Інтра- та інтерперсональні конфліктиви в англійськомовному художньому дискурсі: комунікативний аспект
DOI:
https://doi.org/10.32589/2311-0821.2.2024.324167Ключові слова:
конфліктив, мультимодальність, інтраперсональний конфліктив, інтерперсональний конфліктив, комунікативний підхід, англійськомовний художній дискурсАнотація
У статті запропоновано результати лінгвістичного дослідження інтерперсональних та інтраперсональних конфліктивів як дискурсивних конструктів в англійськомовному художньому дискурсі з позицій теорії прагмалінгвістики, теорії комунікації, мультимодальності, комунікативного підходу до інтерпретації мовних явищ. У пропонованій роботі висвітлено результати лінгвопрагматичної розвідки інтерперсональних та інтраперсональних конфліктивів через аналіз та інтерпретацію відповідних комунікативних моделей, побудованих для різних типів конфліктивів у семіотичному просторі художнього дискурсу. Це конструювання відбувається за допомогою базисних комунікативних моделей, а також статичних і динамічних компонентів конфліктної комунікації в художньому дискурсі. Вербальні, невербальні й інші семіотичні ресурси залучені до цього процесу на певних стадіях розвитку конфлікту. У результаті аспектного дослідження інтра- й інтерперсональних конфліктивів у сучасному художньому дискурсі встановлено особливості їхньої мультимодальної, прагматичної, комунікативної та динамічної структури. Понад те, докладний аналіз інтра- та інтерперсональних конфліктивів за допомогою комунікативних моделей дозволив нам виокремити основні риси латетних і внутрішньоособистісних конфліктивів, які стало легко ідентифікувати й розрізняти.
Мета дослідження полягає також у встановленні зв’язку між різними підходами до трактування процесу розвитку конфліктної комунікації та методів її дослідження в сучасних лінгвістичних студіях. Мультимодальна природа конфліктивів дозволяє залучати до аналізу конфліктної мовленнєвої ситуації в художньому дискурсі одразу декілька модусів мультимодальності, які репрезентовано в дослідженні щонайменше одномодусною структурою конфліктиву, конструйованого в певній стадії конфліктної взаємодії. Вивчення цих стадій та особливостей їхньої динаміки дозволило нам виявити коди та смисли, комуніковані в різних типах інтерперсонального й інтраперсонального спілкування. Отримані результати дослідження дозволять розширити можливості вивчення конфліктивів у художньому дискурсі на різних рівнях лінгвістичного аналізу.
Посилання
Bilokonenko, L. A. (2019). Ukrainskomovnyi mizhosobystisnyi konflikt (stylistyka, modeli komunikatsii, zapobihannia) : monohrafiia. 2-e vyd., pererob. i dopov. Vydavnychyi dim.
Bonacchi, S., & Mela, M. (2015). Multimodal Analysis of Low-Stakes Conflicts: A Proposal for a Dynamic Model. Conflict and Multimodal Communication, ed. by F. d’Errico, I. Poggi, A. Vinciarelli, L. Vincze (рр. 266–293). Springer Berlin.
Cap, P. (2023). The Discourse of Conflict and Crisis: Poland’s Political Rhetoric in the European Perspective. Bloomsbury Publishing.
Chernenko, O. V. (2023). Strukturno-funktsionalni ta linhvoprahmatychni kharakterystyky multymodalnykh konfliktyviv u suchasnomu anhliiskomovnomu khudozhnomu dyskursi. Naukovyi visnyk mizhnarodnoho humanitarnoho universytetu. Seriia: Filolohiia, 51(1), 128–131.
Chernenko, O. V. (2023). Semiotic and multimodal representation of existential conflict in fictional discourse. Visnyk Universitetu Imeni Alfreda Nobelya. Seriya: Filologichni Nauki / Вісник Університету імені Альфреда Нобеля. Філологічні науки, 2(26), 225–237.
Frolova, I. Ye., & Ometsynska, O. V. (2018). Spetsyfika khudozhn’oho dyskursu ta yoho aspektiv. Visnyk Kharkivs’koho natsional’noho universytetu imeni V. N. Karazina. Seriia: Inozemna filolohiia. Metodyka vykladannia inozemnykh mov, 87, 52–61.
Hnezdilova, Ya. V. (2021). Kohnityvno-dyskursyvni modeli anhlomovnoi manipuliatyvnoi metakomunikatsii [Doktorska dysertatsiia]. Kyivskyi natsionalnyi linhvistychnyi universytet, Kyiv.
Hyland, K., Paltridge, B. & Wong, L. (2021). The Bloomsbury Handbook of Discourse Analysis. 2nd ed. Bloomsbury Academic.
