Гібридизація як спосіб поповнення освітньої термінології
DOI:
https://doi.org/10.32589/2311-0821.2.2024.324162Ключові слова:
термін, гібридизація, гібридний термін, гібридне термінотворення, термінономінація, терміносклад, термінологія, сфера освітиАнотація
У статті з’ясовано, що становлення терміноскладу сфери освіти є неперервним процесом, значно інтенсифікованим протягом останніх років, що зумовлено розвитком комп’ютерної техніки, інформаційних технологій, процесами глобалізації та міжнародних контактів. Неперервність, тривалість формування терміноскладу сфери освіти вплинули на ранжування термінономінацій відповідно до часу появи конкретних термінів – давні і нові; процесами вторинної номінації можна пояснити наявність посеред аналізованого матеріалу не лише вузькогалузевих, а й міжгалузевих і навіть загальнонаукових термінів. Установлено, що одним із продуктивних способів творення нових терміноодиниць є гібридизація – поєднання елементів, що походять з різних мов. Доведено, що фахова термінологія освітян, крім терміносполучень, містить чимало однослівних термінономінацій, з-поміж яких зафіксовані – композити та юкстапозити, – утворені за допомогою гібридизації. Наведені в статті терміни-гібриди засвідчують використання елементів з різних мов.
Виявлено, що гібридне термінотворення виявляє себе двома способами: 1) від іншомовних компонентів; 2) від іншомовного та українського компонента. Іншомовний компонент у гібридних термінах з питомим українським елементом може бути і препозитивним, і постпозитивним. Найбільшою частотою в гібридних термінах зі сфери освіти вирізняються компоненти онлайн, офлайн, медіа, STEM.
Результати аналізу гібридних термінів фахової мови освітян можуть стати в пригоді, по-перше, під час дослідження правопису слів з іншомовними компонентами, по-друге, у процесі викладання термінології та, по-третє, під час викладання української дериватології, тому що містять ілюстративний матеріал для вивчення морфологійних способів словотвору.
Посилання
Bahan, M. P. (2020). Anhlizatsiia suchasnoho ukrainskomovnoho komunikatyvnoho prostoru: prychyny, osnovni vyiavy ta naslidky. Ukrainska mova, 1, 38–53.
https://iul-nasu.org.ua/pdf/ukrmova/1_20/6.pdf
Holub, N. B., Horoshkina, O. M. (2021). Storytelinh na urokakh ukrainskoi movy: do problemy dydaktychnoi nominatsii. Visnyk Hlukhivskoho natsionalnoho pedahohichnoho universytetu imeni Oleksandra Dovzhenka. Pedahohichni nauky, 47, 97–103.
Haponova, L. Ye. (2010). Inshomovni zapozychennia v ukrainskii kryminalistychnii terminolohii. Visnyk Dnipropetrovskoho universytetu. Seriia: Movoznavstvo,18(16), 85–90.
Horodenska, Kateryna. (2014). Ukrainske slovo u vymirakh sohodennia. Kompaniia “Media Maister”.
Deineka, V. M. (2006). Inshomovna osnova terminolohii mytnoi spravy: sposoby terminotvorennia. Visnyk SumDU, 11(95), t. 2, 34–38.
Doroshenko, S. M. (2009). Ukrainska terminolohiia naftohazovoi haluzi z pohliadu pokhodzhennia. Naukovyi chasopys NPU imeni M.P. Drahomanova. Seriia 8. Filolohichni nauky (movoznavstvo i literaturoznavstvo). Vyd-vo NPU, 199–205.
Doroshenko, S. M. (2003). Osnovni sposoby slovotvorennia v terminolohii naftohazovoi promyslovosti. Visnyk: Problemy ukrainskoi terminolohii, 80–86.
Diachuk, T. (2009). Aviatsiina terminolohiia ukrainskoi movy: tematychna klasyfikatsiia ta henetychna kharakterystyka. Ukrainska naukova terminolohiia, 2, 289–296.
Zakrenytska, L. (2010). Natsionalne i internatsionalne v terminolohichnii nominatsii. Naukovi pratsi Kamianets-Podilskoho derzhavnoho universytetu im. I. Ohiienka. Seriia: Filolohichni nauky. T. 1. Vyp. 22, 157–163.
Kysliuk, L. (2010). Hibrydni novotvory yak sposib zasvoiennia zapozychuvanoi terminolohii. Ukrainske movoznavstvo, 40, 32–37.
https://journals.knu.ua/ojs/index.php/ukrmovoznavstvo/libraryFiles/downloadPublic/105
Krasnopolska, N. (2010). Zapozychennia v ukrainskii terminolohii menedzhmentu. Visnyk Natsionalnoho universytetu “Lvivska Politekhnika”. Seriia: Problemy ukrainskoi terminolohii, 675, 125–130.
