Сакральна та гріховна їжа в літературі фентезі: мотиви причастя та гріхопадіння

Анотація

У статті розглянуто символічні й наративні аспекти зображення їжі в текстах метажанру фентезі та простежено, як акти її споживання набувають сакрального чи профанного статусу залежно від світобудови та квестів героїв. Спираючись на теоретичні положення Рудольфа Отто та Мірчі Еліаде, а також на сучасні дослідження метажанру фентезі, авторка аналізує, як ієрофанії (прояви сакрального через споживання їжі) функціонують у різнопланових текстах. Описано, як різні підходи до моделювання фентезійних світів зумовлюють ступінь залучення впізнаваних мотивів та образності первинного світу. У легендаріумі Толкіна сакральна їжа та спільні трапези виступають як засіб ресакралізації та встановлення символічних співдружностей у десакралізовану добу. У дитячих романах циклу “Нарнія” К. С. Льюїса споживання забороненої їжі слідує моделям спокуси й гріхопадіння, що відсилають читача безпосередньо до біблійних образів. Террі Пратчетт пародіює подібні моделі через водночас комічні та глибокі інтерпретації харчових практик, розхитуючи жорсткі межі між категоріями сакрального й профанного. Р. Ф. Куанг і Філіп Пулман переносять мотив причастя в постколоніальний і ліберальний контексти: “Вавилон” Куанг перетворює особисті спогади про споживання їжі на локуси ідентичності та бунту проти системи, тоді як Пулман в “Темних матеріях” переосмислює мотив первородного гріха і створює натомість інтимну та чуттєву візію гріхопричастя. У різноманітних наративах дискурс споживання їжі постає як осередок пам’яті, спільноти та спротиву, водночас укорінюючи персонажів у культурних традиціях і відкриваючи шляхи до нумінозних і трансцендентних досвідів. У статті продемонстровано різноманітність ієрофаній у сучасному фентезі, насиченому пародіями, переосмисленнями та постколоніальними інтерпретаціями.