Лінгвокультурологічний контекст концепту ЗЛОЧИН у художньому наративі (на матеріалі роману Дж. О’Коннора “Зоря морів”)
DOI:
https://doi.org/10.32589/2311-0821.2.2024.323964Ключові слова:
концепт ЗЛОЧИН, постмодерністський детектив, ірландська література, наративні техніки, суперординатні та субординатні концептуальні категоріїАнотація
У статті проаналізовано лінгвокультурологічний аспект концепту ЗЛОЧИН у постмодерністському художньому наративі, актуалізація та вербалізація його центральних елементів на матеріалі роману сучасного ірландського письменника Джозефа О’Коннора “Зоря морів” (2002) у перекладі Ярослави Стріхи (2021). Цей бестселер, номінант і переможець національних та міжнародних літературних премій, представляє гібридний жанр історично-готичного детективу з елементами романтики, містики і так званого неовікторіанського роману.
Дослідження концептів як культурно детермінованих ментальних утворень, що безпосередньо вербалізують національні цінності і в яких найповніше відображено особливості національного характеру й мовної картини світу, є актуальним для сучасних філософських, лінгвокультурологічних, когнітивістських і семантичних розвідок. Важливо зазначити, що концептуалізація понять відбувається не тільки під впливом універсального наукового знання, але значною мірою під впливом конкретної національної культурно-історичної парадигми. Із цієї причини в нашій статті вперше сфокусовано увагу на тому, як концепт ЗЛОЧИН в англійській мовній картині світу набуває ірландського лінгвокультурологічного наповнення. Застосовуючи лінгвокультурологічний метод, у статті вперше представлено історичну інтерпретацію концепту ЗЛОЧИН часів Вікторіанської доби в Англії та Ірландії в постмодерністському наративі. Також уперше в класифікації суперординатних концептуальних категорій концепту ЗЛОЧИН виокремлено категорію ЗЛОЧИН проти людяності, представлену категоріями субординатного рівня: геноцид (та його розширення: умисне позбавлення засобів існування (житла, землі); доведення до вимушеної імміграції; розбурхування міжнаціональної ворожнечі; державна зрада, заколот, терористичні дії) та злочини провладних структур (протиправне/незаконне застосування сили; злочинне збагачення).
Посилання
Bondaruk, L., Mischuk, Ya. (2022). Kontsept “zlochyn”: linhvokul’turolohichna reprezentatsiia ta osoblyvosti joho perekladu (na prykladi romanu Zhorzha Simenona “Nevdacha komisara Mehre”). Suchasni doslidzhennia z inozemnoi filolohii, 3–4, 7–16.
Zmijova, I., Kaliuzhna, A. (2017). Zlochyn iak katehorial’nyj kontsept ta katehoriia. Visnyk KhNU im. V.N. Karazina. Inozemna filolohiia. 86, 87–94.
Lysyts’ka, O. (2018). Kontsept “Zlochyn” ta joho reprezentatsiia v naivnij kartyni svitu (na materiali ukrains’koi literatury). Pivdennyj arkhiv (Zbirnyk naukovykh prats’. Filolohichni nauky), 74, 44–50.
O’Konnor, D. (2021) Zoria moriv. Proschannia zi staroiu Irlandiieiu. Roman/pereklad z anhl. Ya. Strikhy. Vydavnytstvo “Astroliabiia”.
Tasmasys, O. (2024). Semiotychnyj analiz iak metodolohichna osnova verbalizatsii kontseptu ZLOCHYN u detektyvnij prozi Ahaty Kristi. Nova filolohiia, 94, 96–103.
Yarova, L. (2011). Kontsept “ZLOCHYN” ta osoblyvosti joho reprezentatsii v opovidanniakh Ahaty Kristi. Seriia: filolohichni nauky, 95 (1), 136–140.
Babelyuk, O. (2019). Decoding Poetic Colouring of Detective Stories: Principles of Reading. TRADITIONS AND INNOVATIONS IN TEACHING PHILOLOGICAL DISCIPLINES, Liha-Pres, 18–36.
Babelyuk, O. (2019). Structural Peculiarities of Detective Stories. VECTORS OF THE DEVELOPMENT OF PHILOLOGICAL SCIENCES AT THE MODERN STAGE. Liha-Pres, 21–38.
Brackett, V.(2016). Historical Hiction. Facts On File Companion to the British Novel: Beginnings through the 19th Century, vol. 1. New York: Facts On File, Inc., Bloom’s Literature. Facts On File, Inc. Web. 8 Apr.
Koliasa, O.(2019). Detective Stories: From Classic to Postmodern. Definition and History. VECTORS OF THE DEVELOPMENT OF PHILOLOGICAL SCIENCES AT THE MODERN STAGE, Liha-Pres, 95–113.
