ЕКСПРЕСИВНІСТЬ СУЧАСНОГО УКРАЇНСЬКОМОВНОГО НАУКОВОГО ДИСКУРСУ: МЕЖІ МОЖЛИВОГО
DOI:
https://doi.org/10.32589/2311-0821.1.2017.120712Ключові слова:
науковий дискурс, науковий стиль, експресивність, засоби вираження експресивності, метафора, градація, періодАнотація
Статтю присвячено проблемі доцільності використання експресивних компонентів у сучасному українськомовному науковому дискурсі. Обґрунтовано релевантність експресивності для наукового викладу, наголошено на її кореляції з принципами зрозумілості та об’єктивності. Визначено найефективніші засоби української мови, які формують впевнене й захопливе наукове мовлення, не порушуючи його стильової однорідності. Проаналізовано поширені помилки авторів у намаганні експресивізувати власне мовлення. Подано теоретичні й практичні рекомендації щодо вибору засобів увиразнення відповідно до обраного підстилю мовлення (власне-наукового, науково-навчального та науково-популярного).
Ключові слова: науковий дискурс, науковий стиль, експресивність, засоби вираження експресивності, метафора, градація, період.
Посилання
Галкина-Федорук Е.М. Об экспрессивности и эмоциональности в языке // Сб. статей
по языкознанию / Под ред. В.В. Виноградова. – М. : Изд.-во МГУ, 1958. – С. 103–124.
Данилевская Н.В. К вопросу об экспрессии в научном тексте / Н.В.Данилевская // Вестник
Пермского университета. – 2010. – Вып. 6(12). – С. 30 –36.
Дудик П.С. Стилістика української мови / П.С. Дудик. – К. : Вища школа, 2005. – 368 с.
Дядюра Г. Категория экспрессивности в современных научных текстах / Галина Дядюра,
Дарья Колесник // Управление и образование. – 2011. – Т.VII (2). – С. 21–24.
Єрмоленко С.Я. Експресивність / С.Я. Єрмоленко // Українська мова. Енциклопедія. – К. :
Українська енциклопедія, 2000. – С. 156.
Ігнатьєва С.Є. Оцінка і її зв’язок з емоційністю, експресивністю, модальністю / С.Є. Ігнатьєва // Актуальні проблеми слов’янської філології. Серія: Лінгвістика і літературознавство: Міжвуз. зб. наук. ст. – 2010. – Вип. XXIII, ч. 4. – С. 258–264.
Капелюшний А.О. Практична стилістика української мови : Навчальний посібник /
А.О. Капелюшний. – Львів : ПАЮ, 2007. – 400 с.
Клєщова О.Є. Культура української мови (за кредитно-модульною системою) : [навчальний посібник] / О.Є. Клєщова, О.М. Кравчук. – Луганськ : Вид-во ДЗ “ЛНУ імені Тараса Шевченка”, 2011. – 219 с.
Ковальська Н.А. Релевантність експресивності в науково-популярних текстах економічного дискурсу / Н.А. Ковальська // Філологічні науки: Вісник Запорізького національного університету: зб. наукових праць. – Запоріжжя : ЗНУ, 2015. – № 1. – С. 376–385.
Кожина М.Н. К вопросу о средствах образности в научной речи // Ученые записки Пермского университета. – 1966. – № 162. – С. 210–223.
Кожина М.Н. Стилистика русского языка / М.Н. Кожина.– М. : Просвещение, 1993. – 224 с.
Мацько Л. І. та ін. Стилістика української мови: Підручник / Л.І. Мацько, О.М.Сидоренко, О.М. Мацько; За ред. Л. І. Мацько. – К. : Вища шк., 2003. – 462 с.
Милованова Н.Я. Экспрессивность в стиле научной прозы: дис. … кандидата филологических наук : 10.02.01 / Милованова Нина Яковлевна. – Пермь, 1982 . – 192 с.
Непийвода Н.Ф. Мова української науково-технічної літератури (функціонально-стилістичний аспект) : [монографія] / Н.Ф. Непийвода. – К. : ТОВ “МФА”, 1997. – 288 с.
Нистратова С.Л. К вопросу о системе экспрессивных синтаксических средств в научной
речи / С.Л. Нистратова // Язык, сознание, коммуникация: сб. статей. – М: МАКС Пресс 2004. – Вып.28. – С. 142–150.
