Мовленнєві ефекти в когнітивній перспективі: звернення Президента України В. Зеленського до польського парламенту в 2022 році
DOI:
https://doi.org/10.32589/2311-0821.2.2025.351718Ключові слова:
Президент України Володимир Зеленський, парламент Республіки Польщі, дискурс, мовленнєвий ефект, образ-схема, концепт, концептуальна метафораАнотація
У статті розглянуто в когнітивному ракурсі принципи формування мовленнєвих ефектів сприйняття промов, які ґрунтовані на враженнях, висловлених польськими політиками після виступу Президента України Володимира Зеленського в парламенті країни у 2022 році. Зіставлення промови як складника українського воєнного дискурсу з ідеями, висловленими польськими політиками, дозволяє диференціювати три різновиди вражень: цитовані, тобто запозичені з промови; підказані, або утворені з різних концептів, позначених у виступі; ситуативні, які передають особисті враження слухачів. Застосована методика аналізу спирається на динамічну лінгвокогнітивну модель, що пов’язує дискурсивну діяльність комунікантів з активацією низки їхніх здібностей, які містять сприйняття в розрізі протиставлення фігури й фону; категоризацію, що базується на образ-схеми; пам’ять, закодовану в поняттях; мислення, утілене в концептуальній метафорі. Установлено, що найефективніші й найкраще запам’ятовувані ідеї промови виражені метафорами братерство й температура. Вони привертають увагу слухача, оскільки трапляються у вступній і завершальній частинах промови, повторюючись кілька разів, хоч іноді у видозміненій формі. Застосовуючи метафору температура, Президент України рухається від відчуття холоду до теплоти, а слухач вибудовує свої враження у зворотній послідовності, наголошуючи, що відстань між країнами, яка асоціюється з холодом, залишилися в минулому. Підказані враження зумовлені зверненням Президента до концептів історії та єдності, задіяних всередині тексту. Висловлення Президента про історію двох країн є достатньо помітними для привернення уваги слухачів. Ситуативний ефект, що виявляється в бурі овацій, яка завершила звернення В. Зеленського, зумовлений кумулятивним враженням від промови як фігури на тлі аудиторії як фону
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
1. Дослідження, що публікуються у збірнику наукових праць, повинні бути виконані відповідно до чинного законодавства України та етичних норм. Основний обов’язок автора полягає в тому, щоб виконати таке дослідження, яке заслуговує на об’єктивне обговорення науковою спільнотою його значущості.
2. Автори повинні формулювати свої наукові спостереження у такий спосіб, щоб їхні результати могли бути підтверджені іншими вченими, без підробки отриманих висновків або маніпуляції ними.
3. Автори статей несуть відповідальність за зміст статей і за сам факт їх публікації.
4. Автор повинен цитувати ті публікації, які вплинули на сутність роботи, а також ті, які можуть швидко познайомити читача з попередніми роботами, важливими для розуміння цього дослідження. За винятком оглядів, слід мінімізувати цитування робіт, які не мають безпосереднього відношення до змісту дослідження. Автор зобов’язаний провести джерельний пошук, щоб знайти і процитувати оригінальні публікації, тісно пов’язані з цим матеріалом. Необхідно також коректно вказувати на джерела принципово важливих матеріалів, використаних у цій роботі, якщо вони не були отримані самим автором.
5. Автори повинні дотримуватися усіх чинних вимог щодо публікацій рукописів. Неприпустимим є плагіат та його удавання за оригінальну розвідку, а також подання до редакції раніше опублікованої статті. У випадках виявлення плагіату відповідальність несуть автори поданих матеріалів.
6. Експериментальне або теоретичне дослідження може іноді слугувати основою для науково коректної і об’єктивної критики роботи іншого дослідника. Опубліковані статті в окремих випадках можуть містити подібну критику. Персональна суб’єктивна критика не є доречною за жодних обставин.
7. Співавторами статті мають бути ті особи, науковий внесок яких є вагомим у її зміст та які розділяють відповідальність за здобуті результати. Автор, який подає рукопис до друку, відповідає за те, щоб до списку співавторів були включені всі ті й лише ті особи, які відповідають критеріям авторства. У статті, написаної декількома авторами, той з авторів, хто подає до редакції контактні відомості, документи і листується з редакторами, бере на себе відповідальність за згоду інших авторів статті на її публікацію у збірнику.
8. Автори повинні повідомити редактора про будь-який потенційний конфлікт інтересів, на які могла б вплинути публікація результатів, що містяться у рукописі.
9. Автори повинні чітко вказати джерела всієї процитованої інформації, оформити посилання на наукові джерела відповідно до вимог ДСТУ ГОСТ 7.1:2006.
10. Редколегія має право відмовити у публікації статті за умов недотримання зазначених вимог.
11. Автор може висловити побажання не залучати деяких рецензентів до розгляду рукопису. Проте головний редактор може прийняти рішення залучити одного або декількох із цих рецензентів, якщо переконаний, що їх думки є важливими для неупередженого розгляду рукопису. Таке рішення може бути прийняте, наприклад, у тому випадку, коли є серйозні суперечності між цим рукописом і попередньою роботою потенційного рецензента.
12. Запобігання псевдонауковим публікаціям є відповідальністю кожного автора, головного редактора, рецензента, видавця й організації.
