Лінгвополітична синергетика: становлення та перспективи дослідження
DOI:
https://doi.org/10.32589/2311-0821.2.2024.324160Ключові слова:
лінгвополітична синергетика, воєнна комунікація, лінгвістика війни, мова війни, воєнний/військовий дискурс, war-related collocationsАнотація
Статтю присвячено становленню нового лінгвістичного напряму – лінгвополітичної синергетики, її предмета, об’єкта, категорійно-поняттєвому апарата, ключовим епістемам і перспективним напрямам дослідження. З’ясовано, що об’єктом лінгвополітичної синергетики є мова війни як основа воєнного дискурсу, що формує мовний континуум сучасної лінгвістичної парадигми в політичній лінгвістиці, соціолінгвістиці, воєнній комунікації, військовій конфліктології; предметом – взаємодія мовних засобів у текстах різних функціональних стилів, як-от: позитивна, негативна, амбівалентна взаємодія, а також підсилювальна синергія. Виявлено й обґрунтувано підвиди лінгвополітичної синергетики – макро- й мікролінгвополітичної синергетики, теоретичної й експериментальної лінгвополітичної синергетики. Новизна представлених результатів дослідження полягає і в тому, що вперше вивчено п’ять основних напрямів лінгвополітичної синергетики: синергетичного, лінгвістичного, комунікативного, соціального, воєнного.
З’ясовано, що фундаментальними компонентами лінгвополітичної синергетики є поєднання кількох дисциплін, серед яких: лінгвосинергетика, політична лінгвістика, соціолінгвістика, воєнна комунікація, військова конфліктологія та лінгвістика війни. Особливу увагу сфокусовано на визначенні таких ключових епістем: 1) військова конфліктологія (вивчає сутність військового конфлікту, його походження, причини, протікання та наслідки); 2) воєнна комунікація (процес обміну інформацією між військовими та цивільними, владою та суспільством за допомогою вербальних і невербальних засобів мови війни); 3) лінгвістика війни (розкриває евристичний потенціал мови війни); 4) мова війни (основа воєнного дискурсу; формує мовний континуум сучасної лінгвістичної парадигми в політичній лінгвістиці, соціолінгвістиці, воєнній комунікації, військовій конфліктології); 5) war-related collocations (сполучення з компонентом війна).
Посилання
Azhniuk, B.M. (Red.) (2024). Mova i viina: dynamika movnoi systemy i movna polityka. Kolektyvna monohrafiia. Vydavnychyi dim Dmytra Buraho.
Aleksiievets, O. (2012). Istoriia ta suchasnist politychnoi linhvistyky. Ukraina-Yevropa-Svit. Mizhnarodnyi zbirnyk naukovykh prats. Seriia: Istoriia, mizhnarodni vidnosyny, 9. 248–255.
Batsevych, F. S. (2009). Dukhovna synerhetyka ridnoi movy: linhvofilosofski narysy: monohrafiia. VTs “Akademiia”.
Biskub, I. P., Rozvod, E. V., Shulika, V. I. (2024). Synerhetychni vymiry suchasnoi linhvistyky. Vezha-Druk.
Bondarchuk, N. O. (2011). Linhvosynerhetyka yak metodolohichna osnova doslidzhennia tekstu. Filolohichni nauky. Movoznavstvo, 1. 24–27.
Vasiutynskyi, V. O., Hornostai, P. P., Hubeladze, I. H., Naidonova, L. A., Sliusarevskyi, M. M., Chunikhina, S. L. (2022). Terminolohichnyi slovnyk rosiisko-ukrainskoi viiny. In-t sotsialnoi ta politychnoi psykholohii NAPNUkrainy.
Voitseva, O. A., Novak, O. M., Yakovlieva, O. V. (2022). Zahalne movoznavstvo. Odeskyi natsionalnyi universytet.
Reznik, V. (Red.) (2022). Istoryko-teoretychnyi analiz doslidnytskykh prohram v sotsiolohii. Kolektyvna monohrafiia. Instytut sotsiolohii NAN Ukrainy.