Онуфрієнко Г. Науковий стиль української мови: Навчальний посібник з алґоритмічними
приписами / Галина Онуфрієнко. – К. : Центр учбової літератури, 2009. – 392 с.
Основи культури наукового мовлення : навч.-метод. посібник / за заг. ред. І.М.Плотницької. – К. : НАДУ, 2011. – 80 с.
Пономарів О.Д. Стилістика сучасної української мови: [підручник] / О.Д. Пономарів. –
Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2000. – 248 с.
Селігей П.О. Український науковий текст: Проблеми комунікативної повноцінності
та стильової досконалості : дис. … докт. філол. наук : 10.02.01 / Селігей Пилип Олександрович. – К., 2016. – 427 с.
Семеног О.М. Культура наукової української мови: навчальний посібник / О. М. Семеног. – К. : Академія, 2010. – 213 с.
Скрипак И.А. Экспрессивный синтаксис в текстах научного дискурса / И.А. Скрипак. –
Филологические науки. Вопросы теории и практики. – Тамбов: Грамота. – 2013. – № 4 (22): в 2-х ч. – Ч. II. – C. 170–173.
Федоренко С.В. Метафора в науково-технічній літературі / С.В. Федоренко. – Електронний ресурс. – Режим доступу до ресурсу : http://naub.oa.edu.ua/2012/metafora-v-naukovo-tehnichnijliteraturi/
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
1. Дослідження, що публікуються у збірнику наукових праць, повинні бути виконані відповідно до чинного законодавства України та етичних норм. Основний обов’язок автора полягає в тому, щоб виконати таке дослідження, яке заслуговує на об’єктивне обговорення науковою спільнотою його значущості.
2. Автори повинні формулювати свої наукові спостереження у такий спосіб, щоб їхні результати могли бути підтверджені іншими вченими, без підробки отриманих висновків або маніпуляції ними.
3. Автори статей несуть відповідальність за зміст статей і за сам факт їх публікації.
4. Автор повинен цитувати ті публікації, які вплинули на сутність роботи, а також ті, які можуть швидко познайомити читача з попередніми роботами, важливими для розуміння цього дослідження. За винятком оглядів, слід мінімізувати цитування робіт, які не мають безпосереднього відношення до змісту дослідження. Автор зобов’язаний провести джерельний пошук, щоб знайти і процитувати оригінальні публікації, тісно пов’язані з цим матеріалом. Необхідно також коректно вказувати на джерела принципово важливих матеріалів, використаних у цій роботі, якщо вони не були отримані самим автором.
5. Автори повинні дотримуватися усіх чинних вимог щодо публікацій рукописів. Неприпустимим є плагіат та його удавання за оригінальну розвідку, а також подання до редакції раніше опублікованої статті. У випадках виявлення плагіату відповідальність несуть автори поданих матеріалів.
6. Експериментальне або теоретичне дослідження може іноді слугувати основою для науково коректної і об’єктивної критики роботи іншого дослідника. Опубліковані статті в окремих випадках можуть містити подібну критику. Персональна суб’єктивна критика не є доречною за жодних обставин.
7. Співавторами статті мають бути ті особи, науковий внесок яких є вагомим у її зміст та які розділяють відповідальність за здобуті результати. Автор, який подає рукопис до друку, відповідає за те, щоб до списку співавторів були включені всі ті й лише ті особи, які відповідають критеріям авторства. У статті, написаної декількома авторами, той з авторів, хто подає до редакції контактні відомості, документи і листується з редакторами, бере на себе відповідальність за згоду інших авторів статті на її публікацію у збірнику.
8. Автори повинні повідомити редактора про будь-який потенційний конфлікт інтересів, на які могла б вплинути публікація результатів, що містяться у рукописі.
9. Автори повинні чітко вказати джерела всієї процитованої інформації, оформити посилання на наукові джерела відповідно до вимог ДСТУ ГОСТ 7.1:2006.
10. Редколегія має право відмовити у публікації статті за умов недотримання зазначених вимог.
11. Автор може висловити побажання не залучати деяких рецензентів до розгляду рукопису. Проте головний редактор може прийняти рішення залучити одного або декількох із цих рецензентів, якщо переконаний, що їх думки є важливими для неупередженого розгляду рукопису. Таке рішення може бути прийняте, наприклад, у тому випадку, коли є серйозні суперечності між цим рукописом і попередньою роботою потенційного рецензента.
12. Запобігання псевдонауковим публікаціям є відповідальністю кожного автора, головного редактора, рецензента, видавця й організації.
