Вибір ознак образу внутрішньої форми в процесі фразеологічного семіозису
DOI:
https://doi.org/10.32589/2311-0821.2.2024.324166Ключові слова:
фразеологічний семіозис, внутрішня форма, образ, пресупозиція, основа внутрішньої форми, ознака, стереотипАнотація
Статтю присвячено вивченню принципів вибору ознак образу внутрішньої форми, на основі якої відбувається процес фразеологічного семіозису. Матеріалом дослідження обрано німецькі фразеологічні одиниці на позначення стереотипів. Описано принципи вибору ознак основи семіозису (образ чи пресупозиція), яка функціонує в наочно-чуттєвій формі. Образ формується у свідомості мовців як уявлення про предмет. Він має ознаку / ознаки, властивість / властивості предмета, на основі яких вирізняється з низки подібних. Пресупозиція утворюється в наочно-чуттєвій формі як елемент ситуації. Пресупозиції містять ознаку / ознаки, характеристику / характеристики, що є основою категоризації. Виокремлена ознака, на основі якої пресупозицію віднесено до певної категорії, використовується як основа семіозису – вербалізації позамовної ознаки засобами фразеологічних одиниць.
Вибір ознаки образу / пресупозиції відбувається на основі її виразності з погляду мовців. Виразність ознаки визначається її цінністю в межах ціннісної картини світу для певного історичного відтинку і для життя етногрупи. Підбір мовного знака для вербалізації виокремленої ознаки проходить у процесі активації відповідної семи, яка входить до плану змісту обраної мовної одиниці. У процесі фразеологічного семіозису задіяно образи й пресупозиції різних генетичних груп: транскультурні, національно-культурні, запозичені. Серед національно-культурних виокремлено етнографічні лакунарні образи й пресупозиції, ознаки яких розкриваються в результаті етнопсихолінгвістичного й ономасіологічного аналізів. Представлені фразеологічними засобами стереотипи вербалізують зовнішність, фізичний стан людини, інтелектуальні якості, моральні, вольові характеристики, поведінку.
Посилання
Avksent’iev, L. H. (1987). Semantychna struktura frazeolohichnykh odynyts’ suchasnoi ukrains’koi movy ta osoblyvosti ii formuvannia. Movoznavstvo, 1, 43–46.
Batsevych, F. S. Slovnyk terminiv mizhkul’turnoi komunikatsii.
http://terminy-mizhkult-komunikacii.wikidot.com/l
Vas’ko, S. R. (2022). Frazemy iak znaky vtorynnoi nominatsii i rezul’tat frazeosemiozysu. Visnyk KNLU. Seriia Filolohiia, 25 (2), 18–31.
Halyns’ka, O. M. (2011). Frazeolohizmy iak znaky kul’turnoi informatsii. Problemy zistavnoi semantyky. Vyp. 10 (2), 72–77.
http://nbuv.gov.ua/UJRN/Pzs_2011_ 10%282%29__16
Hamziuk, M. V. (2022). Voienno-politychni evfemizmy v suchasnykh nimets’komovnykh zasobakh masovoi komunikatsii. Visnyk KNLU. Seriia Filolohiia, 25 (1), 19–29.
Zhujkova, M. V. (2015). Obrazna osnova frazeolohichnykh odynyts’ ta problema ikh movno-kul’turnoi rekonstruktsii. Liudyna. Komp’iuter. Komunikatsiia: zbirnyk naukovykh prats’. Natsional’nyj universytet “L’vivs’ka politekhnika”, Instytut komp’iuternykh nauk ta informatsijnykh tekhnolohij, Kafedra prykladnoi linhvistyky. L’viv: Vydavnytstvo L’vivs’koi politekhniky, 157–161.
https://evnuir.vnu.edu.ua/handle/ 123456789/10340
Kotsovs’kyj, V. M. (2014). Teoriia rozpiznavannia obraziv. Uzhhorod.
https://dspace.uzhnu. edu.ua/jspui/ bitstream/lib/pdf
Matviienkiv, O. S. (2018). Vnutrishnia forma frazeolohichnoi odynytsi iak peredbachennia ii aktual’noho znachennia (na materiali anhlomovnoho khudozhn’oho dyskursu). Naukovyj visnyk mizhnarodnoho humanitarnoho universytetu. Seriia: Filolohiia, 34 (2), 32–33.
https://journals.indexcopernicus.com/api/file/viewByFileId/791683
Okhrimenko, M. A. (2010). Vnutrishnia forma frazeolohichnykh odynyts’ na poznachennia emotsij liudyny v suchasnykh pers’kij i ukrains’kij movakh. Naukovyj visnyk kafedry YuNESKO KNLU, 49–56.
Poliuzhyn, I. М. (2019). Universal’nist’ i vnutrishnia forma frazeolohichnykh modelej. Naukovyj visnyk Uzhhorods’koho universytetu. Seriia: Filolohiia. Vypusk 1 (41), 96–99.
https://dspace.uzhnu.edu.ua/ jspui/bitstream/lib/pdf
Potebnia, O. O. (1985). Estetyka i poetyka slova. [Zbirnyk]. Mystetstvo.
https://irbis-nbuv.gov.ua/ulib/item/UKR0001479
Savchenko L. V. (2013). Fenomen etnokodiv dukhovnoi kul’tury u frazeolohii ukrains’koi movy: etymolohichnyj ta etnolinhvistychnyj aspekty [monohrafiia]. Tavrijs’kyj natsional’nyj universytet im. V. I. Vernads’koho. Simferopol’: Dolia.
https://irbis-nbuv.gov.ua/publ/REF-0000375931
Selivanova, O. (2004). Narysy z ukrains’koi frazeolohii (psykhokohnityvnyj ta etnokul’turnyj aspekty) [monohrafiia]. Brama.