Havryliuk, O., Pavlichenko, L. (2022). Dyplomatiia: movni tendentsii pid chas viiny v Ukraini. Humanitarni nauky: aktualni pytannia, 1. 155–163.
DOI: https://doi.org/10.24919/2308-4863/54-1-22
Harkavyi, Ye. M., Siryi, S. V. (2022). Stratehichni komunikatsii syl oborony Ukrainy yak obiekt politolohichnoho doslidzhennia. Politology bulletin, 89. 103–123.
Demianchuk, Yu. I. (2024). Nova paradyhma korpusnoho analizu hazetnykh statei viiskovo-politychnoho spriamuvannia. Zapysky z ukrainskoho movoznavstva, 31. 231–242.
Dobosevych, U. (2024). Mizhchastkovyi movnyi synkretyzm yak proiav ekspresyvnosti. Opera in Linguistica Ukrainiana, 31. 160–173.
Dombrovan, T. (2016). Linhvosynerhetyka – novyi napriam filolohichnykh studii. Naukovyi visnyk Drohobytskoho derzhavnoho pedahohichnoho universytetu imeni Ivana Franka. Seriia “Filolohichni nauky”, 6. 50–56.
Dombrovan, T. (2018). Vstup do linhvistychnoi synerhetyky. Cambridge Scholars Publishing.
Dombrovan, T. I. (2016). Diakhronichna linhvosynerhetyka: pershi zdobutky ta vektory podalshoho rozvytku. Nova filolohiia, 68. 154–160.
Dorofeieva, M. S. (2017). Synerhetyka perekladu spetsialnykh tekstiv (nimetsko-ukrainskyi napriam): monohrafiia. Vydavnychyi dim Dmytra Buraho.
Drebet, V. V. (2019). Skladni imennyky-novotvory ta synerhetyka yikh semantychnoho dekoduvannia u nimetskomovnii presi. Prykarpatskyi visnyk NTSh. Slovo, 3. 45–54.
Drebet, V. V. (2021). Linhvosynerhetychne modeliuvannia ta prohnozuvannia u formati hermanskykh movoznavchykh doslidzhen (na prykladi imennykovoi leksyky u suchasnii nimetskii movi). Dykhotomiia “Mova – dydaktyka” u perspektyvi sohodennia: kolektyvna monohrafiia. Osadtsa Yu. V. 6–32.
Zhabotynska, S. A. (2015). Mova yak zbroia u svitohliadnii viini. Ukrainska asotsiatsiia kohnityvnoi linhvistyky ta poetyky.
Isakova, T. O. (2016). Mova vorozhnechi yak problema ukrainskoho informatsiinoho prostoru. Polityka. Stratehichni komunikatsii. Stratehichni priorytety, 4 (41). 90–97.
Kiiko, S. V. (2016). Synerhetyka omonimii yak movnoho, movlennievoho i mizhmovnoho yavyshcha. Ruta.
Kolesnyk, H. (2021). “Mova vorozhnechi” yak sotsialnyi ta linhvistychnyi fenomen. Vcheni zapysky Tavriiskoho natsionalnoho universytetu imeni V. I. Vernadskoho. Seriia: Filolohiia. Zhurnalistyka. 32(71), № 4(3). 278–283.
Kravchenko, N. H. (2019). Ekstrapoliatsiia synerhetychnoi paradyhmy u suchasnu linhvistychnu nauku. Science and Education a New Dimension. Philology, VII (58), 194. 46–49.
Kravchenko, N. H. (2019). Synerhiia dyskursu v mizhkulturnomu konteksti. Linhvistychni ta kontseptualni pohliady na svit, 65 (1). 87–94.
Kravchenko, N. O. (2017). Synerhiinist anhlomovnoho relihiinoho dyskursu (teolinhvistychnyi pidkhid): monohrafiia. KP OMD.
Kudelko, Z., Bohatyrets, V., Melnychuk, L. (2021). Zrostaiucha synerhiia mizh suspilstvom znan i kohnityvnymy doslidzhenniamy perekladu, 31. 223–239.
