Етнічна ментальність як когнітивно-лінгвістична матриця: нові напрями дослідження

Анотація

Мова виконує не лише комунікативну функцію, а й є ключовим механізмом кодування та передавання культурних і когнітивних структур. Вона відображає світогляд, систему цінностей і соціокультурні орієнтири її носіїв, виступаючи дзеркалом етнічного менталітету та мисленнєвих моделей. У статті узагальнено результати лінгвокультурних, психолінгвістичних і соціально/біосоціальних підходів для концептуалізації взаємозв’язку, менталітету, етносу та мови. Етнічний менталітет як система культурно зумовлених когнітивних установок визначає комунікативні стратегії, вибір мовних засобів і способи інтерпретації. Теоретичні засади дослідження сягають класичних лінгвістичних і філософських концепцій, що підкреслювали зв’язок національної мови з духовною культурою. Сучасна лінгвістика розвиває цю ідею, наголошуючи на ролі менталітету у формуванні комунікативних норм і культурних сценаріїв. Міжкультурна комунікація в умовах глобалізації потребує узгодження різних ідентичностей і культурних ресурсів, а дослідження міграційних процесів виявляють амбівалентність між збереженням спадщини та інтеграцією в нове суспільство. У сфері мовної освіти важливу роль відіграють такі метакогнітивні стратегії як планування, моніторинг, оцінювання, що забезпечують регуляцію процесу навчання другої мови та пов’язують когнітивні установки з комунікативною ефективністю. Психолінгвістичні моделі доводять, що мова не лише передає інформацію, а й структурує мислення, зовнішньо репрезентуючи переконання та забезпечуючи спільне осмислення. Стереотипи як культурно й лінгвістично закріплені конструкції демонструють, як менталітет проявляється у дискурсі: вони впорядковують соціальне сприйняття, впливають на прагматичні очікування та підтримують ідентифікаційні межі. Соціальні та біосоціальні концепції етносу закріплюють ці процеси в історичних, територіальних і культурних рамках, підкреслюючи взаємодію біологічних, соціальних і символічних чинників. Інтеграція підходів забезпечує цілісне розуміння мови як відображення та водночас чинника формування етнічного менталітету й мислення, що має значення для розвитку міжкультурної компетентності, освітньої політики та подолання комунікативних бар’єрів у багатомовних суспільствах.