Етапи розвитку термінознавства в українському й зарубіжному мовознавстві
DOI:
https://doi.org/10.32589/2311-0821.1.2025.336048Ключові слова:
історія, термінознавство, термінологія, стандартизація, періодизаціяАнотація
У статті систематизовано наявну інформацію про історію розвитку українського й зарубіжного термінознавства і термінології. Проаналізовано як сучасні, так і давніші праці з історії термінознавства. Детально розглянуто й охарактеризовано основні етапи розвитку українського термінознавства: початковий (донауковий) період; етап формування національної наукової мови та термінології; період інтенсивного розвитку у 1920-х – на початку 1930-х років; період занепаду та русифікації українського термінологічного простору; сучасний етап. Окремо відзначено вагомий внесок української діаспори в розвиток термінознавства в періоди обмежень наукової діяльності в Україні. У статті також розглянуто історію зарубіжного термінознавства та запропоновано його періодизацію, яка охоплює: початковий період (з давніх часів до XVII–XVIII століть); етап збагачення термінологій, спроби їх систематизації та нормування; зародження сучасного термінознавства; новітній етап, що пов’язаний зі становленням термінознавства як самостійної науки у ХХ столітті. Особливу увагу приділено сучасному стану українського та зарубіжного термінознавства. Окреслено основні напрями розвитку: комунікативний, семіотичний і когнітивний підходи, історіографічний аналіз, стандартизація та уніфікація термінів. Докладно розглянуто проблеми термінографії, стандартизації й нормалізації термінології. Досліджено поняття термінології та терміносистеми в контексті сучасного мовознавства. Увагу приділено розвитку окремих національних терміносистем, зокрема чеської, словацької, австрійської, французької, ірландської, ісландської, латиської, литовської, малайської та івриту. У статті окреслено перспективи подальших досліджень, зокрема у напрямах міждисциплінарного аналізу, цифрової термінографії й удосконалення механізмів міжнародної стандартизації термінів.
Посилання
DP “UkrNDNTs” (2025). Natsional’nyj orhan standartyzatsii DP “UkrNDNTs”.
https://uas.gov.ua/zagalni_vidomosti
Dyakov, А. S., Kyiak, Т. R. & Kudel’ko, Z. B. (2000). Osnovy terminotvorennia. К.: КМ Academia, 216.
Ivashchenko, V. L. (2013). Istoriohrafiia terminoznavstva: metamova i strukturni pidrozdily. Terminolohichnyj visnyk, 2(1), 5–20.
Ivashchenko, V. L. (2018). Suchasne ukrains’ke teoretychne terminoznavstvo: vikhy stanovlennia. Slov’iasn’ske terminoznavstvo kintsia ХХ – pochatku ХХІ stolit’. Zhnets’, 31–74.
Kochan, І. (2011a). Ukrains’ke terminoznavstvo 1920-h rokiv: pohliad z pozytsij ХХI stolittia. Visnyk L’vivs’koho universytetu. Seriia filolohichna, 52, 122–129.
Kochan, І. (2011b). Ukrains’ke terminoznavstvo 1940–1950-h rokiv. Visnyk Natsional’noho universytetu “L’vivs’ka politekhnika”. Seriia “Problemy ukrains’koi terminolohii, 709, 74–78.
Kochan, І. М. (2017). Ukrains’ke terminoznavstvo s’ohodni. Zbirnyk naukovykh prats’. Filolohichni studii, 9, 93–101.
Kochan, І. (2018). Kodyfikatsiia terminiv z mizhnarodnymy komponentamy v ukrains’kij movi. Visnyk L’vivs’koho universytetu. Seriia filolohichna, 68, 3–10. http://dx.doi.org/10.30970/vpl.2108.68.8845
Krymskyi, А. Yu. (1926). Rosijs’ko-ukrains’kyj slovnyk pravnychoi movy. Ukrains’ka akademiia nauk.
Natsional’na komisiia zi standartiv derzhavnoi movy (2024). Standarty derzhavnoi movy. https://mova.gov.ua/diyalnist-i-proyekti/termini
Naukove tovarystvo im. Shevchenka. (2012). Onlajn-zhurnal Tovarystva.
Ohiyenko, І. (2001). Istoriia ukrains’koi literaturnoi movy (М. S. Tymoshyk). Nasha kul’tura i nauka.
Popovych, Yu. V. & Bialyk, V. D. (2020). Poniattia terminolohii ta terminosystemy v suchasnij linhvistytsi. Vcheni zapysky TNU imeni V. I. Vernads’koho. Seriia: Filolohiia. Sotsial’ni komunikatsii, 206–211.
https://doi.org/10.32838/2663-6069/2020.2-2/36
Shevelov, Yu. О. (1987). Ukrains’ka mova v pershij polovyni dvadtsiatoho stolittia. Stan i status. Suchasnist’.
Tsyhanok, H. М. (2017). Etapy formuvannia ukrains’koi linhvistychnoi terminolohii ХХ – pochatku ХХІ stolittia. Systema i struktura skhidnoslov’ians’kykh mov, 12, 175–183.
Bozděchová, І. (2015) Word-formation and technical languages. XIV. Word-formation and language use. 2251–2266
Castellví, M. T. C. (2003). Theories of terminology: Their description, prescription and explanation. Terminology. International Journal of Theoretical and Applied Issues in Specialized Communication, 9(2), 163–199.
Citkina, F., (1991) Terminology and terminology science in Ukraine. Journal of the International Institute for Terminology Research (ITTF), 2(2), 38–45.
De Besse, B. (1980). Terminology committees in France: balance and perspectives. International Journal of Sociology of Language, 23, 43–49.
