Аудіальна модальність як складник мультимодальної репрезентації англійськомовних дитячих науково-популярних текстів
DOI:
https://doi.org/10.32589/2311-0821.2.2025.351782Ключові слова:
мультимодальність, аудіальна модальність, вербальні засоби, паравербальні засоби, матеріально-технічні засоби, дитячі науково-популярні текстиАнотація
У статті досліджено аудіальну модальність як складник мультимодальної репрезентації англійськомовних дитячих науково-популярних текстів. У роботі аудіальна модальність розглядається як важливий семіотичний ресурс, що функціонує у взаємодії з іншими модальностями та забезпечує багатоканальне сприйняття інформації. Актуальність теми дослідження зумовлена зростанням інтересу до мультимодальних форм дитячих видань, що інтегрують вербальні, візуальні, аудіальні, тактильні та просторові засоби сприйняття. Особлива увага приділена засобам реалізації аудіальної модальності, які поділяються на вербальні (ономатопеї, звуконаслідування, вигуки, описові номінації звуку, метафоричні й поетичні позначення звучань), паралінгвістичні (шрифтові виділення, графічна імітація звуку) та матеріально-технічні або інтегровані (кнопки, слайдери-вкладки, вбудовані музичні інструменти). Об’єктом дослідження є англійськомовні дитячі науково-популярні видання, а предметом – способи реалізації аудіальної модальності як складника мультимодальної репрезентації. У матеріалі виділено тематичні напрями репрезентації аудіальної модальності: зоологічна (звучання тварин), локаційна (природні, урбаністичні та космічні середовища), темпоральна (пори року, час доби, свята), транспортна (звуки транспортних засобів), музична (музичні твори, стилі, інструменти, біографії композиторів) та ірреальна (фантастичні персонажі й події). Дослідження показує, що аудіальна модальність сприяє розвитку слухового сприйняття, фонематичної обізнаності, інтерактивності й емоційного залучення дітей, поєднуючи вербальні, паравербальні та матеріально-технічні засоби, і виступає ключовим чинником цілісної мультимодальної репрезентації англійськомовних дитячих науковопопулярних текстів. Отримані результати підтверджують важливу роль аудіальної модальності у формуванні когнітивного, сенсорного й емоційного досвіду дитини в процесі сприйняття наукової інформації.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
1. Дослідження, що публікуються у збірнику наукових праць, повинні бути виконані відповідно до чинного законодавства України та етичних норм. Основний обов’язок автора полягає в тому, щоб виконати таке дослідження, яке заслуговує на об’єктивне обговорення науковою спільнотою його значущості.
2. Автори повинні формулювати свої наукові спостереження у такий спосіб, щоб їхні результати могли бути підтверджені іншими вченими, без підробки отриманих висновків або маніпуляції ними.
3. Автори статей несуть відповідальність за зміст статей і за сам факт їх публікації.
4. Автор повинен цитувати ті публікації, які вплинули на сутність роботи, а також ті, які можуть швидко познайомити читача з попередніми роботами, важливими для розуміння цього дослідження. За винятком оглядів, слід мінімізувати цитування робіт, які не мають безпосереднього відношення до змісту дослідження. Автор зобов’язаний провести джерельний пошук, щоб знайти і процитувати оригінальні публікації, тісно пов’язані з цим матеріалом. Необхідно також коректно вказувати на джерела принципово важливих матеріалів, використаних у цій роботі, якщо вони не були отримані самим автором.
5. Автори повинні дотримуватися усіх чинних вимог щодо публікацій рукописів. Неприпустимим є плагіат та його удавання за оригінальну розвідку, а також подання до редакції раніше опублікованої статті. У випадках виявлення плагіату відповідальність несуть автори поданих матеріалів.
6. Експериментальне або теоретичне дослідження може іноді слугувати основою для науково коректної і об’єктивної критики роботи іншого дослідника. Опубліковані статті в окремих випадках можуть містити подібну критику. Персональна суб’єктивна критика не є доречною за жодних обставин.
7. Співавторами статті мають бути ті особи, науковий внесок яких є вагомим у її зміст та які розділяють відповідальність за здобуті результати. Автор, який подає рукопис до друку, відповідає за те, щоб до списку співавторів були включені всі ті й лише ті особи, які відповідають критеріям авторства. У статті, написаної декількома авторами, той з авторів, хто подає до редакції контактні відомості, документи і листується з редакторами, бере на себе відповідальність за згоду інших авторів статті на її публікацію у збірнику.
8. Автори повинні повідомити редактора про будь-який потенційний конфлікт інтересів, на які могла б вплинути публікація результатів, що містяться у рукописі.
9. Автори повинні чітко вказати джерела всієї процитованої інформації, оформити посилання на наукові джерела відповідно до вимог ДСТУ ГОСТ 7.1:2006.
10. Редколегія має право відмовити у публікації статті за умов недотримання зазначених вимог.
11. Автор може висловити побажання не залучати деяких рецензентів до розгляду рукопису. Проте головний редактор може прийняти рішення залучити одного або декількох із цих рецензентів, якщо переконаний, що їх думки є важливими для неупередженого розгляду рукопису. Таке рішення може бути прийняте, наприклад, у тому випадку, коли є серйозні суперечності між цим рукописом і попередньою роботою потенційного рецензента.
12. Запобігання псевдонауковим публікаціям є відповідальністю кожного автора, головного редактора, рецензента, видавця й організації.