Martyniak, O. A. (2009). Do problemy zapozychen v ukrainskii naukovo-tekhnichnii terminolohii. Naukovi pratsi Chornomorskoho derzhavnoho universytetu im. P. Mohyly. Seriia: Filolohiia. Movoznavstvo. T. 105. Vyp. 92, 74–78.
Mentynska, I. (2014). Leksyko-henetychni osoblyvosti suchasnoi kompiuternoi terminolohii. Visnyk Natsionalnoho universytetu “Lvivska Politekhnika”. Seriia: Problemy ukrainskoi terminolohii, 791, 71–74.
Mentynska, Iryna, & Nakonechna, Halyna. (2016). Prepozytyvy chuzhomovnoho pokhodzhennia v kompiuternii terminolohii. Naukova terminolohiia novoho stolittia: teoretychni i prykladni vymiry. Materialy Mizhnarodnoi naukovoi konferentsii. Rivne, 15–16 veresnia 2016 roku, 343–345.
Ovsiienko, L. M. (2022). Polifunktsiinist termina v suchasnomu terminoznavstvi. Visnyk KNLU. Seriia Filolohiia, 25(1), 89–87. DOI: https://doi.org/10.32589/2311-0821.1.2022.263119
Petryshyn, M. (2010). Zapozychennia z klasychnykh mov yak skladova chastyna heolohichnoi terminolohii. Naukovi zapysky Kirovohradskoho derzhavnoho pedahohichnoho universytetu im. V. Vynnychenka. Seriia: Filolohichni nauky (movoznavstvo). Vyp. 89 (3), 280–283.
Radomska, L. A. (2015). Vyvchennia obsiahu poniattia “iukstapozyt” u suchasnomu movoznavstvi. Metodychni studii : [zb. nauk.-metod. prats], 4, 249–260.
Semehyn, T. C. (2022). VAX yak novyi etap u rozvytku COVID-neolohizmiv. Visnyk KNLU. Seriia Filolohiia, 25(1), 98–104.
DOI: https://doi.org/10.32589/2311-0821.1.2022.263120
Symonenko, L. O., Sokolova, S. O., & Koropenko, I. V. Natsionalni ta internatsionalni komponenty v suchasnykh terminosystemakh. Nauk. dumka, 1993.
Strishenets, N. (2007). Zapozychennia v ukrainskii bibliotechno-informatsiinii terminolohii. Bibliotechnyi visnyk, 2, 20–25.
Tur, O. M. (2012). Inshomovni nominatsii hretskoho pokhodzhennia v systemi lohiko-poniattievoho aparatu dokumentoznavtsiv v Ukraini. Bibliotekoznavstvo. Dokumentoznavstvo. Informolohiia, 1, 19–22.
Fetsko, I. M. (2019). Spetsyfika hibrydyzatsii yak produktyvnoho dzherela zbahachennia terminoskladu ukrainskoi muzeinoi spravy. Terminolohichnyi visnyk, 5, 195–201.
https://iul-nasu.org.ua/pdf/termvisnik/terv_2019_5_28.pdf
Fitisova, T. O. (2005). Inshomovna leksyka yak chynnyk formuvannia ukrainskoi terminolohii lisovoi melioratsii ahrolandshaftiv. Visnyk Kharkivskoho natsionalnoho universytetu im. V. N. Karazina. Seriia: Filolohiia, 46(707), 93–95.
Chernenko, I. (2012). Terminolohichni zapozychennia u sferi turyzmu yak rezultat mizhmovnoho kontaktuvannia. Ukrainoznavchyi almanakh, 9, 193–196.
Chorna, O. (2012). Henetychna kharakterystyka ukrainskoi podatkovoi terminolohii. Teoretychna i dydaktychna filolohiia, 12, 258–265.
DZHERELA ILIUSTRATYVNOHO MATERIALU
Kozynets, I. I. & Shabanova, Yu. O. (2021). Slovnyk novitnikh osvitianskykh terminiv i poniat : dovid. vydannia. NTU “DP”.
https://bcsd.org.ua/doc/MetodRes_Terminu.pdf
Mykhailova, L. M., Pahava, O. V., & Pronina, O. V. (Uklad.). (2020). Slovnyk terminiv i poniat suchasnoi osvity (L. M. Mykhailova, Zah. red.). Luhanskyi oblasnyi instytut pisliadyplomnoi pedahohichnoi osvity.
