Морфологійні трансформації запозичених слів у сучасній українській мові
DOI:
https://doi.org/10.32589/2311-0821.2.2025.351767Ключові слова:
англізми, морфологійна адаптація, запозичення, словотвір, словозміна, мовна варіативність, лексика, мовна норма, граматична системаАнотація
У статті розкрито теоретичні засади аналізу морфологійних перетворень запозичених слів у сучасній українській мові, що зумовлює необхідність системного опису їх адаптації до граматичної структури. Встановлено основні закономірності формальної інтеграції іншомовних одиниць, які проявляються в модифікації їхньої морфемної будови та підпорядкуванні українським моделям словозміни й словотвору. З’ясовано, що запозичення актуалізуються під впливом соціокультурних і комунікативних чинників, зокрема глобалізаційних процесів та цифровізації, які детермінують інтенсивність проникнення англізмів у різні функціональні сфери. Наголошено на тому, що англійська мова виступає домінантним джерелом іншомовних елементів, які зазнають системної морфологійної адаптації. У ході аналізу підкреслено значення суфіксальної деривації як найпродуктивнішого механізму інтеграції, що забезпечує формування дієслівних (-ити, -увати), прикметникових (-овий, -ний) та іменникових (-ник, -к-а) моделей. Констатовано, що нові словотвірні типи функціонують переважно в молодіжному, медійному та цифровому дискурсах, де мовні інновації поширюються найдинамічніше. Визначено, що англізми проходять адаптацію на рівні категорій роду, числа та відмінка, набуваючи повноцінних парадигм українського словозмінювання. Зауважено, що окремі запозичення утворюють продуктивні ряди похідних лексем, що підтверджує їхню морфологійну стабілізацію та включеність у мовну систему. Обґрунтовано, що інтенсивність морфологійних трансформацій супроводжується демократизацією мовної норми, яка сприяє формуванню варіативних моделей і розширенню меж нормативності в сучасному мовленні. Підсумовано, що морфологійні модифікації запозичених слів засвідчують здатність української мови до адаптивного розвитку та відображають динамічну взаємодію внутрішньомовних механізмів із зовнішніми комунікативними й соціокультурними впливами.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
1. Дослідження, що публікуються у збірнику наукових праць, повинні бути виконані відповідно до чинного законодавства України та етичних норм. Основний обов’язок автора полягає в тому, щоб виконати таке дослідження, яке заслуговує на об’єктивне обговорення науковою спільнотою його значущості.
2. Автори повинні формулювати свої наукові спостереження у такий спосіб, щоб їхні результати могли бути підтверджені іншими вченими, без підробки отриманих висновків або маніпуляції ними.
3. Автори статей несуть відповідальність за зміст статей і за сам факт їх публікації.
4. Автор повинен цитувати ті публікації, які вплинули на сутність роботи, а також ті, які можуть швидко познайомити читача з попередніми роботами, важливими для розуміння цього дослідження. За винятком оглядів, слід мінімізувати цитування робіт, які не мають безпосереднього відношення до змісту дослідження. Автор зобов’язаний провести джерельний пошук, щоб знайти і процитувати оригінальні публікації, тісно пов’язані з цим матеріалом. Необхідно також коректно вказувати на джерела принципово важливих матеріалів, використаних у цій роботі, якщо вони не були отримані самим автором.
5. Автори повинні дотримуватися усіх чинних вимог щодо публікацій рукописів. Неприпустимим є плагіат та його удавання за оригінальну розвідку, а також подання до редакції раніше опублікованої статті. У випадках виявлення плагіату відповідальність несуть автори поданих матеріалів.
6. Експериментальне або теоретичне дослідження може іноді слугувати основою для науково коректної і об’єктивної критики роботи іншого дослідника. Опубліковані статті в окремих випадках можуть містити подібну критику. Персональна суб’єктивна критика не є доречною за жодних обставин.
7. Співавторами статті мають бути ті особи, науковий внесок яких є вагомим у її зміст та які розділяють відповідальність за здобуті результати. Автор, який подає рукопис до друку, відповідає за те, щоб до списку співавторів були включені всі ті й лише ті особи, які відповідають критеріям авторства. У статті, написаної декількома авторами, той з авторів, хто подає до редакції контактні відомості, документи і листується з редакторами, бере на себе відповідальність за згоду інших авторів статті на її публікацію у збірнику.
8. Автори повинні повідомити редактора про будь-який потенційний конфлікт інтересів, на які могла б вплинути публікація результатів, що містяться у рукописі.
9. Автори повинні чітко вказати джерела всієї процитованої інформації, оформити посилання на наукові джерела відповідно до вимог ДСТУ ГОСТ 7.1:2006.
10. Редколегія має право відмовити у публікації статті за умов недотримання зазначених вимог.
11. Автор може висловити побажання не залучати деяких рецензентів до розгляду рукопису. Проте головний редактор може прийняти рішення залучити одного або декількох із цих рецензентів, якщо переконаний, що їх думки є важливими для неупередженого розгляду рукопису. Таке рішення може бути прийняте, наприклад, у тому випадку, коли є серйозні суперечності між цим рукописом і попередньою роботою потенційного рецензента.
12. Запобігання псевдонауковим публікаціям є відповідальністю кожного автора, головного редактора, рецензента, видавця й організації.
