Структурні моделі терміноутворення в українському ІТ-дискурсі: трансформації та тенденції
DOI:
https://doi.org/10.32589/2311-0821.1.2025.335651Ключові слова:
терміноутворення, ІТ-дискурс, запозичення, калькування, термінологія, структурні моделі, тенденціїАнотація
У статті здійснено комплексний аналіз структурних моделей творення термінів у сучасному українському ІТ-дискурсі, а також простежено їхню трансформацію під впливом англійської мови та актуальних тенденцій розвитку інформаційних технологій. Актуальність дослідження зумовлена динамічним зростанням ІТ-сектору в Україні та потребою в унормуванні фахової термінології, що сприяє підвищенню точності й ефективності професійної комунікації.
У роботі окреслено проблематику стандартизації ІТ-термінології в умовах глобалізаційних процесів, а також проаналізовано доробок вітчизняних і зарубіжних дослідників у сфері запозичення й формування термінів у галузі інформаційних технологій. Особливу увагу приділено питанню співвідношення національного й інтернаціонального елементів у структурі терміносистеми.
У межах дослідження ідентифіковано й описано основні моделі структурної організації українських ІТ-термінів, а також визначено провідні тенденції їхньої еволюції. Методологічна база дослідження спирається на структурно-словотвірний і зіставний аналіз терміносистем із залученням дескриптивного й класифікаційного підходів.
У статті представлено типові моделі терміноутворення – морфологічні, синтаксичні та змішані – із прикладами іншомовних запозичень, калькування, абревіації та семантичних модифікацій в українському ІТ-дискурсі. Проаналізовано трансформаційні зміни у структурі термінів при перекладі з англійської мови, зокрема зміни частиномовної належності, перефразування та поява синонімійних дублетів (наприклад, маршрутизатор / роутер), що конкурують між собою в мовній практиці.
Окреслено основні вектори розвитку сучасної української ІТ-термінології, зокрема домінування англізмів, прагнення до термінологічної стабільності й нормативності, а також вплив мовної практики професійної спільноти на термінотворчі процеси. Визначено перспективні напрями подальших наукових досліджень, спрямованих на стандартизацію й оптимізацію функціонування новітніх термінів у сфері інформаційних технологій.
Посилання
Baker, M. (2018). In other words: a coursebook on translation (3rd ed.). Routledge.
https://doi.org/10.4324/ 9781315619187
Byrne, J. (2006). Usability strategies for translating technical documentation. Dordrecht: Springer. Chapter 1 (“A Communicative Service”), p. 11.
https://link.springer.com/chapter/10.1007/1-4020-4653-7
Д’яков, А. С., Кияк Т. Р., Куделько З. Б. (2000). Основи термінотворення: семантичні та соціолінгвістичні аспекти. Київ: Академія. 218 с.
Кальнік, О. П. (2019). Термінологічні проблеми перекладу наукових текстів у сфері ІТ-технологій. Молодий вчений, 12, 187–190.
Кочан, І. М. (2009). Термінологія: національна чи міжнародна? Вісник Національного університету “Львівська політехніка”. Серія “Проблеми української термінології”, 636, 3–8.
Kushlyk, O. & Smienova L. (2022). Term-forming capabilities of the Ukrainian equivalents of original computer verb terms. WISDOM, 21(1), 154–168.
https://wisdomperiodical.com/index.php/wisdom/article/view/620
Максимов, С. Є. (2017). Перекладацький аналіз тексту у світлі дискурс-аналізу. Науковий вісник кафедри ЮНЕСКО Київського національного лінгвістичного університету. Серія: Філологія, педагогіка, психологія, 34, 124–127.
Сидор, А. Р., Нанівський Р. С. (2019). Урахування лексичних особливостей сфери інформаційних технологій під час перекладу з англійської мови українською. Закарпатські філологічні студії, 12, 47–51.
Туровська, Л. В. (2018). Українське термінознавство XXI ст.: основні напрями досліджень. Українська мова, 1(65), 57–66.