Pomazan, I. O., Berest, T. M., Ilina, O. V., & Kuprikova, H. V. (Uporiad.) (2021). Hlosarii novitnoi pedahohichnoi terminolohii : nauk. vydannia. Vyd-vo NUA.
Roiko, L. L. (2023). Tekhnolohii osvitnoho menedzhmentu ta monitorynh yakosti osvity: slovnyk osnovnykh terminiv i poniat: Metodychni rekomendatsii dlia zdobuvachiv druhoho (mahisterskoho) rivnia vyshchoi osvity spetsialnosti 014 Serednia osvita (Informatyka). Lutsk.
https://evnuir.vnu.edu.ua/handle/123456789/22644
Serebrianska, I. M. (2018). Slovnyk-dovidnyk leksyky sfery osvity: natsionalno-yevropeiska identychnist. Navchalnyi posibnyk. Sumskyi derzhavnyi universytet.
https://essuir.sumdu.edu.ua/bitstream-download/123456789/65981/1/Serebrianska_slovnyk.pdf
Trisunova, T. V., & Vyshnevska, O. V. (Uklad.). (2023). Tlumachnyi slovnyk osvitianskykh terminiv. Vydannia tretie, vypravlene ta dopovnene (N. V. Tsybenko, Red.).
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
1. Дослідження, що публікуються у збірнику наукових праць, повинні бути виконані відповідно до чинного законодавства України та етичних норм. Основний обов’язок автора полягає в тому, щоб виконати таке дослідження, яке заслуговує на об’єктивне обговорення науковою спільнотою його значущості.
2. Автори повинні формулювати свої наукові спостереження у такий спосіб, щоб їхні результати могли бути підтверджені іншими вченими, без підробки отриманих висновків або маніпуляції ними.
3. Автори статей несуть відповідальність за зміст статей і за сам факт їх публікації.
4. Автор повинен цитувати ті публікації, які вплинули на сутність роботи, а також ті, які можуть швидко познайомити читача з попередніми роботами, важливими для розуміння цього дослідження. За винятком оглядів, слід мінімізувати цитування робіт, які не мають безпосереднього відношення до змісту дослідження. Автор зобов’язаний провести джерельний пошук, щоб знайти і процитувати оригінальні публікації, тісно пов’язані з цим матеріалом. Необхідно також коректно вказувати на джерела принципово важливих матеріалів, використаних у цій роботі, якщо вони не були отримані самим автором.
5. Автори повинні дотримуватися усіх чинних вимог щодо публікацій рукописів. Неприпустимим є плагіат та його удавання за оригінальну розвідку, а також подання до редакції раніше опублікованої статті. У випадках виявлення плагіату відповідальність несуть автори поданих матеріалів.
6. Експериментальне або теоретичне дослідження може іноді слугувати основою для науково коректної і об’єктивної критики роботи іншого дослідника. Опубліковані статті в окремих випадках можуть містити подібну критику. Персональна суб’єктивна критика не є доречною за жодних обставин.
7. Співавторами статті мають бути ті особи, науковий внесок яких є вагомим у її зміст та які розділяють відповідальність за здобуті результати. Автор, який подає рукопис до друку, відповідає за те, щоб до списку співавторів були включені всі ті й лише ті особи, які відповідають критеріям авторства. У статті, написаної декількома авторами, той з авторів, хто подає до редакції контактні відомості, документи і листується з редакторами, бере на себе відповідальність за згоду інших авторів статті на її публікацію у збірнику.
8. Автори повинні повідомити редактора про будь-який потенційний конфлікт інтересів, на які могла б вплинути публікація результатів, що містяться у рукописі.
9. Автори повинні чітко вказати джерела всієї процитованої інформації, оформити посилання на наукові джерела відповідно до вимог ДСТУ ГОСТ 7.1:2006.
10. Редколегія має право відмовити у публікації статті за умов недотримання зазначених вимог.
11. Автор може висловити побажання не залучати деяких рецензентів до розгляду рукопису. Проте головний редактор може прийняти рішення залучити одного або декількох із цих рецензентів, якщо переконаний, що їх думки є важливими для неупередженого розгляду рукопису. Таке рішення може бути прийняте, наприклад, у тому випадку, коли є серйозні суперечності між цим рукописом і попередньою роботою потенційного рецензента.
12. Запобігання псевдонауковим публікаціям є відповідальністю кожного автора, головного редактора, рецензента, видавця й організації.
