Неофраземи періоду російсько-української війни (на матеріалі масмедіа)
DOI:
https://doi.org/10.32589/2311-0821.1.2025.335659Ключові слова:
гендер, політичний дискурс, передвиборча промова, стиль мовленнєвої поведінки, комунікативна стратегія, комунікативна тактикаАнотація
Статтю присвячено контрастивному аналізу передвиборчих промов кандидатів і кандидаток на посаду президента США – Дональда Трампа, Джозефа Байдена, Нікі Гейлі й Камали Гаріс, проголошених у ході президентської кампанії 2024 р., у світлі теорії гендеру. Для проведення запропонованої розвідки опрацьовано фундаментальні праці зарубіжних й українських мовознавців у царині гендерної лінгвістики, уточнено поняття гендеру. Визначено критерії аналізу зазначених виступів, які включають стереотипні ознаки чоловічого й жіночого стилів мовлення, та проаналізовано засоби їхньої вербалізації. Встановлено, що в сучасному американському політичному дискурсі поглиблюється тенденція до стирання жорстких вимог до чоловічої та жіночої мовленнєвої поведінки. Промови кандидатів чоловічої статі відзначаються високим ступенем емоційності, гіпертрофованості оцінок, яка відображена у використанні значного масиву емоційно забарвленої лексики й розмаїтого спектра стилістичних фігур, що є фемінінними ознаками стилю мовленнєвої комунікації. Водночас у промовах кандидаток поряд із фемінінними рисами мовлення спостерігаємо широке застосування жорстких комунікативних стратегій, які характеризуються агресивністю і реалізуються в погрозах й образах, що є визнаним проявом маскулінної поведінки. Однак повного нівелювання між жіночим і чоловічим мовленням не відбувається. Мовці-чоловіки продовжують домінувати над жінками за обсягами і тривалістю виступів, їхні тези підкріплюються конкретними фактами і цифрами, а з метою дискредитації опонентів допускається уживання лексики зниженого стилістичного регістру із вкрай негативним забарвленням. Оратори-жінки традиційно докладають надмірних зусиль для створення емпатії з боку виборців, надають перевагу гнучким комунікативним стратегіям, зокрема солідаризації з аудиторією, уникають або мінімізують уживання розмовної лексики зниженого стилістичного регістру.
Посилання
Ananko, T. R. (2021). Stratehii arhumentatsii v politychnomu dyskursi Dzho Baidena. Visnyk KNLU. Seriia Filolohiia, 24(1), 9–11.
https://doi.org/10.32589/2311-0821.24%20(1).2021.235921
Harbar, A. I. (2021). Henderna linhvistyka: peredumovy stanovlennia i rozvytok. Naukovyi visnyk mizhnzrodnoho humanitarnoho universytety. Seriia: Filolohiia, 52(1), 32–35.
https://doi.org/10.32841/2409-1154.2021.52-1.8
Kryzhanivska, H.T. (2020). Holovna storinka: zhanrovyi pidkhid (na materiali suchasnykh anhlomovnukh zhurnaliv). Naukovyi visnyk mizhnzrodnoho humanitarnoho universytety. Seriia: Filolohiia, 46(1), 199–203.
https://doi.org/10.32841/2409-1154.2020.46-1.47
Kosmeda, T.A., Karpenko, N.A., Osipova, T.F., Salionovych, L.M., Khaliman O.V. (2014). Henderna linhvistyka v Ukraini: istoriia, teoretychni zasady, dyskursyvna praktyka. (Kosmeda, Red.). Kolo.
https://doi.org/10.32841/2409-1154.2020.46-1.47
Liubymova, S.A. (2021). Sotsiokulturni stereotypy v riznykh zhanrakh amerykanskoho mediinoho dyskursu seredyny mynuloho stolittya. Visnyk KNLU. Seriia Filolohiia, 24(1), 96–106.
https://doi.org/10.32589/2311-0821.24%20(1).2021.236094
Moryakina, I. (2025). Avtorski evfemizmy v peredvyborchomu dyskursi kandydatky v prezydenty SSHA Kamaly Haris: semantyka s prahmatyka. Zb. nauk. prats V Mizhnadodnoi naukovo-praktychnoi konferentsii “Theoretical and practical aspects of modern scientific research”. 24 sichnia 2025, Seul, Pivdenna Koreia, 286–289. Lohos.
https://doi.org/10.36074/logos-24.01.2025.058
Mudra, I., Kitsa, M. (2023). Ukrainski zhinochi merezhevi zhurnaly : vydy, kilkist ta ykh osoblyvosti. Naukovyi zhurnal “Obraz”, 2(42), 62–68.
https://doi.org/10.21272/Obraz.2023.2(42)-62-68
Stavytska, L. (2003). Mova s stat. Krytytka, 6 (68), 29–34.
