ДЕРИВАЦІЙНИЙ ПІДХІД ДО ВИВЧЕННЯ ЮРИДИЧНОГО ТЕКСТУ
DOI:
https://doi.org/10.32589/2311-0821.2.2017.120864Ключові слова:
деривація, дериваційна парадигма, дериваційний підхід, синтаксична деривація, юридичний текстАнотація
Статтю присвячено проблемі комплексного вивчення дериваційного потенціалу системи категорії тексту, своєрідних мовних складників змісту та форми, різновидів зв’язків між окремими частинами та усталених правил вираження цих зв’язків у царині сучасної юридичної лінгвістики. Проаналізовано відомі інтерпретації терміна синтаксична деривація, обґрунтовано його релевантність для дослідження процесів похідності різних структурних одиниць. Уперше творення юридичних текстів розглянуто в рамках дериватології, яка, вивчаючи деривацію в широкому аспекті як утворення мовних одиниць від слова до тексту, сьогодні є одним з провідних напрямків функціонального аналізу мови. Установлено, що юридичні тексти залежно від функціональної мети підлягають певним принципам і правилам виконання. Важливу роль в організації таких текстів відіграють засоби синтаксичного рівня мови, які в результаті синтаксичної деривації можуть набувати різних семантичних відтінків.
Посилання
Бабенко Л.Г. Лингвистический анализ художественного текста. Теория и практика : Учебник; Практикум / Л.Г. Бабенко, Ю.В. Казарин. – 2-е изд. – М. : Флинта : Наука, 2004. – 496 с.
Белошапкова В.А. Современный русский язык: учебное пособие для филол. спец. высших учебных заведений / под ред. В.А. Белошапковой. – 3-е изд. – М., 1997. – 800 с.
Головченко В.В. Юридична термінологія : довідник / В.В. Головченко, В.С. Ковальський. – К. : Юрінком Інтер, 1998. – 224 с.
Городенська К.Г. Деривація синтаксичних одиниць / Катерина Григорівна Городенська. – К. : Наукова думка, 1991. – 192 с.
Голев Н.Д. К основаниям деривационной интерпретации вторичных текстов [Текст] / Н.Д. Голев, Н.В. Сайкова // Языковое бытие человека и этноса: психолингвистический и когнитивный аспекты-Вып. 3-Барнаул: Изд-во ААЭП, 2001. – С. 20–27.
Гуйванюк Н.В. Формально-семантичні співвідношення в системі синтаксичних одиниць / Ніна Василівна Гуйванюк. – Чернівці : Рута, 1999. – 336 с.
Гуйванюк Н.В. Кореферентність і вчення про синтаксичні парадигми / Ніна Василівна Гуйванюк // Вісник Прикарпатського національного університету. Філологія. – Вип. XV–XVIII. – Івано-Франківськ, 2007. – С. 29–32.
Загнітко А.П. Теорія сучасного синтаксису : [монографія] / Анатолій Панасович Загнітко. – Донецьк : ДонНУ, 2007. – 294 с.
Загнітко А.П. Український синтаксис: теоретико-прикладний аспект : [монографія] / Анатолій Панасович Загнітко. – Донецьк, 2009. – 137 с.
Коваль Н.Є. Мовні засоби аргументації в юридичному дискурсі (на матеріалі англомовних законодавчих і судових документів) : автореф. дис.. … канд. філол. наук : 10.02.04 / Наталія Євгенівна Коваль ; ОНУ ім. І. І. Мечникова. – О., 2007. – 20 с.
Курилович Е. Очерки по лингвистике: сборник статей / Е. Курилович. – М. : Изд-во иностр. лит., 1962. – 456 с.
Москальская О.И. Грамматика текста / Ольга Ивановна Москальская. – М. : Высшая школа, 1981. – 183 с.
Николаева Т.М. Лингвистика текста: современное состояние и перспективы / Т.М. Николаева // Новое в зарубежной лингвистике. Вып. VIII. Под ред. Т.М. Николаевой – М. : Прогресс, 1978. – С. 5–39.
