналіз багатомовної гри слів в інших містах та країнах або контрастивний аналіз одномовної і багатомовної словогри для виявлення лінгвістичних та екстралінгвістичних засобів її створення.
Посилання
Álvarez de la Granja, M. (2020). Deleite, Bico de Xeado... Os recursos lingüísticos ao servizo das marcas comerciais. Estudos de Onomástica Galega V. Os nomes comerciais. Xornada de estudo 7.11.2020. Eds. Boullon, Mendez. Real Academia Galega, p. 89-112.
Auer, P. (2010). Sprachliche Landschaften. Die Strukturierung des öffentlichen Raumes durch die geschriebene Sprache. Arnulf Deppermann & Angelika Linke (eds.), Sprache intermedial: Stimme und Schrift, Bild und Ton, 271–300. Berlin & New York: De Gruyter.
Backhaus, P. (2007). Linguistic landscapes. A comparative study of urban multilingualism in Tokyo. Multilingual matters 136. Series ed. Edwards, Clevedon, Buffalo, Toronto,
p. 153–157.
Bauer, G. (1985). Namenkunde des Deutschen. Bern/Frankfurt: Peter Lang.
Bobchynets, L. (2021). Wordplay in Spanish and Ukrainian ergonyms: ways of creation and functions. Messenger of KNLU. Series Philology, 24(2), p. 9-16.
Juncal, F.C. (2024). Paisaje lingüístico y crematonimia: la estratificación social de los nombres comerciales. Filología Hispalensis. Estudios lingüísticos. Vol. XXXVIII/1,
p. 49–68.
Hult, F. (2014). Drive-thru linguistic landscaping: constructing a linguistically dominant place in a bilingual space. The international journal of bilingualism: cross-disciplinary, cross-linguistic studies of language behavior, 18(5), p. 507-–523.
Gałkowski, A. (2014). La nature idiosyncrasique des chrématonymes. Tort, Donada, Montagut (eds.). Els noms en la vida quotidiana. Actes del XXIV Congrés Internacional d’ICOS sobre Ciències Onomàstiques. Barcelona: Generalitat de Catalunya, p. 150–58.
Gorter, D. (2006). Further possibilities for Linguistic landscape research. Linguistic Landscape: A new approach to multilingualism. Ed. by Gorter. Clevedon, Buffalo, Toronto, p. 81–89.
Gryshkova, R. O. (2023).Tendencies of creating anglophone ergonyms in modern English-speaking world. Scientific notes of V. I. Vernadsky Taurida National University, Series: Philology. Journalism. Vol. 34 (73) 1, part 1.
Kontio, J. (2021). The role of English in the linguistic landscapes of Finnish shopping centers. comparative study between Helsinki and Oulu. Master’s Thesis. University of Helsinki.
Landry, R., Bourhis, R. (1997). Linguistic landscapes and ethnolinguistic vitality. An empirical study. Journal of Language and Social Psychology, 16, p. 23–49.
Moriarty, M. (2014). Languages in motion: Multilingualism and mobility in the linguistic landscape. International Journal of Bilingualism, 18(5), p. 457–463.
Poṡeiko, S. (2014). Ergonyms of Educational and Cultural Spheres in Two of Baltic States Cities. Journal of Education Culture and Society 1, p. 300–312.
Regueira, X. (2013). El paisaje linguistic en Galicia. Revista Internacional de Linguistica Iberoamericana 21, p. 39–62.
Renner, V. (2015). Lexical blending as wordplay. In Zirker, A. &Winter-Froemel, E., eds., Wordplay and Metalinguistic / Metadiscursive Reflection: Authors, Contexts, Techniques, and Meta-Reflection. Berlin, De Gruyter Mouton, p. 119–133.
Winter-Froemel, E. (2016). The Semiotics of Multilingual Wordplay in Linguistic Landscape. In Crossing Languages to Play with Words. Multidisciplinary Perspectives. Knospe,
S. Onysko, A. & Goth, M., eds., Vol. 3, series The Dynamics of Wordplay. pp. 157–193.
Winter-Froemel, E. (2017).The pragmatic necessity of borrowing. Euphemism, dysphemism, playfulness – and naming. Taalen Tongval, 69/1, p. 17–46.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
1. Дослідження, що публікуються у збірнику наукових праць, повинні бути виконані відповідно до чинного законодавства України та етичних норм. Основний обов’язок автора полягає в тому, щоб виконати таке дослідження, яке заслуговує на об’єктивне обговорення науковою спільнотою його значущості.
2. Автори повинні формулювати свої наукові спостереження у такий спосіб, щоб їхні результати могли бути підтверджені іншими вченими, без підробки отриманих висновків або маніпуляції ними.
3. Автори статей несуть відповідальність за зміст статей і за сам факт їх публікації.
4. Автор повинен цитувати ті публікації, які вплинули на сутність роботи, а також ті, які можуть швидко познайомити читача з попередніми роботами, важливими для розуміння цього дослідження. За винятком оглядів, слід мінімізувати цитування робіт, які не мають безпосереднього відношення до змісту дослідження. Автор зобов’язаний провести джерельний пошук, щоб знайти і процитувати оригінальні публікації, тісно пов’язані з цим матеріалом. Необхідно також коректно вказувати на джерела принципово важливих матеріалів, використаних у цій роботі, якщо вони не були отримані самим автором.
5. Автори повинні дотримуватися усіх чинних вимог щодо публікацій рукописів. Неприпустимим є плагіат та його удавання за оригінальну розвідку, а також подання до редакції раніше опублікованої статті. У випадках виявлення плагіату відповідальність несуть автори поданих матеріалів.
6. Експериментальне або теоретичне дослідження може іноді слугувати основою для науково коректної і об’єктивної критики роботи іншого дослідника. Опубліковані статті в окремих випадках можуть містити подібну критику. Персональна суб’єктивна критика не є доречною за жодних обставин.
7. Співавторами статті мають бути ті особи, науковий внесок яких є вагомим у її зміст та які розділяють відповідальність за здобуті результати. Автор, який подає рукопис до друку, відповідає за те, щоб до списку співавторів були включені всі ті й лише ті особи, які відповідають критеріям авторства. У статті, написаної декількома авторами, той з авторів, хто подає до редакції контактні відомості, документи і листується з редакторами, бере на себе відповідальність за згоду інших авторів статті на її публікацію у збірнику.
8. Автори повинні повідомити редактора про будь-який потенційний конфлікт інтересів, на які могла б вплинути публікація результатів, що містяться у рукописі.
9. Автори повинні чітко вказати джерела всієї процитованої інформації, оформити посилання на наукові джерела відповідно до вимог ДСТУ ГОСТ 7.1:2006.
10. Редколегія має право відмовити у публікації статті за умов недотримання зазначених вимог.
11. Автор може висловити побажання не залучати деяких рецензентів до розгляду рукопису. Проте головний редактор може прийняти рішення залучити одного або декількох із цих рецензентів, якщо переконаний, що їх думки є важливими для неупередженого розгляду рукопису. Таке рішення може бути прийняте, наприклад, у тому випадку, коли є серйозні суперечності між цим рукописом і попередньою роботою потенційного рецензента.
12. Запобігання псевдонауковим публікаціям є відповідальністю кожного автора, головного редактора, рецензента, видавця й організації.
