ДОСЛІДЖЕННЯ БОЛГАРСЬКОГО МОВНОГО ОСТРОВА В УКРАЇНСЬКИХ ПЕРІОДИЧНИХ ВИДАННЯХ XX – XXI СТ.
DOI:
https://doi.org/10.32589/2311-0821.2.2019.192055Ключові слова:
національні меншини України, болгарська мова, мовний острів, болгарські говірки України, періодичні видання, сучасна українська болгаристикаАнотація
Статтю присвячено проблематиці мови та культури болгарської діаспори в Україні, зокрема досягненням українських мовознавців у царині дослідження болгарських говірок Одеської, Запорізької, Миколаївської та Кропивницької областей. Увагу автора зосереджено
на публікаціях, безпосередньо чи опосередковано пов’язаних із болгарським мовним островом, у фахових лінгвістичних виданнях кінця XX – першого десятиріччя XXI ст. Виокремлено основні проблеми, найбільш актуальні для української болгаристики в досліджуваний період, та здійснено стислий огляд матеріалів, присвячених лексичним,
граматичним, етимологічним, соціолінгвальним, етномовним, науково-методичним та іншим аспектам функціонування болгарської острівної мови в Україні. Дослідження спрямоване на формування цілісного уявлення щодо розвитку мовознавства в галузі мов національних меншин України.
Посилання
Баранник, Л. Ф. (1996). К вопросу о болгарско-русских междиалектных контактах. Матеріали міжвузівської наукової Кирило-Мефодіївської конференції, 3-4.
Баранник, Л. Ф. (1998). К проблеме русско-украинско-болгарского междиалектного взаимодействия (на материале лексики русских островных говоров Одесщины). Слов’янський збірник, 5, 13-20.
Баранник, Л. Ф (2000). Некоторые особенности лексической системы русских островных говоров в разноязычном окружении. Слов’янський збірник, 7, 100-107.
Баранник, Л. Ф. (2003). Семантическая адаптация заимствованных слов в русских островных говорах юга Украины. Мова: науково-теоретичний часопис з мовознавства, 8, 14-20.
Барболова З. (2002). Ономастичната система на българите в николаевската Терновка. Слов’янський збірник, 9, 215-222.
Георгиева С. И. (2000). Социолингвистическая дескрипция идиолекта села Заря Одесской области. Слов’янський збірник, 7, 288-292.
Георгиева, С. И. (2002). Особенности морфологической системы болгарского говора села Заря, Одесской области. Слов’янський збірник, 9, 231-234.
Георгиева, С. И. (2013). Българският преселнически говор от смесен тип: диагностиращи диалектни маркери. ІІ Міжнародний науково-методичний семінар з болгарської мови, літератури, культури та історії, 20-22. Бердянськ.
Георгиева, С. И. (2013б). Фонетичните особености на зарянския говор. Българите в Северното Причерноморие. Изследвания и материали, 13, 248-256.
Георгиева, С. (2017). Календарната обредно-празнична лексика на бесарабския българин: формална структура и генезис на хрононимите. Слов’янський збірник, 21, 252-262.
Георгієва, С. І. (2012). Етапи дослідження болгарських переселенських говірок в Україні: динаміка в часі та сучасний стан. Мова: науково-теоретичний часопис з мовознавства, 20, 75-79.
Георгієва, С. І. (2013). Континуум метрополії як база формування болгарських переселенських говірок. Компаративні дослідження слов’янських мов і літератур: збірник наукових праць Київ. нац. ун-ту ім. Тараса Шевченка, 21, 27-43.
Гончар, Н. М. (2014а). Інтерференція у письмовому мовленні бессарабських болгар (на матеріалі учнівських письмових текстів болгарською літературною мовою). Вісник Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна. Сер.: Філологія, 1107 (70), 37-41.
Гончар, Н. М. (2014б). Лексика весільного обряду у болгарських говірках українського Подунав’я.
Мова: науково-теоретичний часопис з мовознавства, 20, 139-144.
