ЗНАЧЕНИЕ И ФУНКЦИИ ПОСЛЕЛОГА АБЛАТИВНОГО ПАДЕЖА В СОВРЕМЕННОМ ЯПОНСКОМ ЯЗЫКЕ (В СРАВНЕНИИ С СОВРЕМЕННЫМ АЗЕРБАЙДЖАНСКИМ ЯЗЫКОМ)
DOI:
https://doi.org/10.32589/2311-0821.1.2017.120697Анотація
В статье исследован послелог から(кара), который в японском языке выражает аблативный падеж. Проанализированы известные классификации функций послелога から(кара). Определены значения и функции послелога аблативного падежа в современном японском языке, установлены сходные и отличительные черты в функцонировании послелога аблативного падежа в современных японском и азербайджанском языках.
Ключевые слова: аблативный падеж, послелог, японский язык, азербайджанский язык.
Посилання
Hüseynzadə M. Müasir Azərbaycan dili. III hissə, Morfolojoya / M. Hüseynzadə. – Bakı : ŞərqQərb, 2007. – 280 s.
Seyidov Y.M. Azərbaycan dilinin qrammatikası / Y.M. Seyidov. – Bakı : Bakı Dövlət
Universiteti, 2006. – 367 s.
Müasir Azərbaycan dili. Morfologiya. II cild. – Bakı : Elm nəşriyyatı, 1980. – 509 s.
Общее языкознание. Методы лингвистических исследовании / под ред. Б.А.Серебренникова. – М. : Наука, 1973. – 317 с.
Mirzəzadə H.İ. Azərbaycan dilinin tarixi qrammatikası / H.İ. Mirzəzadə – Bakı : Azərbaycan
Universiteti, 1990. – 374 s.
朴在權、現代日本語・韓国語の格助詞の比較研究』東京、勉誠社、1997. – 435 p.
益岡隆志、田窪行則、『日本語文法セルフ・マスターシリーズ３格助詞』東京、くろし
お出版、2002. – 100 p.
庵功雄、高梨信乃、中西久美子等、初級を教える人のための日本語文法ハンブック』
東京、スリーエーネットワーク、2001. – 444 p.
田中よね、牧野昭子、鶴尾能子等『みんなの日本語初級 I 教え方の手引き』、東京、
スリーエーネットワーク、2001. – 257 p.
Лаврентьев Б.П. Практическая грамматика японского языка / Б.П. Лаврентьев. – М. :
Живой язык, 1998. – 351 с.
富田隆行、『文法の基礎知識とその教え方』、東京、凡人社、1998. – 196 p.
有馬俊子、『日本語の教え方の秘訣』下、「新日本語の基礎 I」のくわしい教案と教授
法、スリーエーネットワーク、東京、2001. – 337 p.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
1. Дослідження, що публікуються у збірнику наукових праць, повинні бути виконані відповідно до чинного законодавства України та етичних норм. Основний обов’язок автора полягає в тому, щоб виконати таке дослідження, яке заслуговує на об’єктивне обговорення науковою спільнотою його значущості.
2. Автори повинні формулювати свої наукові спостереження у такий спосіб, щоб їхні результати могли бути підтверджені іншими вченими, без підробки отриманих висновків або маніпуляції ними.
3. Автори статей несуть відповідальність за зміст статей і за сам факт їх публікації.
4. Автор повинен цитувати ті публікації, які вплинули на сутність роботи, а також ті, які можуть швидко познайомити читача з попередніми роботами, важливими для розуміння цього дослідження. За винятком оглядів, слід мінімізувати цитування робіт, які не мають безпосереднього відношення до змісту дослідження. Автор зобов’язаний провести джерельний пошук, щоб знайти і процитувати оригінальні публікації, тісно пов’язані з цим матеріалом. Необхідно також коректно вказувати на джерела принципово важливих матеріалів, використаних у цій роботі, якщо вони не були отримані самим автором.
5. Автори повинні дотримуватися усіх чинних вимог щодо публікацій рукописів. Неприпустимим є плагіат та його удавання за оригінальну розвідку, а також подання до редакції раніше опублікованої статті. У випадках виявлення плагіату відповідальність несуть автори поданих матеріалів.
6. Експериментальне або теоретичне дослідження може іноді слугувати основою для науково коректної і об’єктивної критики роботи іншого дослідника. Опубліковані статті в окремих випадках можуть містити подібну критику. Персональна суб’єктивна критика не є доречною за жодних обставин.
7. Співавторами статті мають бути ті особи, науковий внесок яких є вагомим у її зміст та які розділяють відповідальність за здобуті результати. Автор, який подає рукопис до друку, відповідає за те, щоб до списку співавторів були включені всі ті й лише ті особи, які відповідають критеріям авторства. У статті, написаної декількома авторами, той з авторів, хто подає до редакції контактні відомості, документи і листується з редакторами, бере на себе відповідальність за згоду інших авторів статті на її публікацію у збірнику.
8. Автори повинні повідомити редактора про будь-який потенційний конфлікт інтересів, на які могла б вплинути публікація результатів, що містяться у рукописі.
9. Автори повинні чітко вказати джерела всієї процитованої інформації, оформити посилання на наукові джерела відповідно до вимог ДСТУ ГОСТ 7.1:2006.
10. Редколегія має право відмовити у публікації статті за умов недотримання зазначених вимог.
11. Автор може висловити побажання не залучати деяких рецензентів до розгляду рукопису. Проте головний редактор може прийняти рішення залучити одного або декількох із цих рецензентів, якщо переконаний, що їх думки є важливими для неупередженого розгляду рукопису. Таке рішення може бути прийняте, наприклад, у тому випадку, коли є серйозні суперечності між цим рукописом і попередньою роботою потенційного рецензента.
12. Запобігання псевдонауковим публікаціям є відповідальністю кожного автора, головного редактора, рецензента, видавця й організації.
