Фразеологізми на тлі суміжних понять і джерела їхньої лінгвокультурологічної мотивації
DOI:
https://doi.org/10.32589/2311-0821.1.2025.336047Ключові слова:
фразеологізм, дифразис, кенінг, когнітивно-ономасіологічний підхід, лінгвокультурологічна мотивація, мовна картина світу, джерела мотивації, національна ментальністьАнотація
У статті здійснено теоретичний огляд поняття фразеологізму з позицій міждисциплінарного підходу (лінгвокультурології, етнолінгвістики, когнітивної лінгвістики та когнітивної ономасіології) до його дефініціювання; аргументовано їхній статус як ключових одиниць мовної картини світу, що акумулюють колективну пам’ять, культурну символіку, ментальні моделі й усталені асоціації мовної спільноти. Розглянуто фразеологізми на тлі суміжних понять на зразок дифразису та кенінгу; виявлено їхні семантичні й структурні параметри, схожості й відмінності, джерела образної мотивації та функціональне навантаження. Обґрунтовано, що фразеологізми вирізняються ширшою функціональною сферою, більшою ідіоматичністю та гнучкістю, на відміну від жанрово та узуально обмежених кенінгів і дифразисів. Розкрито роль когнітивних механізмів творення бахуврихі та синекдохи як конструктів для формування образності всіх трьох типів одиниць. Доведено, що обидва механізми забезпечують непряму номінацію через узагальнення, символіку або перенесення ознак. Залучено концепцію фразеологічного семіозису, у межах якої формування значення фразеологізму розглядається як результат когнітивної категоризації ознаки, релевантної ціннісній картині світу. Паралельно застосовано модель фразеосеміозису, що трактує фразему як знак вторинної номінації, що відображає апперцепцію й колективну культурну пам’ять. З метою пояснення формування “третього значення” фразеологізму, яке не є прямим наслідком значення компонентів, використано теорію концептуального інтегрування, де значення постає як результат взаємодії кількох ментальних просторів, що формують нову когнітивну структуру. Значну увагу приділено вивченню джерел лінгвокультурологічної мотивації фразеологізмів: етнокультурних, міфологічних, флористичних, соматичних, зооморфних, колірних, прецедентних тощо. Показано, що ці джерела не лише пояснюють походження значення фразеологізму, а й репрезентують культурні концепти народу. Доведено, що фразеологізми є маркерами національної ментальності, що функціонують у системі кодів кожної лінгвокультури. Окреслено перспективи подальшого дослідження заявленої проблематики із залученням зіставного й корпусного підходів для реконструкції мотиваційної структури фразеологізмів у різних мовах.
Посилання
Vasko, S. R. (2023). Frazemy iak znaky vtorynnoi nominatsii I resultat frazeosemiozysu. Visnyk KNLU. Seriia Filolohiia, 25, 2, 18–31. https://doi.org/10.32589/2311-0821.2.2022.274923
Vientsko, V. I. (2013). Motyvatsiia smyliv frazeolohichnykh odynyts z komponentamy “koza” i “tsap” (na materiali frantsuzkoi ta ukrainskoi mov). Naukovi zapysky. Seriia “Filolohichna”, 38, 48–52.
https://dspace.uzhnu.edu.ua/jspui/bitstream/lib/50641/1/NZ_Vyp_38.pdf
Hapchenko, O. A. (2019). Pretsedentni imena v indyvidualnomu leksykoni bilinhva. Science and Education a New Dimension. Philology, VII(59), 195, 15–18.
https://doi.org/10.31174/SEND-Ph2019-195VII59-03
Drobotenko, V. Yu. (2017). Frazeolohichni utvorennia v riznostrukturnykh movakh (na materiali ukraiinskoi, anhliiskoi ta ispanskoi mov). Studia Philologica (Філологічні студії): зб. наук. пр., 8, 36–41.