Malynovska, I. V. (2011). Linvosynerhetyka poriad z inshymy metodamy doslidzhennia filosofskoho tekstu: dotsilnist, mozhlvyvosti, mezhi. Linhvistyka KhKhI stolittia: novi doslidzhennia i perspektyvy. Tsentr naukovykh doslidzhen ta vykladannia inozemnykh mov NAN Ukrainy. 210–224.
Matuzkova, O. P., Kovalenko, O. V. (2023). Vzaiemodiia movy i kultury z pohliadu suchasnoi linhvokulturolohii. Zapysky z romano-hermanskoi filolohii, 1 (50). 169–181.
Medvedieva, M. O., Dibrivna, E. A., Kukharchuk, R. V. (2017). “Mova nenavysti” v mizhnarodnomu ta yevropeiskomu pravovomu konteksti. Aktualni problemy mizhnarodnykh vidnosyn, 133. 95–105.
Ovsianko, O. L. (2020). Modyfikatsii anhlomovnykh prysliviv u svitli synerhetychnoi paradyhmy: monohrafiia. Sumskyi derzhavnyi universytet.
Parasiuk, I. O., Repeta, B. V. (2012). Bifurkatsiia avtokolyvan u dvovymirnii systemi z povilno zminnymy parametramy. Naukovyi chasopys NPU imeni M.P.Drahomanova. Ceriia 1. Fizyko-matematychni nauky, 13(1). 163–180.
Pikhtovnikova, L. S. (2016). Linhvosynerhetyka: napriamy i perspektyvy. Nova filolohiia, 68. 182–189.
DOI: http://novafilolohiia.zp.ua/index.php/new-philology/article/view/349
Prykhodko, A. N. (2012). Systemna orhanizatsiia kontseptokorpusu. Visnyk Kyivskoho natsionalnoho linhvistychnoho universytetu. Seriia Filolohiia, 15 (2). 149–155.
Rafalskyi, O. O., Maiboroda, O. M. (Red.) (2023). Adaptyvni zminy politychnoho polia Ukrainy v umovakh viiny: monohrafiia. Instytut politychnykh i etnonatsionalnykh doslidzhen im. I. F. Kurasa NAN Ukrainy.
Selivanova, O. O. (2008). Suchasna linhvistyka: napriamy ta problemy: pidruchnyk. Dovkillia-K.
Selivanova, O. O. (2017). Suchasna linhvistyka: napriamy ta problemy: pidruchnyk.
Semenets, O. O. (2004). Synerhetyka poetychnoho slova. Imeks LTD.
Semenets, O. O. (2005). Linhvistychna synerhetyka idiolektu Yevhena Malaniuka. – Rukopys. Dysertatsiia na zdobuttia naukovoho stupenia doktora filolohichnykh nauk za spetsialnistiu 10.02.01 – ukrainska mova. NAN Ukrainy. Instytut movoznavstva im. O. O. Potebni.
Stadnik, I. O. (2016). Linhvistychna vidpovidnist poniat “voiennyi” dyskurs vs “viiskovyi” dyskurs. Science and Education a New Dimension. Philology, IV (22), Issue: 99. 63–66.
Tarasova, O. V. (2000). Synerhetychni tendentsii u suchasnii linhvistytsi. Visnyk Kharkivskoho natsionalnoho universytetu, 500. 3–9.
Tepla, O. (2023). Kontsept VIINA u linhvokulturnomu aspekti (na materiali publitsystychnoho dyskursu). International Journal of Philology, 3.
https://doi.org/10.31548/philolog14(3).2023.010
Frantsuz, A., Maryna, Yu. (2022). Modeli mediatsii ta mozhlyvist yikh nablyzhennia do pravovoi systemy Ukrainy. Universytet “KROK”. 16–23.
Ukrainska mova: Entsyklopediia (2004). NAN Ukrainy; Redkol. V. M. Rusanivskyi (holova) ta in. Vyd-vo: “Ukrainska entsyklopediia” im. M. P. Bazhana.