Почепцов Г.Г. Избранные труды по лингвистике : [монография] / Георгий Георгиевич Почепцов. – Харьков : ХНУ им. В.Н. Каразина, 2009. – 556 с.
Ткачук А.Ф. Законодавча техніка : [практичний посібник] / А.Ф. Ткачук. – К. : [Ін-т. громад. суп-ва], 2002. – 80 с.
Шведова Н.Ю. Местоимение и смысл : Класс русских местоимений и открываемые ими смысловые пространства / Н.Ю. Шведова; РАН. Отд-ние лит. и яз. Ин-т рус. яз. им. В.В. Виноградова. – М., 1998. –176 с.
Шугрина Е.С. Техника юридического письма : [учеб.-практ. пособие] / Екатерина Сергеевна Шугрина. – М., 2000. – 272 с.
Шутак И.Д. Теория и практика оговорок в праве : система понятий. Терминологический словарь / Илья Дмитриевич Шутак. – СПб : Санкт-Петербургский университет МВД России; Алетейя, 1999. – 203 с.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
1. Дослідження, що публікуються у збірнику наукових праць, повинні бути виконані відповідно до чинного законодавства України та етичних норм. Основний обов’язок автора полягає в тому, щоб виконати таке дослідження, яке заслуговує на об’єктивне обговорення науковою спільнотою його значущості.
2. Автори повинні формулювати свої наукові спостереження у такий спосіб, щоб їхні результати могли бути підтверджені іншими вченими, без підробки отриманих висновків або маніпуляції ними.
3. Автори статей несуть відповідальність за зміст статей і за сам факт їх публікації.
4. Автор повинен цитувати ті публікації, які вплинули на сутність роботи, а також ті, які можуть швидко познайомити читача з попередніми роботами, важливими для розуміння цього дослідження. За винятком оглядів, слід мінімізувати цитування робіт, які не мають безпосереднього відношення до змісту дослідження. Автор зобов’язаний провести джерельний пошук, щоб знайти і процитувати оригінальні публікації, тісно пов’язані з цим матеріалом. Необхідно також коректно вказувати на джерела принципово важливих матеріалів, використаних у цій роботі, якщо вони не були отримані самим автором.
5. Автори повинні дотримуватися усіх чинних вимог щодо публікацій рукописів. Неприпустимим є плагіат та його удавання за оригінальну розвідку, а також подання до редакції раніше опублікованої статті. У випадках виявлення плагіату відповідальність несуть автори поданих матеріалів.
6. Експериментальне або теоретичне дослідження може іноді слугувати основою для науково коректної і об’єктивної критики роботи іншого дослідника. Опубліковані статті в окремих випадках можуть містити подібну критику. Персональна суб’єктивна критика не є доречною за жодних обставин.
7. Співавторами статті мають бути ті особи, науковий внесок яких є вагомим у її зміст та які розділяють відповідальність за здобуті результати. Автор, який подає рукопис до друку, відповідає за те, щоб до списку співавторів були включені всі ті й лише ті особи, які відповідають критеріям авторства. У статті, написаної декількома авторами, той з авторів, хто подає до редакції контактні відомості, документи і листується з редакторами, бере на себе відповідальність за згоду інших авторів статті на її публікацію у збірнику.
8. Автори повинні повідомити редактора про будь-який потенційний конфлікт інтересів, на які могла б вплинути публікація результатів, що містяться у рукописі.
9. Автори повинні чітко вказати джерела всієї процитованої інформації, оформити посилання на наукові джерела відповідно до вимог ДСТУ ГОСТ 7.1:2006.
10. Редколегія має право відмовити у публікації статті за умов недотримання зазначених вимог.
11. Автор може висловити побажання не залучати деяких рецензентів до розгляду рукопису. Проте головний редактор може прийняти рішення залучити одного або декількох із цих рецензентів, якщо переконаний, що їх думки є важливими для неупередженого розгляду рукопису. Таке рішення може бути прийняте, наприклад, у тому випадку, коли є серйозні суперечності між цим рукописом і попередньою роботою потенційного рецензента.
12. Запобігання псевдонауковим публікаціям є відповідальністю кожного автора, головного редактора, рецензента, видавця й організації.
