Когнітивні лінгвістичні кореляти між мовою та моральною освітою на основі німецьких прикладів
DOI:
https://doi.org/10.32589/2311-0821.1.2025.335647Ключові слова:
мораль, моральне виховання, когнітивна парадигма, концептуалізація, концептуальна метафора, метафоричний мовний виразАнотація
У суспільній свідомості мораль розглядається як багатовимірна категорія, що охоплює релігійний, правовий, філософський і соціальний аспекти. Незважаючи на те, що прямі розмови про мораль трапляються нечасто, мовні прояви відображають усталені уявлення про неї. Моральні концепти відіграють ключову роль в ухваленні рішень у різних сферах життя, знаходячи вираження як у вербальній, так і в невербальній поведінці.
Згідно з когнітивною парадигмою, між мовою та мисленням наявний тісний взаємозв’язок: мислення виявляється в мові, однак і сама мова впливає на когнітивні процеси. У межах вивчення взаємозалежності мови, мислення та культури Лакофф і Джонсон (1999) запропонували концепцію мисленнєвого релятивізму, відповідно до якої різноманіття метафоричного вираження спричиняє відмінності в способах мислення. Це порушує питання про те, чи можуть представники різних мовних і культурних спільнот по-різному концептуалізувати мораль і яким чином такі відмінності репрезентуються в мовних структурах. У ширшому контексті постає також проблема про вплив культурно специфічних мовних особливостей на процес формування моральних понять.
Метою нашого дослідження є виявлення й аналіз таких впливів шляхом порівняння метафоричної репрезентації моралі в німецькій мові з відповідними концептуальними моделями, сформованими на основі англійського мовного матеріалу. Аналітичне підґрунтя становить концепція моралі, розроблена Лакоффом (1996, 2002) та Лакоффом і Джонсоном (1999), яка, хоч і зосереджена на американському культурному контексті, містить елементи, що можуть мати універсальний характер, а відтак застосовуватися в міжкультурних дослідженнях. У статті зосереджено увагу на аналізі метафоричних висловлювань у сучасній німецькій мові, які стосуються моральної сфери, та їх зіставленні з англійськомовними прикладами. Хоча зібрані мовні дані не утворюють повноцінної метафоричної системи, запропонованої в працях Лакоффа, окремі її елементи виразно ілюструють як подібності, так і відмінності в моральних уявленнях, що притаманні англійсько- й німецькомовному просторам.
Посилання
Banćzerowski, J. (1999). A kognitív nyelvészet alapelvei. Magyar Nyelvőr, 123(1), 78–87.
Banćzerowski, J. (2000). A nyelv és a nyelvi kommunikáció alapkérdései. ELTE, BTK.
Farkas, O. (2012). Az állam fogalmának konceptualizációja a magyar politikában az elmúlt tizenegy év országértékelő beszédei alapján, avagy van-e “magyar csavar”. In V. Voigt, & G. Balázs (Eds.), Nyelv és kultúra: Kulturális nyelvészet. Magyar szemiotikai tanulmányok, 25–26. kötet (pp. 114–118). Magyar Szemiotikai Társaság.
Group, P. (2007). MIP: A method for identifying metaphorically used words in discourse. Metaphor and Symbol, 22(1), 1–39.
https://doi.org/10.1080/10926480709336752
Haidt, J. (2001). The emotional dog and its rational tail: A social intuitionist approach to moral judgment. Psychological Review, 108(4), 814–834. https://doi.org/10.1037/0033-295X.108.4.814
Kövecses, Z. (2005). A metafora: Gyakorlati bevezetés a kognitív metaforaelméletbe. Typotex.
Kövecses, Z. (2009). Az angol nyelv helyzete és a magyar politika. Azaz mit taníthat nekünk magyaroknak a kognitív tudomány? In T. Frank, & K. Károly (Eds.), Anglisztika és amerikanisztika: Magyar kutatások az ezredfordulón (pp 65–75). Tinta Könyvkiadó. Retrieved on 25/04/2013 from https://dtk.tankonyvtar.hu/xmlui/bitstream/handle/123456789/8856/Anglisztika_es_amerikanisztika.pdf?sequence=1
Kövecses, Z. (2010). Metaphor: A practical introduction. 2nd edition. Oxford University Press.
Kövecses, Z. (2020). Extended conceptual metaphor theory. Cambridge University Press. https://doi.org/10.1017/9781108859127
Kunkel-Razum, K., Scholze-Stubenrecht, W., & Wermke, M. (Hrsg.) (2003). Duden. Deutsches Universalwörterbuch. 5. Auflage. Dudenverlag.
