ЛЕКСИКОГРАФІЧНА МОДЕЛЬ СЕМАНТИЧНОГО ПОЛЯ ХЛІБОБУЛОЧНІ І БОРОШНЯНІ КОНДИТЕРСЬКІ ВИРОБИ (на матеріалі англійської мови)
DOI:
https://doi.org/10.32589/2311-0821.2.2019.192138Ключові слова:
лексикографічна модель, семантичне поле, семантична група, структура, зміст, динамікаАнотація
Вступ. Способом опису лексичної системності, об’єктивно наявної в мові,
може слугувати семантичне поле, яке моделюється на підставі лексикографічних даних. Незважаючи на численні роботи в рамках польової теорії, невисвітленим залишається питання про специфіку семантичного поля як результату лексикографічного моделювання
мовної системності, що відбиває системність складної психічної реальності, прихованої від нас.
Мета. Стаття присвячена встановленню специфіки структури та змісту
лексикографічної моделі семантичного поля найменувань хлібобулочних і борошняних кондитерських виробів і розкриттю динаміки польових моделей цього семантичного поля, різних за часом фіксації.
Методи. У роботі використано такі методи і прийоми лінгвістичного аналізу, як: описовий метод, метод компонентного аналізу, польового моделювання та прийом кількісного аналізу.
Результати. Установлено та проаналізовано специфіку структури і змісту
лексикографічної польової моделі семантичної сфери “хлібобулочні і борошняні кондитерські вироби” в англійській мові. Виділено семантичні параметри вербалізованого фрагмента дійсності, які об’єднали одиниці в семантичні групи, що формують структуру досліджуваної польової моделі. Описано ієрархію як семантичних груп, так і окремих одиниць у межах поля. Виявлено типи семантичних відношень, що зв’язують його одиниці. Проаналізовано динаміку польових моделей, різних за часом фіксації в лексикографічних джерелах.
Висновки. Результатом лексикографічного моделювання семантичної сфери “хлібобулочні і борошняні кондитерські вироби” в англійській мові є семантичне поле, структуроване шляхом експлікації компонентів значень найменувань хлібобулочних і борошняних кондитерських виробів і виділення відповідних лексичних одиниць зі складу словника. До складу семантичного поля входять 540 лексичних одиниць, розподілених за 12 семантичними групами. Структура поля сформована парадигматичними (43,1%), синтагматичними (51,2%) і тематичними (5,7%) відношеннями.
Посилання
Абрамов, В. П. (1992). Синтагматика семантического поля: (на материале русского языка). Ростов н/Д: Рост. ун-т.
Бондарко, А. В. (1972). К теории поля в грамматике – залог и залоговость (на материале русского языка), 20-35. Москва.
Босова, Л. M. (1998). Соотношение семантических и смысловых полей качественных прилагательных: психолингвистический аспект. (Автореф. дис. докт. филол. наук). Барнаул.
Васильев, Л. М. (1971). Теория семантических полей. Вопросы языкознания, 5, 105-113.
Вердиева, З. Н. (1986). Семантические поля в современном английском языке. Москва: Высш. шк.
Гоннова, Т. В. (2003). Социокультурные характеристики концепта ТРУД в русском языковом сознании. (Дис. канд. филол. наук). Волгоград.
Гулова, З. А. (2013). Концепт “Еда” в русском и польском языках. (Автореф. дис. канд. филол. наук). Душанбе.
Денисенко, В. Н. (2006). Теория семантического поля: тексты, вопросы, комментарии. Москва: РУДН.
Караулов, Ю. Н. (1972). Структура лексико-семантического поля. Филологические науки, 4, 57-68.
Кезина, С. В. (2004). Семантическое поле как система. Филологические науки, 4, 79-86.
Кирсанова, Е. М. (2009). Прагматика единиц семантического поля “ПИЩА”: системный и функциональный аспекты (на материале английского и русского языков). (Дис. канд. филол. наук). Москва.
Куренкова, Т. Н. (2008). Лексико-семантическое поле “еда” в произведениях Н. В Гоголя, А. П. Чехова, М. А. Булгакова. (Автореф. дис. канд. филол. наук). Кемерово.
Лавренова, О. А. (2010). Параметры выявления национальной специфики одноименных лексико-семантических полей. (Автореф. дис. канд. филол. наук). Воронеж.
Мильбрет, А. А. (2014). Привлекательность / непривлекательность внешнего облика человека в русской лингвокультуре. (Дис. канд. филол. наук). СПб.
Носенко, Е. А. (2005). Семантическое поле эмоционального отношения в испанском и русском языках. (Автореф. дис. канд. филол. наук). Москва.
Обвинцева, Н. В. (2010). Лексико-семантическое поле отношения в русском и английском языках. (Автореф. дис. канд. филол. наук). Челябинск.
Попова, З. Д. (1989). Полевые структуры в системе языка. Воронеж: Воронеж. ун-т.