https://studiap.kubg.edu.ua/index.php/journal/article/view/198/190
Zavarynska, I. F. (2019). Linhvokulturna motyvatsiia frazeolohizmiv z onimnym komponentom v anhliiskii, polskii ta ukrainskii movakh. [Avtoref. Dysertatsiii na zdobuttia naukovoho stupenia kandydata filolohichnykh nauk, Rivnenskyi instytut slovianoznavstva Kyivskoho slavistychnoho universytetu]. ENPUIR.
http://enpuir.npu.edu.ua/handle/123456789/10106
Lazer-Pankiv, O. V. (2018). Osoblyvosti davnohretskykh frazeolohizmiv iz komponentom-dendronimom. Studia linguistica: zb. nauk. pr., 13, 152–172.
https://doi.org/10.17721/StudLing2018.13.152-172
Martyniv, O. M. (2019). Zmishana motyvatsiia frazeolohichnykh odynyts nimetskoi movy z komponentom na poznachennia zvuchannia (kohnityvno-onomasiolohichnyi aspekt). Vcheni zapysky TNU imeni V. I. Vernadskoho. Seriia: Filolohiia. Sotsialni komunikatsii. 30(69), 2, 1, 104–108.
https://doi.org/10.32838/2663-6069/2019.2-1/19
Matsiuk, Z. S. & Fenko, M. Ia. (2015). Symvolichno-sakralna motyvatsiia semantyky chysla u frazeolohii Zakhidnoho Polissia. Science and Education a New Dimension. Philology, III(15), 68, 71–74.
https://evnuir.vnu.edu.ua/bitstream/123456789/10203/3/matsyuk__fenko.pdf
Naumenko, I. A. (2019). Nazvy liudei za rodom diialnosti v ukrainskii frazeolohii ta paremiolohii. Nizhynskyi derzhavnyi universytet imeni Mykoly Hoholia.
Orel, I. I. (2024). Vybir oznak obrazu vnutrishnioii formy v protsesi frazeolohichnoho semiozysu. Visnyk KNLU. Seriia Filolohia, 27, 2, 114–126.
https://doi.org/10.32589/2311-0821.2.2024.324166
Romanova, N.V. (2021). Funktsii skaldychnoho kenninhu u “MLADSHEI EDDE”. Zbirnyk naukovykh prats “Nova filolohiia”, 84, 222–228.
https://doi.org/10.26661/2414-1135-2021-84-31
Savchuk, N.M. (2015). Mifichni ta istorychni realii yak zasib motyvatsii frazeolohizmiv ukrainskoi movy. Visnyk Dnipropetrovskoho Universytetu imeni Alfreda Nobelia, seriia “FILOLOHICHNI NAUKY”, 1 (9), 154–159.
https://phil.duan.edu.ua/images/PDF/2015/1/23.pdf
Selivanova, O.O. (2010). Kohnityvna onomasiolohiia. Monohrafiia. Kyiv: Fitosotsiotsentr.
Shevchenko, T.V. (2022). Frazeolohizm yak element emotsiinoi pamiati v movnii kartyni svitu ukraintsiv. Zakarpatski filolohichni studii. 26, 2, 71–75.
https://doi.org/10.32782/tps2663-4880/2022.26.2.12
Agar, M. (1995). Language Shock: Understanding the culture of conversation. New York: William Morrow. ISBN 9780688149499.
Altenberg, B. (2023). On the Phraseology of Spoken English: The Evidence of Recurrent Word-Combinations. Phraseology: Theory, Analysis, and Applications. Oxford University Press, 101–123.
https://doi.org/10.1093/oso/9780198294252.003.0005
Brewer, E. Cobham. (2018). Brewer’s Dictionary of Phrase and Fable. (Ed. Susie Dent). Mobius.
Burger, H. (2015). Phraseologie. Eine Einführung am Beispiel des Deutschen. 5., neu bearbeitete Auflage, Erich Schmidt Verlag. Berlin. P.12.
Buriyeva, S. (2022). Basic Concepts of Linguoculturology. International Journal of Culture and Modernity, 13.
Čermák, F. (2017). Frazém a idiom. Nový encyklopedický slovník češtiny. 525–528.
