ПЕРШИЙ МОЛИТОВНИК УКРАЇНСЬКОЮ МОВОЮ В НАДДНІПРЯНСЬКІЙ УКРАЇНІ
DOI:
https://doi.org/10.32589/2311-0821.1.2017.120687Ключові слова:
церковно-релігійний стиль, український переклад молитов, церковнослов’янізми, Андрій Геращенко, Синодальна комісія, переклад Євангелія П. МорачевськогоАнотація
У статті висвітлено історію появи в 1917 р. першого в Наддніпрянській Україні українськомовного молитовника, упорядником та перекладачем якого був священик А. Геращенко. Текстовий і мовний аналіз цього видання дозволив зробити висновки про те, що молитовник підготовлено на перекладацьких засадах, вироблених Синодальною комісією, що діяла під головуванням єпископа Парфенія Левицького, яка протягом
1905–1911 років опублікувала українське Чотириєвангеліє на основі перекладу П. Морачевського. Ці перекладацькі принципи, розроблені свого часу П. Житецьким, орієнтували на дотримання в релігійному перекладі законів мови-реципієнта (української мови) із доволі обмеженим та лише стилістично виправданим уживанням лексем і форм
мови оригіналу (церковнослов’янської). Ключові слова: церковно-релігійний стиль, український переклад молитов, церковнослов’янізми, Андрій Геращенко, Синодальна комісія, переклад Євангелія
П. Морачевського.
Посилання
Арполенко Г.П. Морачевський і перший повний переклад св. Євангелія новоукраїнською
мовою / Галина Арполенко // Волинь-Житомирщина. – 2003. – №10. – С. 212–220.
Барвінський А. Чи українська мова пригідна для перекладу св. Письма і молитов,
та духовної проповіди? / А. Барвінський. – Перемишль, 1921. – 32 с.
Власовський І. Нарис історії Української Православної Церкви. Т. ІV, Ч. І. Репринтне
видання / І. Власовський. – К., 1998. – 384 с.
Геращенко А. Молитовник. Ц[ерковно].-славянський та український тексти (з поясненням). Вид. друге без змін / Андрій Геращенко. – К., 1917. – 30 с.
Горбач О. Мовостиль новітніх перекладів Святого Письма на українську народню мову
–20 вв. / Олекса Горбач // Збірник Мовознавчої Комісії Наукового Конгресу в 1000-ліття
Хрищення Руси-України. – Мюнхен, 1998. – С. 29–98.
Горбик С. Український православний молитовник 1917 р. До історії перекладу
православного богослужіння на українську мову (+pdf файл молитовника) [Електронний
ресурс] / Сергій Горбик // Київське православ’я: міжнародний науковий проект. Режим
доступу: http://kyiv-pravosl.info.
Господа нашого Іисуса Христа Святе Євангеліє від Луки, українською мовою. – М. :
Синодальная Типографія, 1907.
Господа нашого Іисуса Христа Святе Євангеліє від Матфея, українською мовою. – М. :
Синодальная Типографія, 1907.
Житецкій П.И. О переводахъ Евангелія на малорусскій языкъ / П.И. Житецький. –
СПб., 1906. – 65 с.
Збожна О. Довга й нелегка дорога до українського народу Святого Письма в перекладі
П. Куліша, І. Пулюя, І. Нечуя-Левицького (до 90-річчя від дня пам’яті Івана Пулюя) /
О. Збожна // Збірник праць ТО НТШ, – Т. : Рада, 2008. – Том 4: Видатні постаті в українській культурі і науці. – С. 302–308.
Ковальчук Т.В. Спроби українізації богослужінь в українських єпархіях у 1905–1907
рр. / Т.В. Ковальчук // Вісник Маріупольського державного університету. Серія: Філософія, культурологія, соціологія. – 2011. – Вип. 2. – С. 81–86.
Німчук В.В. Українська мова – священна мова / В.В. Німчук // Людина і світ. – 1992. –
№11–12. – С. 28–33; 1993. – №1. – С. 35–39; №2–3. – С. 33–45; №4–5. – С. 14–19; №6–7. –
С. 26–32; №8–9. – С. 27–31; №10–12. – С. 26–31; Німчук В. Християнство і українська мова /
Василь Німчук // Українська мова. – 2001. – №1. – С. 11–30.
