ФОРМАЛЬНО-ГРАМАТИЧНА ТИПОЛОГІЯ ДВОСКЛАДНИХ РЕЧЕНЬ ІЗ ПРЕДМЕТНИМИ ДІЄСЛОВАМИ ЗВУЧАННЯ НЕПОВНОЇ ОСОБОВОЇ ПАРАДИГМИ
DOI:
https://doi.org/10.32589/2311-0821.1.2017.120708Ключові слова:
дієслова неповної особової парадигми, предметні дієслова звучання, присудок, придієслівний некерований другорядний член речення, детермінантний другорядний член речення, формально-граматична структура, двоскладне реченняАнотація
У статті виокремлено предметні дієслова звучання як одну з підгруп дієслів неповної особової парадигми, визначено позамовні та внутрішньомовні причини активного використання таких дієслів у ролі присудків, схарактеризовано дво-, три- та багатокомпонентні типи формально-граматичної структури двоскладних речень, умотивовано функції та морфологічне вираження другорядних членів речення.
Ключові слова: дієслова неповної особової парадигми, предметні дієслова звучання, присудок, придієслівний некерований другорядний член речення, детермінантний другорядний член речення, формально-граматична структура, двоскладне речення.
Посилання
Андерш Й.Ф. Типологія простих дієслівних речень у чеській мові у зіставленні з українською / Й.Ф. Андерш. – К. : Наук. думка, 1987. – 191 с.
Бабакова О.В. Семантична структура та функціонування дієслів звучання : дис. …кандидата філол. наук : 10.02.01 / Бабакова Ольга Володимирівна. – Сімферополь, 2007. – 212 с.
Белошапкова В.А. О понятии “формула предложения” на уровне синтаксиса сложного
предложения / В.А. Белошапкова // Единицы разных уровней грамматического строя языка и их взаимодействие. – М. : Наука, 1969. – С. 206–216.
Висоцький А.В. Синтаксична сфера прислівника в українській літературній мові /
А.В. Висоцький. – К. : Видавничий дім Дмитра Бураго, 2013. – 328 с.
Загнітко А.П. Теоретична граматика української мови: Синтаксис / А.П. Загнітко. – Донецьк : ДонНУ, 2001. – 662 с.
Золотова Г.А. О регулярних реализациях модели предложения / Г.А. Золотова // Вопросы
языкознания. – 1978. – № 1. – С. 67–78.
Іваницька Н.Л. Двоскладне речення в українській мові : [монографія] / Н.Л. Іваницька. –
К. : Вища школа, 1986. – 171 с.
Кушлик О.П. Словотвірна парадигматика похідних дієслів в українській мові : [монографія] / О.П. Кушлик. – Дрогобич : Коло, 2015. – 384 с.
Леута О.І. Структура і семантика дієслівних речень в українській літературній мові :
[монографія] / О.І. Леута. – К. : Такі справи, 2008. – 208 с.
Ломтев Т.П. Принципы построения формулы предложения / Т.П. Ломтев // Науч. докл.
высш. шк.: Филологические науки. – 1969. – № 5. – С. 77–82.
Мельничук О.С. Розвиток структури слов’янського речення / О.С. Мельничук. – К. : Наук.
думка, 1966. – 324 с.
Москальская О.И. Проблемы семантического моделирования в синтаксисе /
О.И. Москальская // Вопросы языкознания. – 1973. – № 6. – С. 33–43.
Степаненко М.І. Просторові поширювачі у структурі простого речення: [монографія] /
М.І. Степаненко. – Полтава : АСМІ, 2004. – 463 с.
Сепир Э. Избранные труды по языкознанию и культурологии / Э. Сепир. – М. : Изд. группа “Прогресс”, “Универс”, 1993. – 656 с.
Шведова Н.Ю. О соотношении грамматической и семантической структуры предложения / Н.Ю. Шведова // Славянское языкознание: VII Международный съезд славистов. – М. : Наука, 1973. – С. 458–483.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
1. Дослідження, що публікуються у збірнику наукових праць, повинні бути виконані відповідно до чинного законодавства України та етичних норм. Основний обов’язок автора полягає в тому, щоб виконати таке дослідження, яке заслуговує на об’єктивне обговорення науковою спільнотою його значущості.
2. Автори повинні формулювати свої наукові спостереження у такий спосіб, щоб їхні результати могли бути підтверджені іншими вченими, без підробки отриманих висновків або маніпуляції ними.
3. Автори статей несуть відповідальність за зміст статей і за сам факт їх публікації.
4. Автор повинен цитувати ті публікації, які вплинули на сутність роботи, а також ті, які можуть швидко познайомити читача з попередніми роботами, важливими для розуміння цього дослідження. За винятком оглядів, слід мінімізувати цитування робіт, які не мають безпосереднього відношення до змісту дослідження. Автор зобов’язаний провести джерельний пошук, щоб знайти і процитувати оригінальні публікації, тісно пов’язані з цим матеріалом. Необхідно також коректно вказувати на джерела принципово важливих матеріалів, використаних у цій роботі, якщо вони не були отримані самим автором.
5. Автори повинні дотримуватися усіх чинних вимог щодо публікацій рукописів. Неприпустимим є плагіат та його удавання за оригінальну розвідку, а також подання до редакції раніше опублікованої статті. У випадках виявлення плагіату відповідальність несуть автори поданих матеріалів.
6. Експериментальне або теоретичне дослідження може іноді слугувати основою для науково коректної і об’єктивної критики роботи іншого дослідника. Опубліковані статті в окремих випадках можуть містити подібну критику. Персональна суб’єктивна критика не є доречною за жодних обставин.
7. Співавторами статті мають бути ті особи, науковий внесок яких є вагомим у її зміст та які розділяють відповідальність за здобуті результати. Автор, який подає рукопис до друку, відповідає за те, щоб до списку співавторів були включені всі ті й лише ті особи, які відповідають критеріям авторства. У статті, написаної декількома авторами, той з авторів, хто подає до редакції контактні відомості, документи і листується з редакторами, бере на себе відповідальність за згоду інших авторів статті на її публікацію у збірнику.
8. Автори повинні повідомити редактора про будь-який потенційний конфлікт інтересів, на які могла б вплинути публікація результатів, що містяться у рукописі.
9. Автори повинні чітко вказати джерела всієї процитованої інформації, оформити посилання на наукові джерела відповідно до вимог ДСТУ ГОСТ 7.1:2006.
10. Редколегія має право відмовити у публікації статті за умов недотримання зазначених вимог.
11. Автор може висловити побажання не залучати деяких рецензентів до розгляду рукопису. Проте головний редактор може прийняти рішення залучити одного або декількох із цих рецензентів, якщо переконаний, що їх думки є важливими для неупередженого розгляду рукопису. Таке рішення може бути прийняте, наприклад, у тому випадку, коли є серйозні суперечності між цим рукописом і попередньою роботою потенційного рецензента.
12. Запобігання псевдонауковим публікаціям є відповідальністю кожного автора, головного редактора, рецензента, видавця й організації.