Khodakovska, N. H. (2022). Poetychnyi tekst yak kontsept teorii linhvistychnoi synerhii. Visnyk Kyivskoho natsionalnoho linhvistychnoho universytetu. Seriia Filolohiia,
(2), 101–112.
Kholiavko, I. V. (2004). Suspilno-politychna leksyka u presi 90-kh rokiv KhKh st. (semantyko-funktsionalnyi analiz): dys. kand. filol. nauk : 10.02.01. Kyivskyi natsionalnyi pedahohichnyi un-t im. M. P. Drahomanova.
Yaremchuk, I. M. (2020). Osnovni polozhennia synerhetyky v zastosuvanni do dyskursu nimetskomovnoi prytchi. Zakarpatski filolohichni studii, 13 (2), 184–188.
Yas, O. (2023). Viina u proiektsiiakh i konstruktsiiakh istorychnoho chasu (Za materialamy dopovidi na zasidanni Prezydii NAN Ukrainy 8 liutoho 2023 roku). Visnyk NAN Ukrainy, 4. 62–71.
Alrufaiey, H. S., Alrikabi, A. A. (2024). A pragmatic Analysis of Effective Political Communication from a Relevance-Theoretic Perspective. Arab World English Journal. 15(1). 91–116.
Bart de Boer. (2005). Self-organisation in language. https://www.researchgate.net/publication/255649625_Self-organisation_in_language
Benbaji, Y. (2008). A Defense of the Traditional War Convention. Ethics, 118(3). 464–495.
https://doi.org/10.1086/533506
Benveniste, E. (1970). Problèmes du langage. Paris.
Bourdieu, P. (1991). Language and Symbolic Power, ed. J. B. Thompson, trans. G. Raymond and M. Adamson. Cambridge, MA: Harvard University Press.
Bregvadze, M. (2024). Means of Settlement of Armed Conflicts. Research association for interdisciplinary studies. Conference Proceedings, June 6–7. 109–114.
https://rais.education/wp-content/uploads/2024/07/0399.pdf
Chilton, P. (2004). Analysing Political Discourse Theory and practice. Routledge.
De Saussure, F. (1916). Course in General Linguistics. Ch. Bally, A. Sechehaye (ed.)
Demoule, J., Laks, B., Cleuziou, S., Encrevé, P. (2008). Origins and evolution of languages: retrospectives and perspectives. Origin and Evolution of Languages Approaches, Models, Paradigms. Equinox Publishing Ltd. 1–28.
Demyanchuk, Yu. (2024). Linguistics of war as a new linguistically synergistic field: a response to the challenges of our time. Bulletin of KNLU. Philology series. 27 (1). 82–89.
Firth, J. R. (1935). The techniques of semantics. Transactions of the Philological society, 7.
–72.
Footitt, H., Kelly, M., Tobia, S., Baker, C., Askew, L. (2012). Languages at war: policies and practices of language contacts in conflict. Palgrave Studies in Languages at War. Palgrave Macmillan..
Galtung, J. (1986). Language and war: is there a connection? Center of International Studies. Princeton University, New Jersey.
Gazzola, M., Grin, F., Cardinal, L., Heugh, K. (2023). Language policy and planning: From theory to practice.
Haken, H (1978). Synergetics: an introduction: nonequilibrium phase transitions and self-organization in physics, chemistry, and biology. Berlin New York: Springer-Verlag. ISBN 0-387-08866-0. OCLC 3966021.
Haken, H (1983). Advanced synergetics : instability hierarchies of self-organizing systems and devices. Berlin New York: Springer-Verlag. ISBN 978-3-540-12162-6.
OCLC 9195660.
Haspelmath, M. (1999). Why is grammaticalization irreversible? Linguistics, 37(6). 1043–68. DOI: 10.1515/ling.37.6.1043.
Hauck, J. (2020). Language Evolution. 1–23.
https://www.researchgate.net/publication/346854707_Language_Evolution
Humboldt, W. (1827). Über die Verschiedenheiten des menschlichen Sprachbaues. G5VI. 111–303.