Пшепюрська-Овчаренко М. Мова перекладу Нового Завіту П. Морачевського /
М. Пшепюрська-Овчаренко // Збірник Мовознавчої Комісії Наукового Конгресу в 1000-ліття Хрищення Руси-України. – Мюнхен, 1998. – С. 203–248.
Ревегук В. Початок українського автокефального церковного руху на Полтавщині
(1917–1923) / В. Ревегук // Рідний край. – 2013. – №1. – С. 187–195.
Старенький І.О. Штрихи до історії видання Четвероєвангелія перекладу Пилипа
Морачевського / І.О. Старенький // Мат-ли Міжнар. наук. конференції “Науковий потенціал славістики: історичні здобутки та тенденції розвитку (до Дня слов’янської писемності і культури)”//Електронний ресурс: http://conference.nbuv.gov.ua/site/view/id/21
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
1. Дослідження, що публікуються у збірнику наукових праць, повинні бути виконані відповідно до чинного законодавства України та етичних норм. Основний обов’язок автора полягає в тому, щоб виконати таке дослідження, яке заслуговує на об’єктивне обговорення науковою спільнотою його значущості.
2. Автори повинні формулювати свої наукові спостереження у такий спосіб, щоб їхні результати могли бути підтверджені іншими вченими, без підробки отриманих висновків або маніпуляції ними.
3. Автори статей несуть відповідальність за зміст статей і за сам факт їх публікації.
4. Автор повинен цитувати ті публікації, які вплинули на сутність роботи, а також ті, які можуть швидко познайомити читача з попередніми роботами, важливими для розуміння цього дослідження. За винятком оглядів, слід мінімізувати цитування робіт, які не мають безпосереднього відношення до змісту дослідження. Автор зобов’язаний провести джерельний пошук, щоб знайти і процитувати оригінальні публікації, тісно пов’язані з цим матеріалом. Необхідно також коректно вказувати на джерела принципово важливих матеріалів, використаних у цій роботі, якщо вони не були отримані самим автором.
5. Автори повинні дотримуватися усіх чинних вимог щодо публікацій рукописів. Неприпустимим є плагіат та його удавання за оригінальну розвідку, а також подання до редакції раніше опублікованої статті. У випадках виявлення плагіату відповідальність несуть автори поданих матеріалів.
6. Експериментальне або теоретичне дослідження може іноді слугувати основою для науково коректної і об’єктивної критики роботи іншого дослідника. Опубліковані статті в окремих випадках можуть містити подібну критику. Персональна суб’єктивна критика не є доречною за жодних обставин.
7. Співавторами статті мають бути ті особи, науковий внесок яких є вагомим у її зміст та які розділяють відповідальність за здобуті результати. Автор, який подає рукопис до друку, відповідає за те, щоб до списку співавторів були включені всі ті й лише ті особи, які відповідають критеріям авторства. У статті, написаної декількома авторами, той з авторів, хто подає до редакції контактні відомості, документи і листується з редакторами, бере на себе відповідальність за згоду інших авторів статті на її публікацію у збірнику.
8. Автори повинні повідомити редактора про будь-який потенційний конфлікт інтересів, на які могла б вплинути публікація результатів, що містяться у рукописі.
9. Автори повинні чітко вказати джерела всієї процитованої інформації, оформити посилання на наукові джерела відповідно до вимог ДСТУ ГОСТ 7.1:2006.
10. Редколегія має право відмовити у публікації статті за умов недотримання зазначених вимог.
11. Автор може висловити побажання не залучати деяких рецензентів до розгляду рукопису. Проте головний редактор може прийняти рішення залучити одного або декількох із цих рецензентів, якщо переконаний, що їх думки є важливими для неупередженого розгляду рукопису. Таке рішення може бути прийняте, наприклад, у тому випадку, коли є серйозні суперечності між цим рукописом і попередньою роботою потенційного рецензента.
12. Запобігання псевдонауковим публікаціям є відповідальністю кожного автора, головного редактора, рецензента, видавця й організації.
