Колективний роман-печворк: специфіка новітнього жанру
DOI:
https://doi.org/10.32589/2311-0821.1.2025.335577Ключові слова:
літературний жанр, колективний літературний печворк, колективний роман-печворк, ознаки колективного роману-печворк, концепції колективного роману-печворкАнотація
Статтю присвячено спробі обґрунтувати теорію новітнього літературного жанру – колективний роман-печворк, який виступає піджанром колективного літературного печворку. Дослідження ґрунтується на літературних експериментах, що полягають у написанні низки великих за обсягом колективних творів значною кількістю авторів, які представляють широку географію. Результатом зазначених експериментів стала поява кількох романів-печворк, концепції до яких проаналізовано в цій статті. З’ясовано, що колективний літературний печворк як новітній жанр літературного мистецтва трансформується в піджанри, одним з яких є колективний роман-печворк.
Зроблено спробу дати авторські визначення колективному роману-печворку в широкому та вузькому значеннях. Так, у широкому значенні колективний роман-печворк – це великий за обсягом епічний твір, що поєднує сукупність різножанрових за формою та змістом доробків, створених групою авторів на основі прологу й концепції до твору. У вузькому значенні колективний роман-печворк – це великий за обсягом епічний твір, що поєднує сукупність різножанрових за формою та змістом доробків, створених групою авторів на основі спільної теми, ідеї за умови взаємодії з ключовим персонажем (персонажами) у межах обумовленого місця (місць) подій, прописаних у концепції та втілених у пролозі до твору. Виокремлено низку ознак новітнього жанру, визначальними з-поміж яких є: спільна робота авторів на основі концепції та прологу; багатосюжетність; різножанровість; різномовність тощо. Розроблено загальну схематичну конструкцію новітнього жанру та конкретизовано варіанти його реалізації шляхом узагальнення втілених на практиці конкретних концепцій до низки колективних романів-печворк. Перспективним є вивчення колективного літературного печворка як новітнього жанру, зокрема його піджанрів – п’єса-печворк і колективний сценарій-печворк.
Посилання
Andriyashyk, O., & Stovpnyk, N. (2022). Peredistoriya vynyknennya zhanru romanu. Molodyy vchenyy, 4.1(104.1), 1-4.
https://doi.org/10.32839/2304-5809/2022-104.1-1
Batura, S. (2024). Bosorka: nerozdilene kokhannya. Proloh do kolektyvnoho romanu-pechvork “Bosorka”.
https://www.batura.com.ua/product/imperial/
Batura, S. (2024). Kvasya i Mykolyk. Proloh do kolektyvnoho romanu-pechvork “The Mysterious Ten”.
https://www.batura.com.ua/product/kvasya-i-mykolyk/
Batura, S. (2024). Kolektyvnyy literaturnyy pechvork yak novitniy zhanr literaturnoho mystetstva. Naukovi pratsi Mizhrehionalʹnoyi Akademiyi upravlinnya personalom. Filolohiya, 2(12), 5–16.
https://doi.org/10.32689/maup.philol.2024.2.1
Batura, S. (2024). Kolektyvnyy literaturnyy pechvork yak novitniy zhanr suchasnoyi literatury: teoriya i praktyka. Proceedings of X International Scientific and Practical Conference. Tokyo, Japan. 487–496.
Batura, S. (2024). Kontseptsiya do kolektyvnoho romanu-pechvork “Vryatuvaty Biloboha”.
https://www.batura.com.ua/2024/08/25/konczepcziya-do-romanu-pechvorkuvryatuvaty-biloboga/
Batura, S. (2024). Kontseptsiya do kolektyvnoho romanu-pechvork “Koronatsiya slova”.
https://www.batura.com.ua/2024/08/23/konczepcziya-do-romanu-pechvorkukoronacziya/
Batura, S. (2024). Kontseptsiya do kolektyvnoho romanu-pechvork “The Mysterious Ten”. https://www.batura.com.ua/2024/08/23/konczepcziya-do-romanu-pechvorkuthe-mysterious-ten/
Batura, S. (2024). Kontseptsiya do kolektyvnoho romanu-pechvork “When Time is short”. https://www.batura.com.ua/2024/08/02/konczepcziya-romanu-koly-chasu-obmal/
Batura, S. (2024). Oliharkh. Proloh do kolektyvnoho romanu-pechvork “When Time is short”.
