Емотивні стратегії в англійськомовних поетичних текстах авторитарного дискурсу
DOI:
https://doi.org/10.32589/2311-0821.2.2025.351783Ключові слова:
поетичний текст, дискурс, стилістичний засіб, функція, емотивністьАнотація
Статтю присвячено вивченню емотивних стратегій у поетичних текстах, написаних в умовах авторитарних режимів. У межах авторитарного дискурсу (асиметричний тип дискурсу) поетичний текст використовується як маніпулятивний інструмент для посилення авторитету лідера держави, пропагандистських ідей або для оголошення несправедливості в суспільстві. Матеріалом дослідження послугували англійськомовні переклади текстів поезії, написаної авторами, які відігравали / відіграють різні ролі в суспільному житті певної країни, крім Сполученого Королівства Великої Британії та США, оскільки в цих країнах панує демократичний лад. Зокрема проаналізовано поетичні тексти автора-диктатора, поета режиму та поетів-дисидентів. З’ясовано, що емотивна стратегія – це свідоме використання автором емоційних тригерів, що маркуються в поетичних текстах зображально-виражальними засобами та стилістичними прийомами, які покликані викликати в реципієнтів такі емоції, як: захоплення, вірність, страх чи приниження для досягнення ідеологічних цілей. Емотивна стратегія відображає в тексті перехід від одного емоційного стану адресанта до іншого. З огляду на це, у статті розрізняються первинні й вторинні образи емоцій. Первинний образ емоції являє собою внутрішнє почуття, яке слугує початковою точкою або стимулом до формування цільової емоції в поетичному тексті. У статті поняття “образ цільової емоції” синонімійне до терміна “образ вторинної емоції’. Аналіз емотивних стратегій виявив певні особливості їхнього розгортання, зважаючи на різні ролі авторів у суспільстві: перехід від гніву до приниження в тексті автора-диктатора; перехід від імпліцитної реальної емоції страху до сконструйованої, сфабрикованої емоції ідеологічної шани чи благоговіння в тексті поета, який зазнав впливу режиму; емотивний зсув від відчаю й обурення до надії та солідарності в текстах поетів-дисидентів.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
1. Дослідження, що публікуються у збірнику наукових праць, повинні бути виконані відповідно до чинного законодавства України та етичних норм. Основний обов’язок автора полягає в тому, щоб виконати таке дослідження, яке заслуговує на об’єктивне обговорення науковою спільнотою його значущості.
2. Автори повинні формулювати свої наукові спостереження у такий спосіб, щоб їхні результати могли бути підтверджені іншими вченими, без підробки отриманих висновків або маніпуляції ними.
3. Автори статей несуть відповідальність за зміст статей і за сам факт їх публікації.
4. Автор повинен цитувати ті публікації, які вплинули на сутність роботи, а також ті, які можуть швидко познайомити читача з попередніми роботами, важливими для розуміння цього дослідження. За винятком оглядів, слід мінімізувати цитування робіт, які не мають безпосереднього відношення до змісту дослідження. Автор зобов’язаний провести джерельний пошук, щоб знайти і процитувати оригінальні публікації, тісно пов’язані з цим матеріалом. Необхідно також коректно вказувати на джерела принципово важливих матеріалів, використаних у цій роботі, якщо вони не були отримані самим автором.
5. Автори повинні дотримуватися усіх чинних вимог щодо публікацій рукописів. Неприпустимим є плагіат та його удавання за оригінальну розвідку, а також подання до редакції раніше опублікованої статті. У випадках виявлення плагіату відповідальність несуть автори поданих матеріалів.
6. Експериментальне або теоретичне дослідження може іноді слугувати основою для науково коректної і об’єктивної критики роботи іншого дослідника. Опубліковані статті в окремих випадках можуть містити подібну критику. Персональна суб’єктивна критика не є доречною за жодних обставин.
7. Співавторами статті мають бути ті особи, науковий внесок яких є вагомим у її зміст та які розділяють відповідальність за здобуті результати. Автор, який подає рукопис до друку, відповідає за те, щоб до списку співавторів були включені всі ті й лише ті особи, які відповідають критеріям авторства. У статті, написаної декількома авторами, той з авторів, хто подає до редакції контактні відомості, документи і листується з редакторами, бере на себе відповідальність за згоду інших авторів статті на її публікацію у збірнику.
8. Автори повинні повідомити редактора про будь-який потенційний конфлікт інтересів, на які могла б вплинути публікація результатів, що містяться у рукописі.
9. Автори повинні чітко вказати джерела всієї процитованої інформації, оформити посилання на наукові джерела відповідно до вимог ДСТУ ГОСТ 7.1:2006.
10. Редколегія має право відмовити у публікації статті за умов недотримання зазначених вимог.
11. Автор може висловити побажання не залучати деяких рецензентів до розгляду рукопису. Проте головний редактор може прийняти рішення залучити одного або декількох із цих рецензентів, якщо переконаний, що їх думки є важливими для неупередженого розгляду рукопису. Таке рішення може бути прийняте, наприклад, у тому випадку, коли є серйозні суперечності між цим рукописом і попередньою роботою потенційного рецензента.
12. Запобігання псевдонауковим публікаціям є відповідальністю кожного автора, головного редактора, рецензента, видавця й організації.