Василевська, T. В., Голінко, A. M. (2024). Соціолінгвістика цифрового середовища: сленг соціальних мереж як каталізатор лексичних інновацій в англійській мові. Вісник Київського національного лінгвістичного університету. Серія Філологія, 27(2), 42–51.
https://doi.org/10.32589/2311-0821.2.2024.323961
Заскалета, В. П., Гриненко, O. Y. (2024). Гібридизація як спосіб поповнення освітньої термінології. Вісник Київського національного лінгвістичного університету. Серія Філологія, 27(2), 103–113.
https://doi.org/10.32589/2311-0821.2.2024.324162
Cherneha, D., Turysheva, O. & Dzykovych, O. (2024). IT terminology: Translation challenges and prospects. Advanced Linguistics, 14, 165–170.
https://doi.org:10.20535/.2024.14.314085
Tatsenko, N. & Orol, V. (2021). Translation features of modern IT terminology from English into Ukrainian. Filologichni Traktaty, 13(2), 75–81.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
1. Дослідження, що публікуються у збірнику наукових праць, повинні бути виконані відповідно до чинного законодавства України та етичних норм. Основний обов’язок автора полягає в тому, щоб виконати таке дослідження, яке заслуговує на об’єктивне обговорення науковою спільнотою його значущості.
2. Автори повинні формулювати свої наукові спостереження у такий спосіб, щоб їхні результати могли бути підтверджені іншими вченими, без підробки отриманих висновків або маніпуляції ними.
3. Автори статей несуть відповідальність за зміст статей і за сам факт їх публікації.
4. Автор повинен цитувати ті публікації, які вплинули на сутність роботи, а також ті, які можуть швидко познайомити читача з попередніми роботами, важливими для розуміння цього дослідження. За винятком оглядів, слід мінімізувати цитування робіт, які не мають безпосереднього відношення до змісту дослідження. Автор зобов’язаний провести джерельний пошук, щоб знайти і процитувати оригінальні публікації, тісно пов’язані з цим матеріалом. Необхідно також коректно вказувати на джерела принципово важливих матеріалів, використаних у цій роботі, якщо вони не були отримані самим автором.
5. Автори повинні дотримуватися усіх чинних вимог щодо публікацій рукописів. Неприпустимим є плагіат та його удавання за оригінальну розвідку, а також подання до редакції раніше опублікованої статті. У випадках виявлення плагіату відповідальність несуть автори поданих матеріалів.
6. Експериментальне або теоретичне дослідження може іноді слугувати основою для науково коректної і об’єктивної критики роботи іншого дослідника. Опубліковані статті в окремих випадках можуть містити подібну критику. Персональна суб’єктивна критика не є доречною за жодних обставин.
7. Співавторами статті мають бути ті особи, науковий внесок яких є вагомим у її зміст та які розділяють відповідальність за здобуті результати. Автор, який подає рукопис до друку, відповідає за те, щоб до списку співавторів були включені всі ті й лише ті особи, які відповідають критеріям авторства. У статті, написаної декількома авторами, той з авторів, хто подає до редакції контактні відомості, документи і листується з редакторами, бере на себе відповідальність за згоду інших авторів статті на її публікацію у збірнику.
8. Автори повинні повідомити редактора про будь-який потенційний конфлікт інтересів, на які могла б вплинути публікація результатів, що містяться у рукописі.
9. Автори повинні чітко вказати джерела всієї процитованої інформації, оформити посилання на наукові джерела відповідно до вимог ДСТУ ГОСТ 7.1:2006.
10. Редколегія має право відмовити у публікації статті за умов недотримання зазначених вимог.
11. Автор може висловити побажання не залучати деяких рецензентів до розгляду рукопису. Проте головний редактор може прийняти рішення залучити одного або декількох із цих рецензентів, якщо переконаний, що їх думки є важливими для неупередженого розгляду рукопису. Таке рішення може бути прийняте, наприклад, у тому випадку, коли є серйозні суперечності між цим рукописом і попередньою роботою потенційного рецензента.
12. Запобігання псевдонауковим публікаціям є відповідальністю кожного автора, головного редактора, рецензента, видавця й організації.