Гончар, Н. М. (2014в). Лексика родильної обрядовості у болгарських діалектах Півдня України. Наукові записки Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка: збірник наукових праць. Серія: Філологічні науки (мовознавство), 126, 535-540.
Гончар, Н. М. (2017). Аспекти вивчення білінгвізму в болгаромовному континуумі Подунав’я. Мова: науково-теоретичний часопис з мовознавства, 64 (1), 103-106.
Зеленко, Л. П. (1998). Болгарсько-східнослов'янська мовна інтерференція в топонімії Східної Одещини. Слов'янський збірник, 5, 53-56.
Зеленко, Л. П. (1999). Внесок болгарского етносу у формуванні топонімії Східної Одещини. Наша школа, 2-3, 149-151.
Киссе, А. И. (2006). Возрождение болгар Украины. Одесса: Optimum.
Колесник, В. А. (1998). Субэтническая знаковость говоров болгарской диаспоры юга Украины. Слов'янський збірник, 5, 66-69.
Колесник В. А. (2000). Грецизмы в болгарском говоре п. Ольшанка Кировоградской области. Слов'янський збірник, 7, 93-99.
Колесник, В. А. (2006). Към въпроса за произхода на Кулевчанския говор (Украйна). Слов’янський збірник, 21, 42-50.
Колесник, В. О. (2014). До питання про запозичення з турецької мови в болгарських переселенських говірках Півдня України. Одеська болгаристика: науковий щорічник,
/12, 4-12.
Колесник, В. О. (2005). Граматичний статус лексеми един в болгарській мові та болгарських переселенських говірках. Лінгвістика. Збірник наукових праць Луганського національного педагогічного університету, 1(4), 66-74.
Колесник, В. О. (2005 – 2006). Словник лексичних балканізмів, зафіксованих у болгарських переселенських говірках. Одеська болгаристика, 3-4, 103-133.
Колесник, В. О. (2013). До питання про традиційну класифікацію болгарських говірок в Україні.
Българите в Северното Причерноморие. Изследвания и материали, 13, 401-420.
Колесник, В. О. (2018а). До питання про ґенезу чийшийських говірок. Слов’янський збірник, 22, 7-18.
Колесник, В. О. (2018б). До питання про карпато-балканські сходження: назви одягу. Науковий вісник Ізмаїльського державного гуманітарного університету. Серія “Філологічні науки”, 38, 7-14.
Колесников, А. (2018). Із спостережень над запозиченнями в українських південно-бессарабських говірках. Лінгвістичні студії. Міжнародний збірник наукових праць, 36, 116-120.
Митков, В. (2012). Болгары в Таврии: 150 лет истории. Запорожье: Интер-М.
Павленко, В. В. (2003). Болгари в Україні. Енциклопедія історії України. Взято з http://www.history.org.ua/?termin=Bolhary_Ukraini
Парфенова, О. С. (1998). Способы выражения темпоральных и локальных значений в смешанной
речи (на материале болгарской речи Украины). Слов'янський збірник, 5, 91-97.
Стойкова, К. Х. (1999). Проблеми и постижения в обучението по български език в Болградски
район, Одеска област. Наша школа, 2-3, 230-232.
Стоянов, И. А. (2000). За едно устойчиво съчетание в езика на българските народни песни. Слов'янський збірник, 7, 60-63.
Стоянов, І. А., Стоянова, Е. П., Дадіверін, І. Г. (2002). Мова болгар України в її усній та писемній формі. Одеса: Оптимум.
Стоянова, Е. П. (2003). Соціофункціональна стратифікація болгарського ідіому в Україні. Мовознавство, 2-3, 119-126.
Стоянова, Е. П. (2005). Київ – купіль болгарської славістики. Київська старовина: Науковий історико-філологічний журнал, 3, 58-68.
Стоянова, Е. П. (2008). Сонячне весілля (до питання вітальності болгарського острівного ідіому в Україні). Мовознавство, 2-3, 247-260.
