РОЗВИТОК ЛЕКСИКО-СЕМАНТИЧНОЇ ГРУПИ ІЗ ЗАГАЛЬНИМ ЗНАЧЕННЯМ “ЇЖА” В СТАРОУКРАЇНСЬКІЙ МОВІ
DOI:
https://doi.org/10.32589/2311-0821.1.2017.120689Ключові слова:
загальні назви їжі, номінація, давньоруський, староукраїнський, семантика, етнолінгвокультураАнотація
У статті розглянуто формування лексико-семантичної групи загальних назв їжі в староукраїнській мові. Здійснено історико-етимологічний та лінгвокультурологічний аналіз цих назв, простежені семантичні, структурні зв’язки в межах групи, виявлено питомі й запозичені одиниці в цій групі номінацій.
Ключові слова: загальні назви їжі, номінація, давньоруський, староукраїнський, семантика, етнолінгвокультура.Посилання
Болонина Э.Н. Бытовая лексика в русской деловой письменности XV – XVІ вв. (наименования напитков, продуктов питания животного и молочного происхождения и пищи) : дис. … канд. филол. наук / Э.Н. Болонина. – К., 1978. – 212 с.
Булыка А.М. Лексычныя запазычані у беларускай мове XІV – XVІІІ ст. / А. М. Булыка. –
Мінск : Навука і техніка, 1980. – 255 с.
Вештарт Г.Ф. Назвы ежы / Г.Ф. Вештарт // Лексіка Палесся ў прасторы і часе. – Мінск :
Навука і техніка, 1971. – С. 89–142.
Герд А.С. Введение в этнолингвистику / А.С. Герд. – СПб., 2005. – 456 с.
Жуковская Л.П. Лексические варианты в древних славянских рукописях / Л. П. Жуковская // Исследования по исторической лексикологии древнерусского языка. – М. : Наука, 1964. – С. 5–17.
Иллич-Свитыч В.М. Материалы к сравнительному словарю ностратических языков /
В.М. Иллич-Свитыч // Этимология. 1965 : Материалы и исследования по индоевропейским языкам. – М. : Наука, 1967. – С. 321–373.
Історія української мови: Лексика і фразеологія / [за ред. В. М. Русанівського]. – К. : Наук.
думка, 1983. – 743 с.
Козырев И.С. Очерки по сравнительно-исторической лексикологии русского и белорусского языков / И.С. Козырев. – Орел : Изд-во Орлов. пед. ин-та, 1970. – 235 с.
Коннова В.Ф. Славянские лексико-семантические изоглоссы и типыизменений значения слов (на материале группы слов со значением “имущество”, “скот”, “хлеб, зерновые культуры”) : дис. канд. … филол. наук: 10.02.01 / В.Ф. Коннова. – М., 1973. – 235 с.
Котляревский Н.Н. О погребальних обычаях первобытных славян / Н.Н. Котляревский //
Сб. ОРЯС ИАН. – 1891. – № 49. – 491 с.
Львов А.С. Лексика “Повести временних лет” / А.С. Львов. – М. : Наука, 1975. – 357 с.
Мартынов В.В. Анализ по семантическим микрополям и реконструкция праславянской
лексики / В.В. Мартынов // Этимология –1968. – М. : Наука, 1971. – С. 11–23.
Мицык А.А. Развитие значений слов праславянского происхождения в русском языке :
дис. … канд. филол. наук / А.А. Мицык. – Ростов н/Дон, 1980. – 194 с.
Отин Е.С. К истории и этимологии слова харч(и)/ Е.С. Отин // Этимологические исследования по русскому языку. – М. : Изд-во Моск. ун-та, 1968. – С. 114–134.
Откупщиков Ю.В. Из истории индоевропейского словообразования / Ю.В. Откупщиков. –
Л. : Изд-во Ленинград. ун-та, 1973. – 323 с.
Потебня А.А. Мысль и язык / Александр Афанасьевич Потебня. – Харьков, 1892. – 228 с.
Репьева Э.Н. Лексико-семантическая группа родовых наименований со значением “пища” в русской и украинской деловой письменности XV–XVІ вв. // Исследования грамматического строя и словарного состава русского языка : Сб. научн. трудов. – К., 1977. – С. 54–66.
