НАГОЛОС І СТАНОВЛЕННЯ ГЕТЕРОГЕННИХ ОМОНІМІВ- ВЕРБАТИВІВ ТРЕТЬОГО СТРУКТУРНОГО КЛАСУ В ПІВДЕННО- ЗАХІДНИХ ГОВОРАХ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ
DOI:
https://doi.org/10.32589/2311-0821.2.2017.120836Ключові слова:
лексико-семантичні процеси, гетерогенні омоніми-вербативи, наголос і омонімічні відношення, південно-західні говориАнотація
У статті проаналізовано співвіднесеність наголосу із становленням омонімічних відношень гетерогенної природи серед вербативів третього структурного класу в південно-західних говорах української мови. Дослідження проведено на основі зіставлення лексико-семантичних й етимологічних процесів означених дериватів, що репрезентують південно-західне наріччя, варіанти української літературної мови та сучасну українську. Установлено: архісеми кожного з означених вербативів засвідчують продуктивність лексико-семантичних процесів, які убезпечували семемам розвиток полісемії. Виявлено, що становлення гетерогенних дієслівних омонімів належить до малопродуктивних лінгвальних явищ. Закоріненість у праслов’янську мовну спільноту, тотожність звучання й етимологічна непрозорість призводили до сплутування в практичному мовленні діалектоносіїв їхньої семантики, виникнення фонетичних і наголосових варіантів та їх підміни.
Посилання
Виннницкий В. Дистинктивные функции ударения в современном украинском языке: автореф. дисс… канд. филол. наук / В.М. Винницький ‒ Львов, 1973. ‒ 21 с.
Виннницький В. Значеннєва функція наголосу в іменниках жіночого роду / В.М. Винницький // Укр. мова і література в школі. ‒ 1975. ‒ № 9. ‒ С. 34‒40.
Винницький В. Акцентуаційні етюди / Василь Винницький. ‒ Жовква : Місіонер, 2004. ‒ 280 с.
Винницький В.M. Про акцентуаційний спосіб словотворення / В.М. Винницький // Мовознавство. ‒ 2007. ‒ С. 12‒27.
Винницький В. Функційне навантаження українського наголосу / Василь Винницький. ‒ Львів : ДП “Видавничий дім “Укрпол”, 2010. ‒ 373 с.
Жовтобрюх М.А. Слово мовлене (українська літературна вимова) / М.А. Жовтобрюх. – К. : Знання, 1969. – 48 с.
Іваночко К. Акцентуація фауноономатопоетичних дієслівних дериватів у південно-західних говорах української мови / Костянтин Іваночко //Лінгвістика. Збірник наукових праць. ‒ Луганськ: ДЗ “ЛНУ імені Тараса Шевченка”, 2012 (а). – Випуск 2 (26). – С. 71–88.
Іваночко К. Акцентуація ономатоепічних ентомологічних суфіксальних дієслівних утворень у південно-західних говорах української мови / Костянтин Іваночко // Вісник Львівського університету. Філологія. ‒ Львів : Видавництво Львівського національного університету
імені Івана Франка, 2012. ‒ Випуск 57. ‒ С. 263‒274.
Іваночко К. Особливості наголошування дієслів восьмого структурного класу суфіксально-флексійного акцентного типу у південно-західних говорах української мови / К.М. Іваночко //Актуальні проблеми філології та перекладознавства: збірник наукових праць. – Випуск десятий / голов. ред.. М.Є. Скиба; відп. за випуск М.М. Торчинський. ‒ Хмельницький : ФОП Бідюк Є. І., 2016. – Т. 1 (А–І). – С. 269–278.
Іваночко К. Наголошування каузативних дієслів лу́пати, лупа́ти / лупи́ти в південно-західних говорах української мови / Костянтин Іваночко // Spheres of culture: Jornal of Philology, History, Social and Media Communication, Political Science, and Culturel Studies. –
Lublin : Maria Curie-Skladowska University, 2013. – Volume V. – S. 201–210.
Митрополит Іларіон. Український літературний наголос / Митрополит Іларіон. ‒ Вінніпег : Наша культура. ‒ Ч. 15, 1952. ‒ 304 с.
Пилинський М.М. Деякі явища акцентології іменника / М.М. Пилинський // Закономірності розвитку українського усного літературного мовлення. ‒ К., 1965. ‒ С. 85‒94.
Рудницький Я. Український наголос як функційна проблема / Ярослав Рудницький. ‒ Прага, 1942. ‒ 19 с.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
1. Дослідження, що публікуються у збірнику наукових праць, повинні бути виконані відповідно до чинного законодавства України та етичних норм. Основний обов’язок автора полягає в тому, щоб виконати таке дослідження, яке заслуговує на об’єктивне обговорення науковою спільнотою його значущості.
2. Автори повинні формулювати свої наукові спостереження у такий спосіб, щоб їхні результати могли бути підтверджені іншими вченими, без підробки отриманих висновків або маніпуляції ними.
3. Автори статей несуть відповідальність за зміст статей і за сам факт їх публікації.
4. Автор повинен цитувати ті публікації, які вплинули на сутність роботи, а також ті, які можуть швидко познайомити читача з попередніми роботами, важливими для розуміння цього дослідження. За винятком оглядів, слід мінімізувати цитування робіт, які не мають безпосереднього відношення до змісту дослідження. Автор зобов’язаний провести джерельний пошук, щоб знайти і процитувати оригінальні публікації, тісно пов’язані з цим матеріалом. Необхідно також коректно вказувати на джерела принципово важливих матеріалів, використаних у цій роботі, якщо вони не були отримані самим автором.
5. Автори повинні дотримуватися усіх чинних вимог щодо публікацій рукописів. Неприпустимим є плагіат та його удавання за оригінальну розвідку, а також подання до редакції раніше опублікованої статті. У випадках виявлення плагіату відповідальність несуть автори поданих матеріалів.
6. Експериментальне або теоретичне дослідження може іноді слугувати основою для науково коректної і об’єктивної критики роботи іншого дослідника. Опубліковані статті в окремих випадках можуть містити подібну критику. Персональна суб’єктивна критика не є доречною за жодних обставин.
7. Співавторами статті мають бути ті особи, науковий внесок яких є вагомим у її зміст та які розділяють відповідальність за здобуті результати. Автор, який подає рукопис до друку, відповідає за те, щоб до списку співавторів були включені всі ті й лише ті особи, які відповідають критеріям авторства. У статті, написаної декількома авторами, той з авторів, хто подає до редакції контактні відомості, документи і листується з редакторами, бере на себе відповідальність за згоду інших авторів статті на її публікацію у збірнику.
8. Автори повинні повідомити редактора про будь-який потенційний конфлікт інтересів, на які могла б вплинути публікація результатів, що містяться у рукописі.
9. Автори повинні чітко вказати джерела всієї процитованої інформації, оформити посилання на наукові джерела відповідно до вимог ДСТУ ГОСТ 7.1:2006.
10. Редколегія має право відмовити у публікації статті за умов недотримання зазначених вимог.
11. Автор може висловити побажання не залучати деяких рецензентів до розгляду рукопису. Проте головний редактор може прийняти рішення залучити одного або декількох із цих рецензентів, якщо переконаний, що їх думки є важливими для неупередженого розгляду рукопису. Таке рішення може бути прийняте, наприклад, у тому випадку, коли є серйозні суперечності між цим рукописом і попередньою роботою потенційного рецензента.
12. Запобігання псевдонауковим публікаціям є відповідальністю кожного автора, головного редактора, рецензента, видавця й організації.
