Афоризми в американській поезії ХХ століття: парадоксальність як ключ до відображення світогляду

Анотація

У статті досліджено механізми реалізації парадоксальності в афористичних висловах американської поезії ХХ століття. Парадоксальність посідає важливе місце в сучасних мовознавчих студіях, адже вона відображає не тільки своєрідність мовного вираження, а й складність когнітивних процесів. Як значущий об’єкт лінгвістичного аналізу, вона демонструє потенціал мови генерувати суперечливі, але змістовно насичені вислови, які кидають виклик традиційним нормам і збагачують філософські й культурні виміри поетичного дискурсу.
Проаналізовано афоризми як один із найефективніших засобів вербалізації парадоксальності, адже вони здатні породжувати нові сенси через семантичні опозиції й порушення звичних моделей та норм лексичної сполучуваності, створюючи контраст між очікуваним і несподіваним. Попри те, що афоризми вже давно привертають увагу наукової спільноти і як лінгвістичний та культурний феномен вивчались представниками різних наукових шкіл, усе ще залишається низка питань, які потребують більш детального аналізу з боку лінгвістів. Серед таких питань, зокрема, парадоксальність як одна з визначальних ознак афористичного вислову. Саме парадоксальний спосіб осмислення явищ та об’єктів навколишньої дійсності визначає специфіку афоризму як форми глибокого філософського узагальнення та вербалізації людського досвіду. Зміст афоризмів часто
виходить за межі традиційних критеріїв істинності та хибності, демонструючи неоднозначність і багатовимірність смислів.
Матеріалом дослідження обрано афористичні вислови з творів американської поезії ХХ століття. Цей літературний пласт становить цінне джерело форм, у яких поєднуються авторська індивідуальність та універсальні культурні коди. Такі вислови не лише відображають складні екзистенційні та філософські ідеї своєї доби, а й зберігають актуальність у ХХІ столітті, стимулюючи рефлексію над проблемами сьогодення та критичне осмислення дійсності.