Castillo, I. (2021). Difrasismo. Lifeder. https://www.lifeder.com/difrasismo/
Dehouve, D. (2014). Flores y Tabaco: un difrasismo ritual. Revista Inclusiones. Revistra de humanidades y ciencias sociales. 1, 2, 8–26.
Dziurewicz, E. (2015). Korpusbasierte Analyse der Phraseologismen im Deutschen am Beispiel des phraseologischen Optimums für DaF. PHILOLOGIA. 206, 15–27.
Fauconnier, G. & Turner, M. (2008). The Way We Think: Conceptual Blending and the Mind’s Hidden Complexities. Basic Books. P. 464.
Gilson, J. (2018). The Kenning. (In McGrath A. & Meehan, E., Eds.) Dance Matters in Ireland: Contemporary Dance Performance and Practice. London: Palgrave Macmillan, 191–200.
Granger, S. & Meunier, F. (eds). (2008). Phraseology. An Interdisciplinary Perspective. John Benjamins. xxviii, 422.
Hull, K. (2003). Verbal Art and Performance in Ch‘orti‘ and Maya Hieroglyphic Writing. [Doctoral dissertation, University of Texas].
http://hdl.handle.net/2152/658
Komenda-Earle, B. (2015). Sprachhistorische Entwicklungsprozesse der Idiomatik. An Beispielen von realhistorisch motivierten verbalen Idiomen des Deutschen. Phraseologie und Parömiologie. Schneider Verlag Hohengehren, 24–29.
Lakoff G. & Johnson M. (1980). Metaphors We Live By. University of Chicago Press.
Lubowiecka, P. (2017). Idiom a frazeologizm. Poradnia jezykowa. Słownik języka polskiego PWN.
https://sjp.pwn.pl/poradnia/haslo/idiom-a-frazeologizm;17811.html
Mejri, S. (2017). Les expressions idiomatiques. Le monde, Volume 1.
Monteiro-Plantin, R.S. (2017). ReVEL na Escola: Fraseologia e Paremiologia: para que ensinar, se todo o mundo sabe? ReVEL, 15, 29, 1–16.
http://www.revel.inf.br/files/7e02a7f4cb22a2e4935d77ae89882e69.pdf
Munteanu Siserman, M. (2014). Onomastic markers in romanian fixed structures. Sociolinguistic and cultural perspectives. Communication, context, interdisciplinarity. Studies and Articles, III, 67–77. Petru Maior University Press.
Omazić, M. (2005). Introduction: Why, What and How in phraseology. Jezikoslovlje. Filozofski fakultet, Sveučilište Josipa Jurja Strossmayera, Osijek.
Pamies, A. (2011). À propos de la motivation phraseologique. Linguo-Cultural Competence and Phraseological Motivation. Schneider Verlag Hohengehren. 25–39.
Piela, A. (2015). Anthroponyms as components of phraseological units. Język a Kultura. 25, 73–88.
Piirainen, E. (2008). Figurative phraseology and culture. Phraseology: An interdisciplinary perspective. (ed. S. Granger & F. Meunier), 207–230. https://doi.org/10.1075/z.139
Piirainen, E. (2011). Idiom motivation from cultural perspectives: metaphors, symbols, intertextuality. Linguo-Cultural Competence and Phraseological Motivation. Schneider Verlag Hohengehren. 65–74.
Piirainen, E. (2014). Widespread Idioms in Europe and Beyond: The Lesser-Used European Languages and the “Lexicon of Common Figurative Units”. Phraseology in Multilingual Society. Cambridge Scholars Publishing. 156.
Ruppel, A.M. (2017). The Cambridge Introduction to Sanskrit. Cambridge University Press.
Sailer, M. (2013). Idiom and Phraseology. Oxford Bigliographies.
https://doi.org/10.1093/obo/9780199772810-0137
Sharifian, F. & Palmer, G.B. (eds.) (2007). Applied cultural linguistics: Implications for second language learning and intercultural communication. John Benjamins Publishing.