Lakoff, G. (1995). Metaphor, morality and politics, or, why conservatives have left liberals in the dust. Retrieved on 30/05/2019 from
http://www.wwcd.org/issues/Lakoff.html
Lakoff, G. (1996). Moral politics. University of Chicago Press.
https://doi.org/10.7208/chicago/9780226411323.001.0001
Lakoff, G. (2002). Moral politics: How liberals and conservatives think. University of Chicago Press.
https://doi.org/10.7208/chicago/9780226471006.001.0001
Lakoff, G., & Johnson, M. (1980). Metaphors we live by. University of Chicago Press. https://doi.org/10.7208/chicago/9780226470993.001.0001
Lakoff, G., & Johnson, M. (1999). Philosophy in the flesh. Basic Books.
Lechner, I. (2015). Politikai erkölcs ‒ és ami mögötte van ‒ a kárpátaljai magyar nyelvű sajtó anyagán vizsgálva. In R. Pletl, & I-K. Nagy (Eds.), Nyelvi sokszínűség Európában (pp. 67–77). Scientia Könyvkiadó.
Lechner, I. (2023). Erkölcs és nyelvészet: Az erkölcsfogalom metaforikus konceptualizációja a magyar és a német nyelvben. II. RFKMF – “RIK”-U Kft.
Steen, G. J., Dorst, A. G., Herrmann, J. B., Kaal, A. A., Krennmayr, T., & Pasma, T. (2010). A method for linguistic metaphor identification: From MIP to MIPVU. John Benjamins Publishing Company.
https://doi.org/10.1075/celcr.14
Vakhovska, O. V. (2021). Metaphors of emotions: Towards a data-driven formalization. Messenger of KNLU. Series Philology, 24(1), 33–48.
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
1. Дослідження, що публікуються у збірнику наукових праць, повинні бути виконані відповідно до чинного законодавства України та етичних норм. Основний обов’язок автора полягає в тому, щоб виконати таке дослідження, яке заслуговує на об’єктивне обговорення науковою спільнотою його значущості.
2. Автори повинні формулювати свої наукові спостереження у такий спосіб, щоб їхні результати могли бути підтверджені іншими вченими, без підробки отриманих висновків або маніпуляції ними.
3. Автори статей несуть відповідальність за зміст статей і за сам факт їх публікації.
4. Автор повинен цитувати ті публікації, які вплинули на сутність роботи, а також ті, які можуть швидко познайомити читача з попередніми роботами, важливими для розуміння цього дослідження. За винятком оглядів, слід мінімізувати цитування робіт, які не мають безпосереднього відношення до змісту дослідження. Автор зобов’язаний провести джерельний пошук, щоб знайти і процитувати оригінальні публікації, тісно пов’язані з цим матеріалом. Необхідно також коректно вказувати на джерела принципово важливих матеріалів, використаних у цій роботі, якщо вони не були отримані самим автором.
5. Автори повинні дотримуватися усіх чинних вимог щодо публікацій рукописів. Неприпустимим є плагіат та його удавання за оригінальну розвідку, а також подання до редакції раніше опублікованої статті. У випадках виявлення плагіату відповідальність несуть автори поданих матеріалів.
6. Експериментальне або теоретичне дослідження може іноді слугувати основою для науково коректної і об’єктивної критики роботи іншого дослідника. Опубліковані статті в окремих випадках можуть містити подібну критику. Персональна суб’єктивна критика не є доречною за жодних обставин.
7. Співавторами статті мають бути ті особи, науковий внесок яких є вагомим у її зміст та які розділяють відповідальність за здобуті результати. Автор, який подає рукопис до друку, відповідає за те, щоб до списку співавторів були включені всі ті й лише ті особи, які відповідають критеріям авторства. У статті, написаної декількома авторами, той з авторів, хто подає до редакції контактні відомості, документи і листується з редакторами, бере на себе відповідальність за згоду інших авторів статті на її публікацію у збірнику.
8. Автори повинні повідомити редактора про будь-який потенційний конфлікт інтересів, на які могла б вплинути публікація результатів, що містяться у рукописі.
9. Автори повинні чітко вказати джерела всієї процитованої інформації, оформити посилання на наукові джерела відповідно до вимог ДСТУ ГОСТ 7.1:2006.
10. Редколегія має право відмовити у публікації статті за умов недотримання зазначених вимог.
11. Автор може висловити побажання не залучати деяких рецензентів до розгляду рукопису. Проте головний редактор може прийняти рішення залучити одного або декількох із цих рецензентів, якщо переконаний, що їх думки є важливими для неупередженого розгляду рукопису. Таке рішення може бути прийняте, наприклад, у тому випадку, коли є серйозні суперечності між цим рукописом і попередньою роботою потенційного рецензента.
12. Запобігання псевдонауковим публікаціям є відповідальністю кожного автора, головного редактора, рецензента, видавця й організації.