Keyes, D. (2003). The touch. Emmaus: Challcrest Press.
Kregel, M. A. (2022). The Missing Link: How Languages Can Influence Conflict. Master’s thesis, Harvard University Division of Continuing Education.
URL: https://dash.harvard.edu/handle/1/37373338
Leech, G. N. (1983). Principles of Pragmatics, New York: Longman.
O’Halloran, K. L., Tan, S. & K.L.E., M. (2017). Multimodal analysis for critical thinking. Learning, Media and Technology, 42:2, 147–170.
DOI: https://doi.org/10.1080/17439884.2016.1101003
Sieriakova, I. I. (2013). Semiozys neverbal’nykh znakiv komunikatsii. Visnyk Kyivs’koho natsional’noho linhvistychnoho universytetu. Seriia: Filolohiia, 16(2), 121–126.
Shtern, I. B. (1998). Vybrani topiky ta leksykon suchasnoi linhvistyky. Entsyklopedychnyi slovnyk. Kyiv.
Voitsekhіvska, N. K. (2018). Konfliktnyi dyskurs v ukrains’kii khudozhnii literaturi: strukturnyi, semantychnyi, komunikatyvnyi i linhvokohnityvnyi aspekty [Doktorska dysertatsiia]. Instytut movoznavstva imeni O. O. Potebni, Kyiv.
Verderber, K. S. & MacGeorge, E. L. (2016). Inter-Act: Interpersonal communication concept, skills, and contexts (14th ed.). New York: Oxford University Press.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
1. Дослідження, що публікуються у збірнику наукових праць, повинні бути виконані відповідно до чинного законодавства України та етичних норм. Основний обов’язок автора полягає в тому, щоб виконати таке дослідження, яке заслуговує на об’єктивне обговорення науковою спільнотою його значущості.
2. Автори повинні формулювати свої наукові спостереження у такий спосіб, щоб їхні результати могли бути підтверджені іншими вченими, без підробки отриманих висновків або маніпуляції ними.
3. Автори статей несуть відповідальність за зміст статей і за сам факт їх публікації.
4. Автор повинен цитувати ті публікації, які вплинули на сутність роботи, а також ті, які можуть швидко познайомити читача з попередніми роботами, важливими для розуміння цього дослідження. За винятком оглядів, слід мінімізувати цитування робіт, які не мають безпосереднього відношення до змісту дослідження. Автор зобов’язаний провести джерельний пошук, щоб знайти і процитувати оригінальні публікації, тісно пов’язані з цим матеріалом. Необхідно також коректно вказувати на джерела принципово важливих матеріалів, використаних у цій роботі, якщо вони не були отримані самим автором.
5. Автори повинні дотримуватися усіх чинних вимог щодо публікацій рукописів. Неприпустимим є плагіат та його удавання за оригінальну розвідку, а також подання до редакції раніше опублікованої статті. У випадках виявлення плагіату відповідальність несуть автори поданих матеріалів.
6. Експериментальне або теоретичне дослідження може іноді слугувати основою для науково коректної і об’єктивної критики роботи іншого дослідника. Опубліковані статті в окремих випадках можуть містити подібну критику. Персональна суб’єктивна критика не є доречною за жодних обставин.
7. Співавторами статті мають бути ті особи, науковий внесок яких є вагомим у її зміст та які розділяють відповідальність за здобуті результати. Автор, який подає рукопис до друку, відповідає за те, щоб до списку співавторів були включені всі ті й лише ті особи, які відповідають критеріям авторства. У статті, написаної декількома авторами, той з авторів, хто подає до редакції контактні відомості, документи і листується з редакторами, бере на себе відповідальність за згоду інших авторів статті на її публікацію у збірнику.
8. Автори повинні повідомити редактора про будь-який потенційний конфлікт інтересів, на які могла б вплинути публікація результатів, що містяться у рукописі.
9. Автори повинні чітко вказати джерела всієї процитованої інформації, оформити посилання на наукові джерела відповідно до вимог ДСТУ ГОСТ 7.1:2006.
10. Редколегія має право відмовити у публікації статті за умов недотримання зазначених вимог.
11. Автор може висловити побажання не залучати деяких рецензентів до розгляду рукопису. Проте головний редактор може прийняти рішення залучити одного або декількох із цих рецензентів, якщо переконаний, що їх думки є важливими для неупередженого розгляду рукопису. Таке рішення може бути прийняте, наприклад, у тому випадку, коли є серйозні суперечності між цим рукописом і попередньою роботою потенційного рецензента.
12. Запобігання псевдонауковим публікаціям є відповідальністю кожного автора, головного редактора, рецензента, видавця й організації.