Humboldt, W. (1836). Über die Verschiedenheit des menschlichen Sprachbaues und ihren Ein- fluß auf die Ideenentwicklung des Menschengeschlechts. GSVII. 1–344.
Jia, H., Liang, J. (2020). Lexical category bias across interpreting types: Implications for synergy between cognitive constraints and language representations. Lingua.
Katz, E., Lazarsfeld, P. (1965). Personal influence: The part played by people in the flow of mass communications. Elihu Katz, Paul Lazarsfeld – Piscataway.
Keller, Rudi. 1994. On language change: The invisible hand in language, trans. by Brigitte Nerlich. Routledge.
DOI: https://doi.org/10.4324/9780203993286
Köhler, R. (1986). Zur linguistischen Synergetik: Struktur und Dynamik der Lexik. Bochum: Studienverlag Brockmeyer.
Kolb, R. (1997). Origin of the twin terms jus ad bellum/jus in bello. International Review of the Red Cross. 37(320). 553–562.
DOI: https://doi.org/10.1017/S0020860400076877
Korzybski A. H. (1933). Science and Sanity. An Introduction to Non-Aristotelian Systems and General Semantics. – Lancaster.
Lakoff, R. (1973). Language and Woman’s Place. Language in Society. Cambridge University Press. 2 (1). 45–80.
Lan-Xia, V. (2014). Synergy of language and culture and the formation of the space of value meaning of language. Foreign Language Research, 6.
Lasswell, H. (1948). The Structure and Function of Communication in Society. The Communication of Ideas. New York: Institute for Religious and Social Studies. 37–51.
Latash, M. (2009). “Models and Beyond Motor Synergies”, Synergy
https://doi.org/10.1093/acprof:oso/9780195333169.003.0008
Lazar, S. (2009). Responsibility, risk, and killing in self-defense. Ethics, 119(4). 699–728.
https://doi.org/10.1086/605727
Lippmann, W. (1922). Public Opinion. Harcourt, Brace and Company.
Malinowski, B. (1923). The problem of meaning in primitive societies. In C. K. Ogden & J. A. Richards (Eds.), Themeaning of meaning. Kegan Paul. 451–510.
Mesthrie, R., Swann, J., Deumert, A., Leap, W. (2009). Introducing Sociolinguistics (2nd Edition). Edinburgh University Press.
Mio, J. S. (1997). Metaphor and Politics. Metaphor and Symbol, 12(2). 113–133.
Praver, N., Zheleznikov, J. (2019). War as a method of solving international conflicts - an analytical approach. Group Decision and Negotiation: Behavior, Models, and Support. 123–136.
Rigger, Sh. (2000). Social Science and National Identity: A Critique. Pacific Affairs. 72(4), 537.
Ryfe, D. (2001). History and Political Communication: An Introduction. Political Communication. 18(4). 407–420.
Santiáñez, N. (2023). War and Language. In: Engberg-Pedersen A, Ramsey N, eds. War and Literary Studies. Cambridge Critical Concepts. Cambridge University Press. 139–152.
Sapir, E. (1929). The Status of Lingusics as a science, Language, 5. 207–219.
The Linguistics Encyclopedia (2004). Ed. By Kirsten Malmkjaer. L., N. Y.
Tobia, K. The Language of War, The Monist, 99, Issue 1. 40–54.
https://doi.org/10.1093/monist/onv028
Toshniyozova, R. T. (2020). The importance of synergetics in the study of fiction. International Journal on Integrated Education.
DOI: https://doi.org/10.17605/ijie.v2i5.188
Townes, Ch., Schawlow, A. (1985). “December 1958: Invention of the Laser”.
Trudgill, P. (1978). Introduction: Sociolinguistics and sociolinguistics. In Sociolinguistic Patterns in British English, P. J. Trudgill (ed.), London: Edward Arnold. 1–18.
Van Dijk, Teun A. (1993). Principles of critical discourse analysis. Discourse & Society Sage. 4(2).
Vinyamata, E. (2010). Conflictology: A Multidisciplinary Vision (Comment). OJS.