Топалова, С. Д. (2000). За една “западна” особеност в чийшийските говори в Бесарабия. Слов'янський збірник, 7, 113-118.
Топалова, С. Д. (2002). Числівник у чийшийських болгарських говірках України. Слов’янський збірник, 9, 223-230.
Шабашов, А. В. (1999). Ойконимия болгарских пунктов юга Украины. Одесская, Кировоградская, Николаевская области. Българска Бесарабия,1, 58-132.
Швецова, Н. Л. (2007). Отражение межъязыкового и междиалектного взаимодействия в прозвищах жителей русских сёл Одесской области. Мова і культура, 6 (94), 188-192.
Червенко, О. Б. (2012). Рослинна символіка в болгарських лазарських піснях Північного Приазов’я. Матеріали до української етнології: щорічник: збірник наукових праць, 11 (14), 135-140.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
1. Дослідження, що публікуються у збірнику наукових праць, повинні бути виконані відповідно до чинного законодавства України та етичних норм. Основний обов’язок автора полягає в тому, щоб виконати таке дослідження, яке заслуговує на об’єктивне обговорення науковою спільнотою його значущості.
2. Автори повинні формулювати свої наукові спостереження у такий спосіб, щоб їхні результати могли бути підтверджені іншими вченими, без підробки отриманих висновків або маніпуляції ними.
3. Автори статей несуть відповідальність за зміст статей і за сам факт їх публікації.
4. Автор повинен цитувати ті публікації, які вплинули на сутність роботи, а також ті, які можуть швидко познайомити читача з попередніми роботами, важливими для розуміння цього дослідження. За винятком оглядів, слід мінімізувати цитування робіт, які не мають безпосереднього відношення до змісту дослідження. Автор зобов’язаний провести джерельний пошук, щоб знайти і процитувати оригінальні публікації, тісно пов’язані з цим матеріалом. Необхідно також коректно вказувати на джерела принципово важливих матеріалів, використаних у цій роботі, якщо вони не були отримані самим автором.
5. Автори повинні дотримуватися усіх чинних вимог щодо публікацій рукописів. Неприпустимим є плагіат та його удавання за оригінальну розвідку, а також подання до редакції раніше опублікованої статті. У випадках виявлення плагіату відповідальність несуть автори поданих матеріалів.
6. Експериментальне або теоретичне дослідження може іноді слугувати основою для науково коректної і об’єктивної критики роботи іншого дослідника. Опубліковані статті в окремих випадках можуть містити подібну критику. Персональна суб’єктивна критика не є доречною за жодних обставин.
7. Співавторами статті мають бути ті особи, науковий внесок яких є вагомим у її зміст та які розділяють відповідальність за здобуті результати. Автор, який подає рукопис до друку, відповідає за те, щоб до списку співавторів були включені всі ті й лише ті особи, які відповідають критеріям авторства. У статті, написаної декількома авторами, той з авторів, хто подає до редакції контактні відомості, документи і листується з редакторами, бере на себе відповідальність за згоду інших авторів статті на її публікацію у збірнику.
8. Автори повинні повідомити редактора про будь-який потенційний конфлікт інтересів, на які могла б вплинути публікація результатів, що містяться у рукописі.
9. Автори повинні чітко вказати джерела всієї процитованої інформації, оформити посилання на наукові джерела відповідно до вимог ДСТУ ГОСТ 7.1:2006.
10. Редколегія має право відмовити у публікації статті за умов недотримання зазначених вимог.
11. Автор може висловити побажання не залучати деяких рецензентів до розгляду рукопису. Проте головний редактор може прийняти рішення залучити одного або декількох із цих рецензентів, якщо переконаний, що їх думки є важливими для неупередженого розгляду рукопису. Таке рішення може бути прийняте, наприклад, у тому випадку, коли є серйозні суперечності між цим рукописом і попередньою роботою потенційного рецензента.
12. Запобігання псевдонауковим публікаціям є відповідальністю кожного автора, головного редактора, рецензента, видавця й організації.
