МОРФОЛОГІЧНІ ВАРІАНТИ В МОВІ УКРАЇНСЬКОГО ТЕЛЕБАЧЕННЯ ЯК ПОКАЗНИКИ ВЗАЄМОЗАЛЕЖНОСТІ СТАТИКИ Й ДИНАМІКИ МОВНОЇ НОРМИ (НА МАТЕРІАЛІ ТЕЛЕПЕРЕДАЧ ЗА ОСТАННІ 10 РОКІВ)
DOI:
https://doi.org/10.32589/2311-0821.1.2017.120695Ключові слова:
морфологічна норма, морфологічний варіант, варіантність, варіантні форми слів, питомість, телемовлення, сучасне українське телебаченняАнотація
У статті розглянуто деякі динамічні процеси, які відбуваються в мові українського телебачення упродовж останніх 10 років, зокрема, проаналізовано явище варіантності морфологічних норм. Доведено, що в мові журналістів українських телеканалів переважає дублетна, або варіантна, морфологічна форма, яка відповідає автохтонним ознакам української мови. З’ясовано зовнішні та внутрішньомовні фактори, що зумовили розвиток варіантності морфологічних форм у мові сучасних українських ЗМІ.
Ключові слова: морфологічна норма, морфологічний варіант, варіантність, варіантні форми слів, питомість, телемовлення, сучасне українське телебачення.
Посилання
Ажнюк Б.М. Англізми в сучасній українській, російській і чеській мовах / Б.М. Ажнюк //
Мовознавство. – 2008. – № 2–3. – С. 190.
Вихованець І.Р. Теоретична морфологія української мови: Акад. граматика укр. мови /
І.Р. Вихованець, К.Г. Городенська / За ред. І. Вихованця. – К. : Пульсари, 2004. – 398 с.
Вихованець І.Р. У світі граматики / І.Р. Вихованець. – К. : Радянська школа, 1987. – 190 с.
Вихованець І.Р. Ненаукові пристрасті навколо українського правопису / І.Р. Вихованець //Українська мова. – 2004. – № 2. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу до ресурсу: Wed, 01/12/2011 - 15:19 – Kuvalda. – С. 7.
Городенська К.Г. Proмова, або де ми помиляємося / К.Г.Городенська, О.М.Демська-Кульчицька, В.Л.Кабак. – К. : Стандарт, 2006. – 195 с.
Карпенко Ю.А. Ступені порівняння різних частин мови та їхні функції / Ю.А. Карпенко //
Мовознавство. – 2010. – № 2–3. – С. 41–48.
Космеда Т.А. Актуальні процеси мовлення чи “мовний смак” української сучасності? /
Т.А. Космеда // Мовознавство. – 2014. – № 2. – С. 44–55.
Коць Т.А. Варіантність морфологічних форм іменника в прескрипціях і мовній практиці
другої половини ХХ ст. / Т.А.Коць // Мовознавство. – 2016. – № 2. – С. 45 – 50.
Курило О. Уваги до сучасної української літературної мови / Олена Курило. – К. : Вид-во
Соломії Павличко “Основи”, 2008. – 303 с.
Маргалик В.В. Відображення правописних проблем у мовленні українських тележурналістів /В. Маргалик // Електронна бібліотека Інституту журналістики. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу до ресурсу: http://journlib.univ.kiev.ua/index.php?act=article&article=2055
Мацько Л.І. Стилістика української мови: [Підручник] / Л.І. Мацько, О.М. Сидоренко,
О.М.Мацько; За ред. Л.І.Мацько. – К.: Вища шк., 2003. – 462 с.
Морфологічні норми [Електронний ресурс]. – Режим доступу до ресурсу: http://www.virtual.ks.ua/students/5790-morphological-rules.html
Німчук В.В. Епіграф / В.В. Німчук // Городенська К.Г., Демська-Кульчицька О.М., Кабак В.Л.
Proмова, або де ми помиляємося. – К. : Стандарт, 2006. – 195 с.
Пономарів О.Д. Стилістика сучасної української мови: [Підручник] / О.Д. Пономарів. –
Тернопіль : Навчальна книга – Богдан, 2000. – 248 с.
Поставний В.В. Проблема варіантності у мовознавстві / В.В. Поставний [Електронний
ресурс]. – Режим доступу до ресурсу: http://i-kar-100.narod.ru/referatu/001/002/100.html
Стишов О.А. Українська лексика кінця ХХ століття: (На матеріалі мови засобів масової
інформації) / О.А. Стишов. – К. : Пугач, 2005. – 388 с.