Stavytska, L. O. (2015). Hender, mova, komunikatsiia. Instytut ukrainskoi movy NAN Ukrainy.
Kharytska, S. (2018). Henderni movni markery u linhvistytsi politychnoho dyskursu. Humanitarna osvita v tekhnichnych navchalnych zakladakh, 37, 90–94.
Fisher, A. & di Genarro, K. (2021). You are talking like a girl: stereotypes about women’s language. Honors college theses, 4. Pace University.
Haas, А. (1979). Male and female spoken language differences: Stereotypes and evidence. Psychological Bulletin, 86(3), 616–626.
https://doi.org/10.1037/0033-2909.86.3.616
Lakoff, R. (2004) [1975]. Language and woman’s place: text and commentaries. Oxford University Press.
Nizomitdinova, Z. (2022). Development of gender studies in linguistics. Oriental Renaissance: Innovative, educational, natural and social sciences, 2(10).
https://www.oriens.uz/media/journalarticles/129_Nizomitdinova_Zulaykho_Abduazizovna_941-947.pdf
Potapenko, S. (2020). Communicative strategies as a two-faceted phenomenon: A cross-linguistic study of inaugural addresses. Herald of KNLU. Series in Philology. Vol. 23(1), 71–83.
Tannen, D. (1996). Gender and Discourse. Oxford University Press.
Qi Pan (2011). On the features of female language in English. Theory and practice in language studies, 1(8), 1015–1018.
https://doi.org 10.4304/tpls.1.8.1015-1018
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
1. Дослідження, що публікуються у збірнику наукових праць, повинні бути виконані відповідно до чинного законодавства України та етичних норм. Основний обов’язок автора полягає в тому, щоб виконати таке дослідження, яке заслуговує на об’єктивне обговорення науковою спільнотою його значущості.
2. Автори повинні формулювати свої наукові спостереження у такий спосіб, щоб їхні результати могли бути підтверджені іншими вченими, без підробки отриманих висновків або маніпуляції ними.
3. Автори статей несуть відповідальність за зміст статей і за сам факт їх публікації.
4. Автор повинен цитувати ті публікації, які вплинули на сутність роботи, а також ті, які можуть швидко познайомити читача з попередніми роботами, важливими для розуміння цього дослідження. За винятком оглядів, слід мінімізувати цитування робіт, які не мають безпосереднього відношення до змісту дослідження. Автор зобов’язаний провести джерельний пошук, щоб знайти і процитувати оригінальні публікації, тісно пов’язані з цим матеріалом. Необхідно також коректно вказувати на джерела принципово важливих матеріалів, використаних у цій роботі, якщо вони не були отримані самим автором.
5. Автори повинні дотримуватися усіх чинних вимог щодо публікацій рукописів. Неприпустимим є плагіат та його удавання за оригінальну розвідку, а також подання до редакції раніше опублікованої статті. У випадках виявлення плагіату відповідальність несуть автори поданих матеріалів.
6. Експериментальне або теоретичне дослідження може іноді слугувати основою для науково коректної і об’єктивної критики роботи іншого дослідника. Опубліковані статті в окремих випадках можуть містити подібну критику. Персональна суб’єктивна критика не є доречною за жодних обставин.
7. Співавторами статті мають бути ті особи, науковий внесок яких є вагомим у її зміст та які розділяють відповідальність за здобуті результати. Автор, який подає рукопис до друку, відповідає за те, щоб до списку співавторів були включені всі ті й лише ті особи, які відповідають критеріям авторства. У статті, написаної декількома авторами, той з авторів, хто подає до редакції контактні відомості, документи і листується з редакторами, бере на себе відповідальність за згоду інших авторів статті на її публікацію у збірнику.
8. Автори повинні повідомити редактора про будь-який потенційний конфлікт інтересів, на які могла б вплинути публікація результатів, що містяться у рукописі.
9. Автори повинні чітко вказати джерела всієї процитованої інформації, оформити посилання на наукові джерела відповідно до вимог ДСТУ ГОСТ 7.1:2006.
10. Редколегія має право відмовити у публікації статті за умов недотримання зазначених вимог.
11. Автор може висловити побажання не залучати деяких рецензентів до розгляду рукопису. Проте головний редактор може прийняти рішення залучити одного або декількох із цих рецензентів, якщо переконаний, що їх думки є важливими для неупередженого розгляду рукопису. Таке рішення може бути прийняте, наприклад, у тому випадку, коли є серйозні суперечності між цим рукописом і попередньою роботою потенційного рецензента.
12. Запобігання псевдонауковим публікаціям є відповідальністю кожного автора, головного редактора, рецензента, видавця й організації.