Shkoliarenko, V. I. (2012). Rozvytok vnutrishn’oi formy frazeolohizmiv nimets’koi movy protiahom VIII-XVII stolit’. Linhvistyka, 2, 151–160.
http://nbuv.gov.ua/ UJRN/ling_2012_2_21
Breidbach, O. (2012). Bildwelten des Wissens. Kunsthistorisches Jahrbuch für Bildkritik. (Band 9,2). Morphologien. Veröffentlicht von De Gruyter (A). Akademie Verlag.
https://www.degruyter.com/document/doi/10.1515/9783110548853/html
Burger, H. (2003). Phraseologie. Eine Einfhrung am Beispiel des Deutschen. (2., überarbeitete Aufl.). Grundlagen der Germanistik. Erich Schmidt Verlag, Berlin.
Crudu, M. (2020). Zur phraseologischen Gebundenheit der Lexeme. Eine exemplarische Analyse am Beispiel deutscher Adjektive. Conference: Deutsche Sprache, Literatur und Kultur – interkulturell und interdisziplinär, 271–284.
https://www.researchgate.net/publication/338792334_ Zur_phraseologischen_Gebundenheit_der_Lexeme_Eine_exemplarische_Analyse_am_Beispiel_deutscher_Adjektive
Girtler, R. (2007). Mythos und Faszination der Haarfarbe Blond. Kulturanthropologische und kulturethologische Betrachtungen. Matreier GESPRÄCHE. 196–209.
Shutova, M. O. (2023). Idiomatic space of the concept MOTHERLAND in the English and Ukrainian languages. Visnyk KNLU. Seriia Filolohiia. 26 (2). 134–141.
SPYSOK LEKSYKOHRAFICHNYKH DZHEREL
Deutsches Institut Florenz
https://www.deutschesinstitut.it/schwein-haben/
OLdPhras.
Redewendungen. GEO.line.
https://www.geo.de/geolino/redewendungen
WPRaRwsASU: Wörterbuch und Portal für Redensarten, Redewendungen, idiomatische Ausdrücke, Sprichwörter, Umgangssprache.
https://www.redensarten-index.de/suche
Wurzbach-Tannenberg Constant Ritter. (1863). Historische Wörter, Sprichwörter und Redensarten in Erläuterungen – A bis B Eine Sammlung kulturhistorischer Nippsachen. http://www.lexikus.de/ bibliothek/Sprichwoerter-und-Redensarten-A-B
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
1. Дослідження, що публікуються у збірнику наукових праць, повинні бути виконані відповідно до чинного законодавства України та етичних норм. Основний обов’язок автора полягає в тому, щоб виконати таке дослідження, яке заслуговує на об’єктивне обговорення науковою спільнотою його значущості.
2. Автори повинні формулювати свої наукові спостереження у такий спосіб, щоб їхні результати могли бути підтверджені іншими вченими, без підробки отриманих висновків або маніпуляції ними.
3. Автори статей несуть відповідальність за зміст статей і за сам факт їх публікації.
4. Автор повинен цитувати ті публікації, які вплинули на сутність роботи, а також ті, які можуть швидко познайомити читача з попередніми роботами, важливими для розуміння цього дослідження. За винятком оглядів, слід мінімізувати цитування робіт, які не мають безпосереднього відношення до змісту дослідження. Автор зобов’язаний провести джерельний пошук, щоб знайти і процитувати оригінальні публікації, тісно пов’язані з цим матеріалом. Необхідно також коректно вказувати на джерела принципово важливих матеріалів, використаних у цій роботі, якщо вони не були отримані самим автором.
5. Автори повинні дотримуватися усіх чинних вимог щодо публікацій рукописів. Неприпустимим є плагіат та його удавання за оригінальну розвідку, а також подання до редакції раніше опублікованої статті. У випадках виявлення плагіату відповідальність несуть автори поданих матеріалів.
6. Експериментальне або теоретичне дослідження може іноді слугувати основою для науково коректної і об’єктивної критики роботи іншого дослідника. Опубліковані статті в окремих випадках можуть містити подібну критику. Персональна суб’єктивна критика не є доречною за жодних обставин.
7. Співавторами статті мають бути ті особи, науковий внесок яких є вагомим у її зміст та які розділяють відповідальність за здобуті результати. Автор, який подає рукопис до друку, відповідає за те, щоб до списку співавторів були включені всі ті й лише ті особи, які відповідають критеріям авторства. У статті, написаної декількома авторами, той з авторів, хто подає до редакції контактні відомості, документи і листується з редакторами, бере на себе відповідальність за згоду інших авторів статті на її публікацію у збірнику.
8. Автори повинні повідомити редактора про будь-який потенційний конфлікт інтересів, на які могла б вплинути публікація результатів, що містяться у рукописі.
9. Автори повинні чітко вказати джерела всієї процитованої інформації, оформити посилання на наукові джерела відповідно до вимог ДСТУ ГОСТ 7.1:2006.
10. Редколегія має право відмовити у публікації статті за умов недотримання зазначених вимог.
11. Автор може висловити побажання не залучати деяких рецензентів до розгляду рукопису. Проте головний редактор може прийняти рішення залучити одного або декількох із цих рецензентів, якщо переконаний, що їх думки є важливими для неупередженого розгляду рукопису. Таке рішення може бути прийняте, наприклад, у тому випадку, коли є серйозні суперечності між цим рукописом і попередньою роботою потенційного рецензента.
12. Запобігання псевдонауковим публікаціям є відповідальністю кожного автора, головного редактора, рецензента, видавця й організації.
