ЛЕКСИЧНІ НОВОТВОРИ В СУЧАСНІЙ СМІХОВІЙ КУЛЬТУРІ УКРАЇНЦІВ
DOI:
https://doi.org/10.32589/2311-0821.1.2017.120690Ключові слова:
сміх, сміхове спілкування, гумор, цінності, ментальність, мовна картина світу, гра слів, неологізмиАнотація
Досліджено лексичні новотвори, що виникли в мовній картині світу українців у майданний і постмайданний періоди. Особливу увагу зосереджено на новітніх лексичних одиницях, які створюють комічний ефект і функціонують у рамках гумористичного інтрадискурсу. З’ясовано сміхову функцію лексичних новотворів, що полягає в нівелюванні агресії й перетворенні негативу на позитив. Доведено, що оперування лексичними новотворами означає нову радість світосприйняття й спонукає до активного оновлення мови. Новітні словотворчі процеси з вкрапленнями гумору інтерпретовано як вияв психологічного самозахисту і водночас зброю інтелектуального ураження.
Ключові слова: сміх, сміхове спілкування, гумор, цінності, ментальність, мовна картина світу, гра слів, неологізми.
Посилання
Євромайдан: хроніка відчуттів [колекція есе Тараса Прохаська, Івана Ципердюка, Юрія
Андруховича, Сергія Жадана, Юрія Винничука]. – Брустурів : Дискурс, 2014. – 156 с.
Золотарьова О. Формула щасливого сміху / О. Золотарьова // Дьоб / Докса : зб. наук. пр.
з філос. та філол. / Одес. нац. ун-т ім. І. І. Мечникова. – Одеса, 2006. — Вип. 9 : Семантичні
й герменевтичні виміру сміху. – С. 36–41.
Кирилюк О. “Вогнехреще” або неологізми як відображення військового протистояння /
Ольга Кирилюк // Наук.зап. Сер. Філологічні науки : [зб. наук. пр.] / М-во освіти і науки України, Кіровоград. держ. пед. ун-т ім. В. Винниченка. – Кіровоград, 2015. – Вип. 137. – С. 52 – 57. – Бібліогр. : 9 назв.
МАЙДАН. (Р)ЕВОЛЮЦІЯ ДУХУ. Мистецько-культурологічний проект / Автор і куратор
проекту: Антін Мухарський. – К. : НАШ ФОРМАТ. – 304 с.
Сабитова З. К. Лингвокультурология / З. К. Сабитова. – М. : Наука, 2013. – 528 с.
Самохіна В.О. Жарт у сучасному комунікативному просторі Великої Британії та США :
монографія / В.О. Самохіна. – Вид. 2-е, перер. і доп. – Харків : ХНУ імені В. Н. Каразіна,
– 360 с.
Слабошпицький М. Гамбіт надії. Україна: констатації, матеріали, виклики, сподівання /
Михайло Слабошпицький. – К. : Ярославів Вал, 2014. – 312 с.
Тараненко О.О. Формування нової системи соціальних цінностей і пріоритетів українського суспільства (на матеріалах української мови кінця ХХ – початку ХХІ ст.). VI / О.О. Тараненко // Мовознавство : Наук.-теор. журнал Ін-ту мовознавства ім. О.О. Потебні. – 2014. – № 3. – С. 3–33.
Трач Н.С. “Разом – сила!” : Риторика українського спротиву. Соціолінгвістичні есеї /
Н.С. Трач. – К. : ТОВ “Видавництво “Кліо”, 2015. – 144 с.
Тульчинский Г. Л. Культура личности и смех / Г.Л. Тульчинский // Человек. – 2012. – №2. –
С. 20–34.
Хмельовська О. “Укропи” та “правосеки” проти “ватників” і “сепарів” / Оксана Хмельовська // Український тиждень. – 2014. – №39 (359). – С. 36–37.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
1. Дослідження, що публікуються у збірнику наукових праць, повинні бути виконані відповідно до чинного законодавства України та етичних норм. Основний обов’язок автора полягає в тому, щоб виконати таке дослідження, яке заслуговує на об’єктивне обговорення науковою спільнотою його значущості.
2. Автори повинні формулювати свої наукові спостереження у такий спосіб, щоб їхні результати могли бути підтверджені іншими вченими, без підробки отриманих висновків або маніпуляції ними.
3. Автори статей несуть відповідальність за зміст статей і за сам факт їх публікації.
4. Автор повинен цитувати ті публікації, які вплинули на сутність роботи, а також ті, які можуть швидко познайомити читача з попередніми роботами, важливими для розуміння цього дослідження. За винятком оглядів, слід мінімізувати цитування робіт, які не мають безпосереднього відношення до змісту дослідження. Автор зобов’язаний провести джерельний пошук, щоб знайти і процитувати оригінальні публікації, тісно пов’язані з цим матеріалом. Необхідно також коректно вказувати на джерела принципово важливих матеріалів, використаних у цій роботі, якщо вони не були отримані самим автором.
5. Автори повинні дотримуватися усіх чинних вимог щодо публікацій рукописів. Неприпустимим є плагіат та його удавання за оригінальну розвідку, а також подання до редакції раніше опублікованої статті. У випадках виявлення плагіату відповідальність несуть автори поданих матеріалів.
6. Експериментальне або теоретичне дослідження може іноді слугувати основою для науково коректної і об’єктивної критики роботи іншого дослідника. Опубліковані статті в окремих випадках можуть містити подібну критику. Персональна суб’єктивна критика не є доречною за жодних обставин.
7. Співавторами статті мають бути ті особи, науковий внесок яких є вагомим у її зміст та які розділяють відповідальність за здобуті результати. Автор, який подає рукопис до друку, відповідає за те, щоб до списку співавторів були включені всі ті й лише ті особи, які відповідають критеріям авторства. У статті, написаної декількома авторами, той з авторів, хто подає до редакції контактні відомості, документи і листується з редакторами, бере на себе відповідальність за згоду інших авторів статті на її публікацію у збірнику.
8. Автори повинні повідомити редактора про будь-який потенційний конфлікт інтересів, на які могла б вплинути публікація результатів, що містяться у рукописі.
9. Автори повинні чітко вказати джерела всієї процитованої інформації, оформити посилання на наукові джерела відповідно до вимог ДСТУ ГОСТ 7.1:2006.
10. Редколегія має право відмовити у публікації статті за умов недотримання зазначених вимог.
11. Автор може висловити побажання не залучати деяких рецензентів до розгляду рукопису. Проте головний редактор може прийняти рішення залучити одного або декількох із цих рецензентів, якщо переконаний, що їх думки є важливими для неупередженого розгляду рукопису. Таке рішення може бути прийняте, наприклад, у тому випадку, коли є серйозні суперечності між цим рукописом і попередньою роботою потенційного рецензента.
12. Запобігання псевдонауковим публікаціям є відповідальністю кожного автора, головного редактора, рецензента, видавця й організації.