Стишов О.А. Варіантні форми в сучасній українській мові / О.А. Стишов // [Електронний
ресурс]. – Режим доступу до ресурсу: kulturamovy.univ.kiev.ua/KM/pdfs/Magazine65-15.pdf.
Тараненко О.О. Варіанти // Українська мова. Енциклопедія. – К. : “Укр. енцикл.”, 2000. –
С. 59.
Тараненко О.О. Сучасні тенденції до перегляду нормативних засад української літературної мови і явище пуризму (на загальнослов’янському тлі) / О.О. Тараненко // Мовознавство. – 2008. – № 2–3. – С. 159–189.
Телемко О. Не кидайте свою мову напризволяще: приховані статусні наміри
в корпуснопланувальній мовній політиці / О. Телемко // Пер. з англ. – К. : К.І.С., 2009. – 200 с.
Тоцька Н.І. Значення екстралінгвістичних факторів для формування українського
правопису / Н.І. Тоцька // Тези наукової конференції з проблем сучасного українського правопису і термінології. – К., 1997. – С. 93.
Український правопис. – Харків : Перша Друкарня Державного Видавництва України,
р. – 96 с.
Фаріон І.Д. Мовна норма: знищення, пошук, віднова (культура мовлення публічних
людей): [монографія] / І. Д. Фаріон. – Івано-Франківськ : Місто НВ, 2013. – 332 с.
Юносова В.О. Варіантність відмінкових закінчень іменників у сучасній українській
літературній мові / В.О. Юносова. – 2003. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу до ресурсу: http://i-kar-100.narod.ru/referatu/001/002/100.html
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
1. Дослідження, що публікуються у збірнику наукових праць, повинні бути виконані відповідно до чинного законодавства України та етичних норм. Основний обов’язок автора полягає в тому, щоб виконати таке дослідження, яке заслуговує на об’єктивне обговорення науковою спільнотою його значущості.
2. Автори повинні формулювати свої наукові спостереження у такий спосіб, щоб їхні результати могли бути підтверджені іншими вченими, без підробки отриманих висновків або маніпуляції ними.
3. Автори статей несуть відповідальність за зміст статей і за сам факт їх публікації.
4. Автор повинен цитувати ті публікації, які вплинули на сутність роботи, а також ті, які можуть швидко познайомити читача з попередніми роботами, важливими для розуміння цього дослідження. За винятком оглядів, слід мінімізувати цитування робіт, які не мають безпосереднього відношення до змісту дослідження. Автор зобов’язаний провести джерельний пошук, щоб знайти і процитувати оригінальні публікації, тісно пов’язані з цим матеріалом. Необхідно також коректно вказувати на джерела принципово важливих матеріалів, використаних у цій роботі, якщо вони не були отримані самим автором.
5. Автори повинні дотримуватися усіх чинних вимог щодо публікацій рукописів. Неприпустимим є плагіат та його удавання за оригінальну розвідку, а також подання до редакції раніше опублікованої статті. У випадках виявлення плагіату відповідальність несуть автори поданих матеріалів.
6. Експериментальне або теоретичне дослідження може іноді слугувати основою для науково коректної і об’єктивної критики роботи іншого дослідника. Опубліковані статті в окремих випадках можуть містити подібну критику. Персональна суб’єктивна критика не є доречною за жодних обставин.
7. Співавторами статті мають бути ті особи, науковий внесок яких є вагомим у її зміст та які розділяють відповідальність за здобуті результати. Автор, який подає рукопис до друку, відповідає за те, щоб до списку співавторів були включені всі ті й лише ті особи, які відповідають критеріям авторства. У статті, написаної декількома авторами, той з авторів, хто подає до редакції контактні відомості, документи і листується з редакторами, бере на себе відповідальність за згоду інших авторів статті на її публікацію у збірнику.
8. Автори повинні повідомити редактора про будь-який потенційний конфлікт інтересів, на які могла б вплинути публікація результатів, що містяться у рукописі.
9. Автори повинні чітко вказати джерела всієї процитованої інформації, оформити посилання на наукові джерела відповідно до вимог ДСТУ ГОСТ 7.1:2006.
10. Редколегія має право відмовити у публікації статті за умов недотримання зазначених вимог.
11. Автор може висловити побажання не залучати деяких рецензентів до розгляду рукопису. Проте головний редактор може прийняти рішення залучити одного або декількох із цих рецензентів, якщо переконаний, що їх думки є важливими для неупередженого розгляду рукопису. Таке рішення може бути прийняте, наприклад, у тому випадку, коли є серйозні суперечності між цим рукописом і попередньою роботою потенційного рецензента.
12. Запобігання псевдонауковим публікаціям є відповідальністю кожного автора, головного редактора, рецензента, видавця й організації.