Потапова, О. Е. (2012). Лексико-семантическое поле “море” как фрагмент русской языковой картины мира. (Автореф. дис. канд. филол. наук). СПб.
Уфимцева, А. А. (1961). Теории “семантического поля” и возможности их применения при изучении словарного состава языка. Вопросы теории языка в современной зарубежной лингвистике, 30-68. Москва.
Шафиков, С. Г. (1999). Теория семантического поля и компонентной семантики его единиц. Уфа: БашГУ.
Щур, Г. С. (2009). Теория поля в лингвистике. Москва: Либроком.
Cristal, D. A (1995). Dictionary of Linguistics and Phonetics. Oxford: Blackwell Publishing.
Kempson, R. M. (1977). Semantic theory. Cambridge: Cambridge University Press.
Lehrer, A. (1974). Semantic Fields and Lexical structure. USA: North-Holland Publishing Company.
Lounsbury, F. A (1956). Semantic analysis of the kinship usage. Language. 32(1), 27-31.
Lyons, J. (1977). Semantics. Cambridge: Cambridge University Press.
Palmer, F. (1981). Semantics. Cambridge: Cambridge University Press.
ЛЕКСИКОГРАФИЧЕСКИЕ ИСТОЧНИКИ
British National Corpus. (n.d.). Retrieved from https://corpus.byu.edu/corpora.asp.
Cambridge English Dictionary. (n.d.). Retrieved from http://www.dictionary.cambridge.org/
Concise Oxford English Dictionary of current English (5th ed.). (1964). Oxford: Oxford University press.
Concise Oxford English Dictionary (11th ed.). (2008). Oxford: Oxford University press.
Longman Lexicon of Contemporary English. (1992). Harlow: Pearson.
Oxford English Dictionary. (n.d.). Retrieved from http://www.oxforddictionaries.com/
Roget’s II: The New Thesaurus. (1980). Boston: Houghton Mifflin Com.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
1. Дослідження, що публікуються у збірнику наукових праць, повинні бути виконані відповідно до чинного законодавства України та етичних норм. Основний обов’язок автора полягає в тому, щоб виконати таке дослідження, яке заслуговує на об’єктивне обговорення науковою спільнотою його значущості.
2. Автори повинні формулювати свої наукові спостереження у такий спосіб, щоб їхні результати могли бути підтверджені іншими вченими, без підробки отриманих висновків або маніпуляції ними.
3. Автори статей несуть відповідальність за зміст статей і за сам факт їх публікації.
4. Автор повинен цитувати ті публікації, які вплинули на сутність роботи, а також ті, які можуть швидко познайомити читача з попередніми роботами, важливими для розуміння цього дослідження. За винятком оглядів, слід мінімізувати цитування робіт, які не мають безпосереднього відношення до змісту дослідження. Автор зобов’язаний провести джерельний пошук, щоб знайти і процитувати оригінальні публікації, тісно пов’язані з цим матеріалом. Необхідно також коректно вказувати на джерела принципово важливих матеріалів, використаних у цій роботі, якщо вони не були отримані самим автором.
5. Автори повинні дотримуватися усіх чинних вимог щодо публікацій рукописів. Неприпустимим є плагіат та його удавання за оригінальну розвідку, а також подання до редакції раніше опублікованої статті. У випадках виявлення плагіату відповідальність несуть автори поданих матеріалів.
6. Експериментальне або теоретичне дослідження може іноді слугувати основою для науково коректної і об’єктивної критики роботи іншого дослідника. Опубліковані статті в окремих випадках можуть містити подібну критику. Персональна суб’єктивна критика не є доречною за жодних обставин.
7. Співавторами статті мають бути ті особи, науковий внесок яких є вагомим у її зміст та які розділяють відповідальність за здобуті результати. Автор, який подає рукопис до друку, відповідає за те, щоб до списку співавторів були включені всі ті й лише ті особи, які відповідають критеріям авторства. У статті, написаної декількома авторами, той з авторів, хто подає до редакції контактні відомості, документи і листується з редакторами, бере на себе відповідальність за згоду інших авторів статті на її публікацію у збірнику.
8. Автори повинні повідомити редактора про будь-який потенційний конфлікт інтересів, на які могла б вплинути публікація результатів, що містяться у рукописі.
9. Автори повинні чітко вказати джерела всієї процитованої інформації, оформити посилання на наукові джерела відповідно до вимог ДСТУ ГОСТ 7.1:2006.
10. Редколегія має право відмовити у публікації статті за умов недотримання зазначених вимог.
11. Автор може висловити побажання не залучати деяких рецензентів до розгляду рукопису. Проте головний редактор може прийняти рішення залучити одного або декількох із цих рецензентів, якщо переконаний, що їх думки є важливими для неупередженого розгляду рукопису. Таке рішення може бути прийняте, наприклад, у тому випадку, коли є серйозні суперечності між цим рукописом і попередньою роботою потенційного рецензента.
12. Запобігання псевдонауковим публікаціям є відповідальністю кожного автора, головного редактора, рецензента, видавця й організації.