Koliasa, O. (2019). Presentation of images in detective stories. TRADITIONS AND INNOVATIONS IN TEACHING PHILOLOGICAL DISCIPLINES. Liha-Pres, 142–159.
Levy, H. (2019). Star of the Sea: Resistance and Adapted Homelands. Studi irlandesi. A Journal of Irish Studies, 9 (2019), 137–160.
Minchak, H., Zaskaleta, V. (2023). Verbalization of the WORD concept in the artistic work of Myroslav Dochinets. Bulletin of KNLU. Series Philology, 26 (1), 74–91.
O’Malley, A.(2015). To eat one’s words”: Language and Disjunction in Joseph O’Connor’s Star of the Sea. Neo-Victorian Studies 8:1, 131–159.
Prihodko, G. (2020). Eco-cognitive approach to the study of evaluation concept. Herald of Kyiv National Linguistic University. Series in Philology, 23(1), 31–40.
Swansen, Sarah. Star of the Sea : A Postcolonial/Postmodern Voyage into the Irish Famine. Genres in the Novel. Postmodernism (3/4).
Schultz, M. (2012). Narrative of Dispossession: The Persistence of Famine in Postcolonial Ireland. Postcolonial Text, 7 (2), 1–19.
Tasmasys, О. (2023). THE DEVELOPMENT OF A DETECTIVE STORY IN CULTURAL AND HISTORIC PERSPECTIVE. Scientific journal of the Lviv State University of Life Safety “Philological Periodical of Lviv”, 13, 180–185.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
1. Дослідження, що публікуються у збірнику наукових праць, повинні бути виконані відповідно до чинного законодавства України та етичних норм. Основний обов’язок автора полягає в тому, щоб виконати таке дослідження, яке заслуговує на об’єктивне обговорення науковою спільнотою його значущості.
2. Автори повинні формулювати свої наукові спостереження у такий спосіб, щоб їхні результати могли бути підтверджені іншими вченими, без підробки отриманих висновків або маніпуляції ними.
3. Автори статей несуть відповідальність за зміст статей і за сам факт їх публікації.
4. Автор повинен цитувати ті публікації, які вплинули на сутність роботи, а також ті, які можуть швидко познайомити читача з попередніми роботами, важливими для розуміння цього дослідження. За винятком оглядів, слід мінімізувати цитування робіт, які не мають безпосереднього відношення до змісту дослідження. Автор зобов’язаний провести джерельний пошук, щоб знайти і процитувати оригінальні публікації, тісно пов’язані з цим матеріалом. Необхідно також коректно вказувати на джерела принципово важливих матеріалів, використаних у цій роботі, якщо вони не були отримані самим автором.
5. Автори повинні дотримуватися усіх чинних вимог щодо публікацій рукописів. Неприпустимим є плагіат та його удавання за оригінальну розвідку, а також подання до редакції раніше опублікованої статті. У випадках виявлення плагіату відповідальність несуть автори поданих матеріалів.
6. Експериментальне або теоретичне дослідження може іноді слугувати основою для науково коректної і об’єктивної критики роботи іншого дослідника. Опубліковані статті в окремих випадках можуть містити подібну критику. Персональна суб’єктивна критика не є доречною за жодних обставин.
7. Співавторами статті мають бути ті особи, науковий внесок яких є вагомим у її зміст та які розділяють відповідальність за здобуті результати. Автор, який подає рукопис до друку, відповідає за те, щоб до списку співавторів були включені всі ті й лише ті особи, які відповідають критеріям авторства. У статті, написаної декількома авторами, той з авторів, хто подає до редакції контактні відомості, документи і листується з редакторами, бере на себе відповідальність за згоду інших авторів статті на її публікацію у збірнику.
8. Автори повинні повідомити редактора про будь-який потенційний конфлікт інтересів, на які могла б вплинути публікація результатів, що містяться у рукописі.
9. Автори повинні чітко вказати джерела всієї процитованої інформації, оформити посилання на наукові джерела відповідно до вимог ДСТУ ГОСТ 7.1:2006.
10. Редколегія має право відмовити у публікації статті за умов недотримання зазначених вимог.
11. Автор може висловити побажання не залучати деяких рецензентів до розгляду рукопису. Проте головний редактор може прийняти рішення залучити одного або декількох із цих рецензентів, якщо переконаний, що їх думки є важливими для неупередженого розгляду рукопису. Таке рішення може бути прийняте, наприклад, у тому випадку, коли є серйозні суперечності між цим рукописом і попередньою роботою потенційного рецензента.
12. Запобігання псевдонауковим публікаціям є відповідальністю кожного автора, головного редактора, рецензента, видавця й організації.