https://www.batura.com.ua/product/oligarh/
Batura, S. (2024). Svit na mezhi zhasannya. Proloh do kolektyvnoho romanu-pechvork “Vryatuvaty Biloboha”.
https://www.batura.com.ua/product/svit-na-mezhi-zgasannya/
Batura, S. (2024). Final. Proloh do kolektyvnoho romanu-pechvork “Koronatsiya slova”. https://www.batura.com.ua/product/final-prolog-do-romanu-pechvorku-koronacziya-slova/
Bernadsʹka, N. I. (2005). Teoriya romanu yak zhanru v ukrayinsʹkomu literaturoznavstvi [Doktorsʹka dysertatsiya]. Kyyivsʹkyy natsionalʹnyy universytet imeni Tarasa Shevchenka, Kyyiv.
Bernadsʹka, N. I. (2004). Ukrayinsʹkyy roman: teoretychni problemy i zhanrova evolyutsiya: monohrafiya. VTS “Akademvydav”.
Bykova, T. (2024). “Bosorka” yak vdalyy literaturnyy eksperyment. Retsenziya. Arkush. Suchasna ukrayinomovna literaturna platforma.
Bovsunivsʹka, T. V. (2015). Zhanrovi modyfikatsiyi suchasnoho romanu: monohrafiya. VTS “Disa plyus”.
Bosorka. (2024). Kolektyvnyy roman-pechvork. Arkush. Suchasna ukrayinomovna platforma.
Herasymchuk, V. A. (2008). Spetsyfika tekstu filosofsʹkoho romanu XX stolittya [Avtoreferat dys... d-ra filos. nauk: spets. 09.00.08]. Kyyivsʹkyy natsionalʹnyy un-t im. Tarasa Shevchenka.
Hlinka, N. V. (2024). Linhvokulʹturolohichnyy kontekst kontseptu zlochynu u khudozhnʹomu naratyvi (na materiali romanu OʺKonnora “Zorya moriv”). Visnyk Kyyivsʹkoho natsionalʹnoho linhvistychnoho universytetu. Seriya Filolohiya, Tom 27 № 2, 65–74.
https://doi.org/10.32589/2311-0821.2.2024.323964
Dudnikov, M. O. (2012). Osnovni literaturoznavchi kontseptsiyi zhanru “roman” u konteksti henezy. Filolohichni studiyi, 8, 169–188.
file:///C:/Users/%D0%95%D0%B3%D0%BE%D1%80/Downloads/169-188%20(2).pdf
Kiryachok, M., Melʹnyk, A. Ukrayinsʹkyy postmodernist·sʹkyy roman: spetsyfika zhanru. Zakarpat·sʹki filolohichni studiyi, 13 (3), 103–106.
https://doi.org/10.32782/tps2663-4880/2020.13-3.18
Kushnirova, T. (2011). Problemni pytannya typolohiyi romanu v literaturoznavstvi. Naukovi vyklady. Seriya Literaturoznavstvo, 1, 53–57.
Lapushkina, N. P., Lysenko N. (2020). Zhanrovi modyfikatsiyi suchasnoho romanu (na prykladi romanu-tetraedra O. Slonʹkovsʹkoyi). Visnyk Zaporizʹkoho natsionalʹnoho universytetu. Seriya Filolohichni nauky, 1(2), 130–135.
file:///C:/Users/%D0%95%D0%B3%D0%BE%D1%80/Downloads/Vznu_fi_2020_1(2)__19.pdf
Matvyeyeva, T. S. (2016). Ukrayinsʹkyy roman druhoyi polovyny XIX stolittya: modelʹ svitu, zhanrovi transformatsiyi: monohrafiya. VTS “KHNU imeni V. N. Karazina”.
Savenko, I. L. (2006). Zhanrovo-stylʹovi osoblyvosti biohrafichnoho romanu-poshuku [Avtoreferat dys. ... kand. filol. nauk: spets. 10.01.06]. Ternopilʹsʹkyy natsionalʹnyy pedahohichnyy universytet imeni V. Hnatyuka.
http://dspace.tnpu.edu.ua/handle/123456789/1499
Tarasenko, K. V., Shadrina, T. V. (2013). Modyfikatsiyi romannoho zhanru v literaturi postmodernizmu. Derzhava ta rehiony. Seriya Humanitarni nauky, 1(32), 16–25.