Walzer, M. (1977). Just and unjust wars: a moral argument with historical illustrations. Basic Books. Fourth Edition.
Westbrook, J., Baleeta, M., Dyer, C., & Islei, A. (2022). Re-imagining a synchronous linguistic landscape of public and school uses of Runyoro-Rutooro and Runyankore-Rukiga in early childhood education in Western Uganda. Journal of Multilingual and Multicultural Development, 44(9). 846–859.
https://doi.org/10.1080/01434632.2022.2038181
Wildgen, W. (1985). Archetypensemantik: Grundlagen für eine dynamische Semantik auf der Basis der Katastrophentheorie. Narr.
Wolfgang, W. (1986). Synergetische Modelle in der Soziolinguistik. Zur Dynamik des Sprachwechsels Niederdeutsch-Hochdeutsch in Bremen um die Jahrhundertwende (1880–1920). Zeitschrift für Sprachwissenschaft, 5 (1). 105–137.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
1. Дослідження, що публікуються у збірнику наукових праць, повинні бути виконані відповідно до чинного законодавства України та етичних норм. Основний обов’язок автора полягає в тому, щоб виконати таке дослідження, яке заслуговує на об’єктивне обговорення науковою спільнотою його значущості.
2. Автори повинні формулювати свої наукові спостереження у такий спосіб, щоб їхні результати могли бути підтверджені іншими вченими, без підробки отриманих висновків або маніпуляції ними.
3. Автори статей несуть відповідальність за зміст статей і за сам факт їх публікації.
4. Автор повинен цитувати ті публікації, які вплинули на сутність роботи, а також ті, які можуть швидко познайомити читача з попередніми роботами, важливими для розуміння цього дослідження. За винятком оглядів, слід мінімізувати цитування робіт, які не мають безпосереднього відношення до змісту дослідження. Автор зобов’язаний провести джерельний пошук, щоб знайти і процитувати оригінальні публікації, тісно пов’язані з цим матеріалом. Необхідно також коректно вказувати на джерела принципово важливих матеріалів, використаних у цій роботі, якщо вони не були отримані самим автором.
5. Автори повинні дотримуватися усіх чинних вимог щодо публікацій рукописів. Неприпустимим є плагіат та його удавання за оригінальну розвідку, а також подання до редакції раніше опублікованої статті. У випадках виявлення плагіату відповідальність несуть автори поданих матеріалів.
6. Експериментальне або теоретичне дослідження може іноді слугувати основою для науково коректної і об’єктивної критики роботи іншого дослідника. Опубліковані статті в окремих випадках можуть містити подібну критику. Персональна суб’єктивна критика не є доречною за жодних обставин.
7. Співавторами статті мають бути ті особи, науковий внесок яких є вагомим у її зміст та які розділяють відповідальність за здобуті результати. Автор, який подає рукопис до друку, відповідає за те, щоб до списку співавторів були включені всі ті й лише ті особи, які відповідають критеріям авторства. У статті, написаної декількома авторами, той з авторів, хто подає до редакції контактні відомості, документи і листується з редакторами, бере на себе відповідальність за згоду інших авторів статті на її публікацію у збірнику.
8. Автори повинні повідомити редактора про будь-який потенційний конфлікт інтересів, на які могла б вплинути публікація результатів, що містяться у рукописі.
9. Автори повинні чітко вказати джерела всієї процитованої інформації, оформити посилання на наукові джерела відповідно до вимог ДСТУ ГОСТ 7.1:2006.
10. Редколегія має право відмовити у публікації статті за умов недотримання зазначених вимог.
11. Автор може висловити побажання не залучати деяких рецензентів до розгляду рукопису. Проте головний редактор може прийняти рішення залучити одного або декількох із цих рецензентів, якщо переконаний, що їх думки є важливими для неупередженого розгляду рукопису. Таке рішення може бути прийняте, наприклад, у тому випадку, коли є серйозні суперечності між цим рукописом і попередньою роботою потенційного рецензента.
12. Запобігання псевдонауковим публікаціям є відповідальністю кожного автора, головного редактора, рецензента, видавця й організації.
