DOI: https://doi.org/10.32589/2311-0821.2.2018.151984

ЛІНГВІСТИЧНИЙ ЕКОЦЕНТРИЗМ ЯК МЕТАДИСКУРСИВНИЙ ПРИНЦИП ФУНКЦІОНАЛЬНОЇ ПАРАДИГМИ

Н. К. КРАВЧЕНКО

Анотація


У статті висвітлено принцип лінгвістичного екоцентризму як дискурсивного механізму екологізації свідомості людини і суспільства, що зумовлює інваріантність параметрів різних інституційних дискурсів, і, водночас, як нового вектора функціональної парадигми, пов’язаного з подоланням антропоцентризму.

Мета дослідження полягає у визначенні й обґрунтуванні екоцентризму як мета-дискурсивного принципу різноманітних інституційних дискурсів з огляду на корелятивні зв'язки їхніх когнітивних, семіотичних і прагматичних параметрів, що уособлене поняттям екоцентрованого метадискурсу – моделі розвитку і специфікації знань і цінностей про
еко-етичні норми взаємодії людини з природою, Творцем, з іншими людьми, з суспільством і його інститутами, лінгвокультурними і транскультурними спільнотами, Всесвітом.

Екоцентризм здатний впливати на лише на екологізацію лінгвістики ХХІ століття, але й на зміну її дослідницьких пріоритетів, принципів аналізу і методів з подальшою інтеграцією когнітивно-дискурсивних, когнітивно-семіотичних, соціокогнітивних, когнітивно-прагматичних студій з метою осмислення стратегічно-поведінкових, когнітивних, вербальних і невербальних практик людини і спільнот як ноосферно свідомих
чинників розвитку цивілізації. Ціннісним тлом принципу лінгвістичного екоцентризму є поєднання екологічних і етичних концептів як таких, що містять спільні прототипні цінності, які стають дискурсотвірними, визначаючи домінантний для екоцентрованого світогляду спосіб означення і конструювання екологічних стосунків в природоохоронному,
екосоціальному, екокультурному, екокомунікативному аспектах.


Ключові слова


лінгвістичний екоцентризм; екоцентрований метадискурс; інституційні дискурси; інваріантність параметрів

Повний текст:

PDF

Посилання


Бондар, О. І. (2013). Синергетичний підхід як підґрунтя лінгвістичної екології. Записки з українського мовознавства, 20, 4-15.

Воробьёва, О. П. (2013). Лингвистика сегодня: реинтерпретация эпистемы. Вісник Київського національного лінгвістичного університету. Серія Філологія, 16 (2), 41-47.

Гардашук, Т. В. (2006). Сучасний екологізм: теоретичні засади та практичні імплікації. (Дис. докт. філос. наук). Київ.

Жихарєва. О.О. (2017). Структура англомовного біблійного екодискурсу. Science and Education: a New Dimension. Philology (Vol. 38 (138), 72-76).

Жихарєва, О.О. (2018). Концептуальні екотеми в англомовному біблійному екодискурсі. Вісник Київського національного лінгвістичного університету. Серія Філологія, 21 (1), 112-120.

Кравченко, Н.К. (2017). Дискурс и дискурс-анализ: краткая энциклопедия. Киев: Интерсервис. Кравченко, Н.К. (2006). Интерактивное, жанровое и концептуальное моделирование

международно-правового дискурса. Киев: Реферат.

Потапенко, C. И. (2017). Cинхронная реконструкция концептов в англоязычном масс-медийном дискурсе: между концептуализацией и категоризацией. Концепты и контрасты (c. 331-338). Одесса.

Семенець, О.О. (2013). Лінгвоекологія та проблеми мовного вираження суспільних цінностей. Нова філологія: збірник наукових праць, 58, 174-177.

Brand, S. (2009). Whole Earth Discipline: An Ecopragmatist Manifesto. N.Y: The Viking Press.

Buck, H. (2013). Climateengineering: spectacle, tragedy or solution? A content analysis of news media framing. Interpretive approaches to global climate governance: deconstructing the greenhouse. London: Routledge, pp. 166-181.

Burchett, K. (2016). Antropocentrism as environmental ethic. Dissertation, PhD, Lexington, Kentucky.

Dцring, M., Penz, H., Trampe et al. (2008). Language, Signs and Nature: Ecolinguistic Dimensions of Environmental Discourse. L: Stauffenburg Verlag.

McEvoy, D., Fьnfgeld, H., & Bosomworth, K. (2013). Resilience and climate change adaptation: the importance of framing. Planning Practice & Research (Vol. 28 (3), pp. 280-293).

Fill, A. F., & Penz, H. (2017). The Routledge Handbook of Ecolinguistics. N.Y.: Routledge.

Foucault, M. (2002). The Archaeology of Knowledge. London and New York: Routledge.

Poole, R. (2018). Ecolinguistics, GIS, and Corpus Linguistics for the Analysis of the Rosemont Copper Mine Debate. Environmental Communication (Vol. 12(4), pp. 525-540).

Potapenko, S. (2016). Cognitive rhetoric of effect: Energy flow as a means of persuasion in inaugurals. Topics in Linguistics (Vol. 17 (2), pp. 12-25).

Sieriakova, I. (2016). Nonverbal Semiotics of Discursive Practices. Science and Education a New Dimension. Philology (Vol. IV (17 / 78, 73-76).

Siewers, A.K. (2014). Re-imagining nature: environmental humanities and ecosemiotics. Lewisburg, PA: Bucknell University Press.

Steciag, M. (2009). Key-words in Ecology and their Critique from Ecolinguistic Point of View. Problemy Ekorozwoju (Vol. 4(2), pp. 61-68).

Stibbe, A. (2014). An ecolinguistic approach to Critical Discourse Studies. Critical Discourse Studies (Vol. 11(1), pp. 117-128).

Stibbe, A. (2015). Ecolinguistics: Language, Ecology and the Stories We Live By. Abingdon, N.Y.: Routledge.

Torfing, J. (1999). New theories of discourse: Laclau, Mouffe and Zizek. Oxford: Blackwell.




Copyright (c) 2019 ВІСНИК КИЇВСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО ЛІНГВІСТИЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ. Серія Філологія

Зберегти