Ukrayinsʹka literaturna hazeta (2024). Vstanovleno dva vseukrayinsʹki literaturni rekordy. https://litgazeta.com.ua/news/vstanovleni-dva-vseukrainski-literaturni-rekordy/
Ukrayinsʹka literaturna hazeta (2025). V Ukrayini zafiksovano literaturnyy rekord: “Pershyy kolektyvnyy roman-pechvork “Bosorka”. https://litgazeta.com.ua/news/v-ukraini-zafiksovano-literaturnyj-rekord-pershyj-kolektyvnyj-roman-pechvork-bosorka/
Schaeffer, J.-M. (1986). Du texte au genre. Notes sur la problématique générique. Ed. du Seuil. Théorie de genres, Paris, 179–205.
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
1. Дослідження, що публікуються у збірнику наукових праць, повинні бути виконані відповідно до чинного законодавства України та етичних норм. Основний обов’язок автора полягає в тому, щоб виконати таке дослідження, яке заслуговує на об’єктивне обговорення науковою спільнотою його значущості.
2. Автори повинні формулювати свої наукові спостереження у такий спосіб, щоб їхні результати могли бути підтверджені іншими вченими, без підробки отриманих висновків або маніпуляції ними.
3. Автори статей несуть відповідальність за зміст статей і за сам факт їх публікації.
4. Автор повинен цитувати ті публікації, які вплинули на сутність роботи, а також ті, які можуть швидко познайомити читача з попередніми роботами, важливими для розуміння цього дослідження. За винятком оглядів, слід мінімізувати цитування робіт, які не мають безпосереднього відношення до змісту дослідження. Автор зобов’язаний провести джерельний пошук, щоб знайти і процитувати оригінальні публікації, тісно пов’язані з цим матеріалом. Необхідно також коректно вказувати на джерела принципово важливих матеріалів, використаних у цій роботі, якщо вони не були отримані самим автором.
5. Автори повинні дотримуватися усіх чинних вимог щодо публікацій рукописів. Неприпустимим є плагіат та його удавання за оригінальну розвідку, а також подання до редакції раніше опублікованої статті. У випадках виявлення плагіату відповідальність несуть автори поданих матеріалів.
6. Експериментальне або теоретичне дослідження може іноді слугувати основою для науково коректної і об’єктивної критики роботи іншого дослідника. Опубліковані статті в окремих випадках можуть містити подібну критику. Персональна суб’єктивна критика не є доречною за жодних обставин.
7. Співавторами статті мають бути ті особи, науковий внесок яких є вагомим у її зміст та які розділяють відповідальність за здобуті результати. Автор, який подає рукопис до друку, відповідає за те, щоб до списку співавторів були включені всі ті й лише ті особи, які відповідають критеріям авторства. У статті, написаної декількома авторами, той з авторів, хто подає до редакції контактні відомості, документи і листується з редакторами, бере на себе відповідальність за згоду інших авторів статті на її публікацію у збірнику.
8. Автори повинні повідомити редактора про будь-який потенційний конфлікт інтересів, на які могла б вплинути публікація результатів, що містяться у рукописі.
9. Автори повинні чітко вказати джерела всієї процитованої інформації, оформити посилання на наукові джерела відповідно до вимог ДСТУ ГОСТ 7.1:2006.
10. Редколегія має право відмовити у публікації статті за умов недотримання зазначених вимог.
11. Автор може висловити побажання не залучати деяких рецензентів до розгляду рукопису. Проте головний редактор може прийняти рішення залучити одного або декількох із цих рецензентів, якщо переконаний, що їх думки є важливими для неупередженого розгляду рукопису. Таке рішення може бути прийняте, наприклад, у тому випадку, коли є серйозні суперечності між цим рукописом і попередньою роботою потенційного рецензента.
12. Запобігання псевдонауковим публікаціям є відповідальністю кожного автора, головного редактора, рецензента, видавця й організації.