Sharifian, F. (2011). Cultural Conceptualisations and Language: Theoretical Framework and Applications. John Benjamins Publishing.
Sulikowska, A. (2016). Phraseological motivation in aspect of the CTM-theory and the Figurative Language Theory. Colloquia Germanica Stetinensia, 25, 169–188.
https://doi.org/10.18276/cgs.2016.25-09
Sulikowska, A. (2019). Kognitive Aspekte der Phraseologie. Konstituierung der Bedeutung von Phraseologismen aus der Perspektive der Kognitiven Linguistik. Peter Lang. Series: Danziger Beiträge zur Germanistik. 57, 576.
Teoc, F. (2013). La metafora kenning quale unità del discorso ripetuto. Limba Romana.
Wierzbicka A. (1997). Understanding Cultures Through Their Key Words: English, Russian, Polish, German, Japanese. Oxford University Press, USA.
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
1. Дослідження, що публікуються у збірнику наукових праць, повинні бути виконані відповідно до чинного законодавства України та етичних норм. Основний обов’язок автора полягає в тому, щоб виконати таке дослідження, яке заслуговує на об’єктивне обговорення науковою спільнотою його значущості.
2. Автори повинні формулювати свої наукові спостереження у такий спосіб, щоб їхні результати могли бути підтверджені іншими вченими, без підробки отриманих висновків або маніпуляції ними.
3. Автори статей несуть відповідальність за зміст статей і за сам факт їх публікації.
4. Автор повинен цитувати ті публікації, які вплинули на сутність роботи, а також ті, які можуть швидко познайомити читача з попередніми роботами, важливими для розуміння цього дослідження. За винятком оглядів, слід мінімізувати цитування робіт, які не мають безпосереднього відношення до змісту дослідження. Автор зобов’язаний провести джерельний пошук, щоб знайти і процитувати оригінальні публікації, тісно пов’язані з цим матеріалом. Необхідно також коректно вказувати на джерела принципово важливих матеріалів, використаних у цій роботі, якщо вони не були отримані самим автором.
5. Автори повинні дотримуватися усіх чинних вимог щодо публікацій рукописів. Неприпустимим є плагіат та його удавання за оригінальну розвідку, а також подання до редакції раніше опублікованої статті. У випадках виявлення плагіату відповідальність несуть автори поданих матеріалів.
6. Експериментальне або теоретичне дослідження може іноді слугувати основою для науково коректної і об’єктивної критики роботи іншого дослідника. Опубліковані статті в окремих випадках можуть містити подібну критику. Персональна суб’єктивна критика не є доречною за жодних обставин.
7. Співавторами статті мають бути ті особи, науковий внесок яких є вагомим у її зміст та які розділяють відповідальність за здобуті результати. Автор, який подає рукопис до друку, відповідає за те, щоб до списку співавторів були включені всі ті й лише ті особи, які відповідають критеріям авторства. У статті, написаної декількома авторами, той з авторів, хто подає до редакції контактні відомості, документи і листується з редакторами, бере на себе відповідальність за згоду інших авторів статті на її публікацію у збірнику.
8. Автори повинні повідомити редактора про будь-який потенційний конфлікт інтересів, на які могла б вплинути публікація результатів, що містяться у рукописі.
9. Автори повинні чітко вказати джерела всієї процитованої інформації, оформити посилання на наукові джерела відповідно до вимог ДСТУ ГОСТ 7.1:2006.
10. Редколегія має право відмовити у публікації статті за умов недотримання зазначених вимог.
11. Автор може висловити побажання не залучати деяких рецензентів до розгляду рукопису. Проте головний редактор може прийняти рішення залучити одного або декількох із цих рецензентів, якщо переконаний, що їх думки є важливими для неупередженого розгляду рукопису. Таке рішення може бути прийняте, наприклад, у тому випадку, коли є серйозні суперечності між цим рукописом і попередньою роботою потенційного рецензента.
12. Запобігання псевдонауковим публікаціям є відповідальністю кожного автора, головного редактора, рецензента, видавця й організації.