Doroshenko, S., Lysenko, A. & Tievikova, O. (2018). Ukrainian scientific and technical terminology formation and development peculiarities. International Journal of Engineering and Technology (UAE), 7(3), 539–544.
Drozd, L. & Roudný, M. (1980). Language planning and standardization of terminology in Czechoslovakia. International Journal of the Sociology of Language. Berlin, New York: Walter de Gruyter, 29–42.
Faber Benítez, P., Márquez Linares, C. & Vega Expósito, M. (2005). Framing Terminology: A Process-Oriented Approach 1. Meta, 50(4).
https://doi.org/10.7202/019916ar
French, E. J. (1965). Terminological activities in ISO and their wider significance. Terminologie und benachbarte Gebiete. Wien/Köln/Graz, Herman Böhlau, 247–258.
Gasthuber, H. G. (1985). Ergebnisse und Tendenzen der Terminologienormunq in Osterrcich. Terminologie und Benachbarte Gebiete. Wien, Koln: Graz-Herman Bohlau, 259–267.
Ivashchenko, V. (2017). Ukrainian School оf Terminology. Polskie i europejskie nurty terminologiczne, 38, 198–225.
Kuert, W. (1997). The founding of ISO. Friendship among equals. Recollections from ISO’s first fifty years. ISO central secretariat, 12–21.
Nedobity, W. (1989). International terminology. (F. Columas, Ed.), Language adaptation. Cambridge University Press, 168–176.
O’Connell, E. & Pearson, J. (1991). Language planning, terminology and the Irish language. Journal of the International Institute for Terminology Research (ITTF), 2(2), 82–93.
Partyc’kyj, О. (1867). Deutsch-ruthenisches Handwörterbuch (Vol. 1). Dymet.
Picht, H. (2011). The science of terminology: History and evolution. Terminologija, 18, 6–26.
https://www.ceeol.com/search/article-detail?id=563193
Rabin, С. (1989). Terminology in contemporary Hebrew. Language Adaptation (F. Columas, Eds). Cambridge University Press, 26–38.
Rozenberga, M. & Sprēde, A. (2016). National treasure: The first Bible in Latvian. Latvian Public Media.
https://eng.lsm.lv/article/culture/culture/national-treasure-the-first-bible-in-latvian.a197713/
Sigrun, H. (1991). Terminology in Iceland. Terminology Science & Research. Journal of the International Institute for Terminology Research (ITTF), 2(2), 56–75.
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
1. Дослідження, що публікуються у збірнику наукових праць, повинні бути виконані відповідно до чинного законодавства України та етичних норм. Основний обов’язок автора полягає в тому, щоб виконати таке дослідження, яке заслуговує на об’єктивне обговорення науковою спільнотою його значущості.
2. Автори повинні формулювати свої наукові спостереження у такий спосіб, щоб їхні результати могли бути підтверджені іншими вченими, без підробки отриманих висновків або маніпуляції ними.
3. Автори статей несуть відповідальність за зміст статей і за сам факт їх публікації.
4. Автор повинен цитувати ті публікації, які вплинули на сутність роботи, а також ті, які можуть швидко познайомити читача з попередніми роботами, важливими для розуміння цього дослідження. За винятком оглядів, слід мінімізувати цитування робіт, які не мають безпосереднього відношення до змісту дослідження. Автор зобов’язаний провести джерельний пошук, щоб знайти і процитувати оригінальні публікації, тісно пов’язані з цим матеріалом. Необхідно також коректно вказувати на джерела принципово важливих матеріалів, використаних у цій роботі, якщо вони не були отримані самим автором.
5. Автори повинні дотримуватися усіх чинних вимог щодо публікацій рукописів. Неприпустимим є плагіат та його удавання за оригінальну розвідку, а також подання до редакції раніше опублікованої статті. У випадках виявлення плагіату відповідальність несуть автори поданих матеріалів.
6. Експериментальне або теоретичне дослідження може іноді слугувати основою для науково коректної і об’єктивної критики роботи іншого дослідника. Опубліковані статті в окремих випадках можуть містити подібну критику. Персональна суб’єктивна критика не є доречною за жодних обставин.
7. Співавторами статті мають бути ті особи, науковий внесок яких є вагомим у її зміст та які розділяють відповідальність за здобуті результати. Автор, який подає рукопис до друку, відповідає за те, щоб до списку співавторів були включені всі ті й лише ті особи, які відповідають критеріям авторства. У статті, написаної декількома авторами, той з авторів, хто подає до редакції контактні відомості, документи і листується з редакторами, бере на себе відповідальність за згоду інших авторів статті на її публікацію у збірнику.
8. Автори повинні повідомити редактора про будь-який потенційний конфлікт інтересів, на які могла б вплинути публікація результатів, що містяться у рукописі.
9. Автори повинні чітко вказати джерела всієї процитованої інформації, оформити посилання на наукові джерела відповідно до вимог ДСТУ ГОСТ 7.1:2006.
10. Редколегія має право відмовити у публікації статті за умов недотримання зазначених вимог.
11. Автор може висловити побажання не залучати деяких рецензентів до розгляду рукопису. Проте головний редактор може прийняти рішення залучити одного або декількох із цих рецензентів, якщо переконаний, що їх думки є важливими для неупередженого розгляду рукопису. Таке рішення може бути прийняте, наприклад, у тому випадку, коли є серйозні суперечності між цим рукописом і попередньою роботою потенційного рецензента.
12. Запобігання псевдонауковим публікаціям є відповідальністю кожного автора, головного редактора, рецензента, видавця й організації.
