Репрезентація образу людини культури в англійськомовній літературі
DOI:
https://doi.org/10.32589/2311-0821.2.2025.351962Ключові слова:
людина культури, образ людини культури, англійськомовна літератураАнотація
У статті розглянуто образ людини культури, представлений в англійськомовних текстах, концептуалізований через соціальні й культурні контексти. Художня література порушує фундаментальні філософські й екзистенційні питання, висвітлюючи їх крізь призму культури та досвіду, спонукаючи читачів переосмислити власні уявлення про світ і себе. Такий досвід передають персонажі, які за художньою концепцією глибоко вкорінені в культурі і покликані її транслювати. Автори визначають “людину культури” як індивідуума, який засвоїв культурний досвід людства і реалізує свій життєвий потенціал через культурні цінності, гуманізм і духовність.
Проаналізовано, як такий образ формується через повторюваність тем: культурна ідентичність, постколоніалізм, травма і пам’ять, а також моральний вибір і вчинок, які характерні для англійськомовної літератури. Ці теми представлені за допомогою позиціонування образу, що варіюється від явного розвитку персонажа до неявних культурних алюзій. За допомогою методу контент-аналізу (тематичне кодування та якісна інтерпретація) досліджено, як образ людини культури вводиться і розвивається в англійськомовному романі. Розробка і адаптація методy тематичного кодування ґрунтується на положенні, що такий образ формується в літературних текстах повторюваними репрезентаціями діалогійності, індивідуальності, культурної обізнаності. Визначено шість основних вимірів репрезентації: культурний досвід, відданість гуманістичним цінностям, духовні й моральні цінності, інноваційність і креативність, естетичний смак і саморозвиток.
Дослідження показало, що інтерпретація образу людини культури не може бути здійснена ізольовано, а повинна бути вписана в більш широкий контекст, такий як постколоніальний дискурс, культурна ідентичність та культурні цінності. Автори пропонують поглибити аналіз репрезентації образу людини культури на вербальному й концептуальному рівнях шляхом використання інтерпретаційних можливостей лінгвістичного та культурологічного підходів.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
1. Дослідження, що публікуються у збірнику наукових праць, повинні бути виконані відповідно до чинного законодавства України та етичних норм. Основний обов’язок автора полягає в тому, щоб виконати таке дослідження, яке заслуговує на об’єктивне обговорення науковою спільнотою його значущості.
2. Автори повинні формулювати свої наукові спостереження у такий спосіб, щоб їхні результати могли бути підтверджені іншими вченими, без підробки отриманих висновків або маніпуляції ними.
3. Автори статей несуть відповідальність за зміст статей і за сам факт їх публікації.
4. Автор повинен цитувати ті публікації, які вплинули на сутність роботи, а також ті, які можуть швидко познайомити читача з попередніми роботами, важливими для розуміння цього дослідження. За винятком оглядів, слід мінімізувати цитування робіт, які не мають безпосереднього відношення до змісту дослідження. Автор зобов’язаний провести джерельний пошук, щоб знайти і процитувати оригінальні публікації, тісно пов’язані з цим матеріалом. Необхідно також коректно вказувати на джерела принципово важливих матеріалів, використаних у цій роботі, якщо вони не були отримані самим автором.
5. Автори повинні дотримуватися усіх чинних вимог щодо публікацій рукописів. Неприпустимим є плагіат та його удавання за оригінальну розвідку, а також подання до редакції раніше опублікованої статті. У випадках виявлення плагіату відповідальність несуть автори поданих матеріалів.
6. Експериментальне або теоретичне дослідження може іноді слугувати основою для науково коректної і об’єктивної критики роботи іншого дослідника. Опубліковані статті в окремих випадках можуть містити подібну критику. Персональна суб’єктивна критика не є доречною за жодних обставин.
7. Співавторами статті мають бути ті особи, науковий внесок яких є вагомим у її зміст та які розділяють відповідальність за здобуті результати. Автор, який подає рукопис до друку, відповідає за те, щоб до списку співавторів були включені всі ті й лише ті особи, які відповідають критеріям авторства. У статті, написаної декількома авторами, той з авторів, хто подає до редакції контактні відомості, документи і листується з редакторами, бере на себе відповідальність за згоду інших авторів статті на її публікацію у збірнику.
8. Автори повинні повідомити редактора про будь-який потенційний конфлікт інтересів, на які могла б вплинути публікація результатів, що містяться у рукописі.
9. Автори повинні чітко вказати джерела всієї процитованої інформації, оформити посилання на наукові джерела відповідно до вимог ДСТУ ГОСТ 7.1:2006.
10. Редколегія має право відмовити у публікації статті за умов недотримання зазначених вимог.
11. Автор може висловити побажання не залучати деяких рецензентів до розгляду рукопису. Проте головний редактор може прийняти рішення залучити одного або декількох із цих рецензентів, якщо переконаний, що їх думки є важливими для неупередженого розгляду рукопису. Таке рішення може бути прийняте, наприклад, у тому випадку, коли є серйозні суперечності між цим рукописом і попередньою роботою потенційного рецензента.
12. Запобігання псевдонауковим публікаціям є відповідальністю кожного автора, головного редактора, рецензента, видавця й організації.
