ДЕТЕРМІНОЛОГІЗАЦІЯ ЯК СПОСІБ ФОРМУВАННЯ НЕОФРАЗЕМ У СУЧАСНОМУ УКРАЇНСЬКОМОВНОМУ МАС-МЕДІЙНОМУ ПРОСТОРІ

Автор(и)

  • ПАШИНСЬКА Л.М.

DOI:

https://doi.org/10.32589/2311-0821.1.2017.120691

Ключові слова:

детермінологізація, неофразеологізм, терміносистема, мас-медіа, експресивність

Анотація

Стаття присвячена дослідженню доволі активного у мас-медійному просторі процесу детермінологізації – явищу міграції термінів за межі своїх терміносистем, зумовленому пошуком нових засобів образності. З’ясовано мовні та позамовні фактори, що сприяють детермінологізації узвичаєних термінів, названо терміносистеми, компоненти яких найчастіше зазнають переосмислення.

Ключові слова: детермінологізація, неофразеологізм, терміносистема, мас-медіа, експресивність. 

Посилання

Баган М.П. Сучасна термінологія українського синтаксису: співвідношення питомого

й запозиченого / М.П. Баган // Проблеми зіставної семантики: [збірник наукових статей] / [відп. ред. А.В. Корольова]. – К. : Вид. центр КНЛУ, 2015. – Вип. 12 – С. 10–16.

Крижко О.А. Особливості терміна як основної одиниці терміносистеми / О.А.Крижко //

Studia linquistica : Зб. наук. пр. / Київський нац. ун-т імені Тараса Шевченка. – Вип. 1. – К. :

ВПЦ “Київський університет”, 2008. – С. 62–67.

Кримець О.М. Термінологізація та детермінологізація як результат взаємовпливу мовної

та наукової картин світу / О.М. Кримець. – [Електронний ресурс]. Режим доступу:

http://tc.terminology.lp.edu.ua/TK_Wisnyk817/TK_wisnyk817_1_krymec'.htm

Ляхова О.В. Детермінологізація й розширення значення слова в лексичній системі сучасної української мови // Вісник Харківського нац. ун-ту ім. В.Н. Каразіна. – 2011. – № 963. – Вип. 62. – С. 42–47.

Михалевич О. Термінологізація та детермінологізація в економічній терміносистемі //

Мовознавчий вісник. – Черкаси, 2009. – Вип. 9. – С. 135–141.

Мостовой Н.И. Детерминологизация в современном английском языке : дис. … канд. филол. наук : спец. 10.02.04 “Германские языки” / Николай Иванович Мостовой. – К., 1971. – 248 с.

Пашинська Л.М. Фразеологічні неологізми в сучасному українському мас-медійному дискурсі : дис. ... канд. філол. наук : 10.02.01 “Українська мова” / Пашинська Людмила Михайлівна. – К., 2011. – 285 с.

Смерчко А.А. Фразеологічні інновації як відображення сприйняття світу : автореф. дис. …

канд. філол. наук : спец. 10.02.01 “Українська мова” / А. А. Смерчко. – К., 1997. – 22 с.

Шаповалова Г.В. Інноваційні процеси в сучасному медіатексті (функціонально-лінгвістичні аспекти) : автореф. … канд. філол. наук : спец. 10.01.08 “Журналістика” / Г. В. Шаповалова. – К., 2003. – 20 с.

##submission.downloads##

Опубліковано

2022-09-12

Номер

Том 20 № 1 (2017)

Розділ

Статті

Ліцензія

1. Дослідження, що публікуються у збірнику наукових праць, повинні бути виконані відповідно до чинного законодавства України та етичних норм. Основний обов’язок автора полягає в тому, щоб виконати таке дослідження, яке заслуговує на об’єктивне обговорення науковою спільнотою його значущості.

2. Автори повинні формулювати свої наукові спостереження у такий спосіб, щоб їхні результати могли бути підтверджені іншими вченими, без підробки отриманих висновків або маніпуляції ними.

3. Автори статей несуть відповідальність за зміст статей і за сам факт їх публікації.

4. Автор повинен цитувати ті публікації, які вплинули на сутність роботи, а також ті, які можуть швидко познайомити читача з попередніми роботами, важливими для розуміння цього дослідження. За винятком оглядів, слід мінімізувати цитування робіт, які не мають безпосереднього відношення до змісту дослідження. Автор зобов’язаний провести джерельний пошук, щоб знайти і процитувати оригінальні публікації, тісно пов’язані з цим матеріалом. Необхідно також коректно вказувати на джерела принципово важливих матеріалів, використаних у цій роботі, якщо вони не були отримані самим автором.

5. Автори повинні дотримуватися усіх чинних вимог щодо публікацій рукописів. Неприпустимим є плагіат та його удавання за оригінальну розвідку, а також подання до редакції раніше опублікованої статті. У випадках виявлення плагіату відповідальність несуть автори поданих матеріалів.

6. Експериментальне або теоретичне дослідження може іноді слугувати основою для науково коректної і об’єктивної критики роботи іншого дослідника. Опубліковані статті в окремих випадках можуть містити подібну критику. Персональна суб’єктивна критика не є доречною за жодних обставин.

7. Співавторами статті мають бути ті особи, науковий внесок яких є вагомим у її зміст та які розділяють відповідальність за здобуті результати. Автор, який подає рукопис до друку, відповідає за те, щоб до списку співавторів були включені всі ті й лише ті особи, які відповідають критеріям авторства. У статті, написаної декількома авторами, той з авторів, хто подає до редакції контактні відомості, документи і листується з редакторами, бере на себе відповідальність за згоду інших авторів статті на її публікацію у збірнику.

8. Автори повинні повідомити редактора про будь-який потенційний конфлікт інтересів, на які могла б вплинути публікація результатів, що містяться у рукописі.

9. Автори повинні чітко вказати джерела всієї процитованої інформації, оформити посилання на наукові джерела відповідно до вимог ДСТУ ГОСТ 7.1:2006.

10. Редколегія має право відмовити у публікації статті за умов недотримання зазначених вимог.

11. Автор може висловити побажання не залучати деяких рецензентів до розгляду рукопису. Проте головний редактор може прийняти рішення залучити одного або декількох із цих рецензентів, якщо переконаний, що їх думки є важливими для неупередженого розгляду рукопису. Таке рішення може бути прийняте, наприклад, у тому випадку, коли є серйозні суперечності між цим рукописом і попередньою роботою потенційного рецензента.

12. Запобігання псевдонауковим публікаціям є відповідальністю кожного автора, головного редактора, рецензента, видавця й організації.