Русанівський В.М. Структура лексичної і граматичної семантики / Віталій Макарович
Русанівський. – К. : Наукова думка, 1988. – 240 с.
Трубачев О.Н. Славянские этимологии 8–9 / О.Н. Трубачев // Езиковедски изследования
в чест на академик Стефан Младенов. – София, 1957. – С. 337–339.
Филин Ф.П. Образование языка восточных славян / Федот Петрович Филин. – М. : Наука,
– 294 с.
Филин Ф.П. Происхождение русского, украинского и белорусского языков / Федот Петрович Филин. – Л. : Наука, 1972. – 636 с.
Ходова К.И. Языковое родство славянских народов (на материале словаря) / К.И. Ходова. – М. : Наука, 1960. – 64 с.
Яворський О. Народня пожива в Горлицькім повіті / О. Яворський // Матеріали до української етнології. – Львів, 1918. – Т. XVIII. – С. 6–12.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
1. Дослідження, що публікуються у збірнику наукових праць, повинні бути виконані відповідно до чинного законодавства України та етичних норм. Основний обов’язок автора полягає в тому, щоб виконати таке дослідження, яке заслуговує на об’єктивне обговорення науковою спільнотою його значущості.
2. Автори повинні формулювати свої наукові спостереження у такий спосіб, щоб їхні результати могли бути підтверджені іншими вченими, без підробки отриманих висновків або маніпуляції ними.
3. Автори статей несуть відповідальність за зміст статей і за сам факт їх публікації.
4. Автор повинен цитувати ті публікації, які вплинули на сутність роботи, а також ті, які можуть швидко познайомити читача з попередніми роботами, важливими для розуміння цього дослідження. За винятком оглядів, слід мінімізувати цитування робіт, які не мають безпосереднього відношення до змісту дослідження. Автор зобов’язаний провести джерельний пошук, щоб знайти і процитувати оригінальні публікації, тісно пов’язані з цим матеріалом. Необхідно також коректно вказувати на джерела принципово важливих матеріалів, використаних у цій роботі, якщо вони не були отримані самим автором.
5. Автори повинні дотримуватися усіх чинних вимог щодо публікацій рукописів. Неприпустимим є плагіат та його удавання за оригінальну розвідку, а також подання до редакції раніше опублікованої статті. У випадках виявлення плагіату відповідальність несуть автори поданих матеріалів.
6. Експериментальне або теоретичне дослідження може іноді слугувати основою для науково коректної і об’єктивної критики роботи іншого дослідника. Опубліковані статті в окремих випадках можуть містити подібну критику. Персональна суб’єктивна критика не є доречною за жодних обставин.
7. Співавторами статті мають бути ті особи, науковий внесок яких є вагомим у її зміст та які розділяють відповідальність за здобуті результати. Автор, який подає рукопис до друку, відповідає за те, щоб до списку співавторів були включені всі ті й лише ті особи, які відповідають критеріям авторства. У статті, написаної декількома авторами, той з авторів, хто подає до редакції контактні відомості, документи і листується з редакторами, бере на себе відповідальність за згоду інших авторів статті на її публікацію у збірнику.
8. Автори повинні повідомити редактора про будь-який потенційний конфлікт інтересів, на які могла б вплинути публікація результатів, що містяться у рукописі.
9. Автори повинні чітко вказати джерела всієї процитованої інформації, оформити посилання на наукові джерела відповідно до вимог ДСТУ ГОСТ 7.1:2006.
10. Редколегія має право відмовити у публікації статті за умов недотримання зазначених вимог.
11. Автор може висловити побажання не залучати деяких рецензентів до розгляду рукопису. Проте головний редактор може прийняти рішення залучити одного або декількох із цих рецензентів, якщо переконаний, що їх думки є важливими для неупередженого розгляду рукопису. Таке рішення може бути прийняте, наприклад, у тому випадку, коли є серйозні суперечності між цим рукописом і попередньою роботою потенційного рецензента.
12. Запобігання псевдонауковим публікаціям є відповідальністю кожного автора, головного редактора, рецензента, видавця й організації.