ФРЕЙМОВА СТРУКТУРА ОЦІННОГО ВИСЛОВЛЮВАННЯ
DOI:
https://doi.org/10.32589/2311-0821.2.2019.192447Ключові слова:
фрейм, оцінка, оцінне висловлювання, адресант, адресат, когнітивно-комунікативне полеАнотація
Вступ. Дослідження сфокусоване на вивченні фреймової організації оцінного
висловлювання. Структуру фрейму розглядаємо як самостійну конфігурацію, що складається з ядра, набору стандартних форм мовленнєвих актів, учасників мовленнєвої події.
Мета статті полягає в дескрипції засобів актуалізації фреймового сценарію, що реалізує потенціал оцінного висловлювання.
Методи. У розвідці використано такі методи: метод актомовленнєвого аналізу, метод фреймового структурування мовленнєвого акту, структурний, семантичний і контекстуальний аналіз.
Результати. Термін “фрейм” уживається насамперед для характеристики структур свідомості, які формуються для відображення ситуацій в об’єктивно-пізнавальній діяльності людини. Важлива роль належить меті, плану та консеквенту. Оцінну ситуацію відносимо до фрейму, оскільки вона включає оцінку явищ зовнішнього світу та ілюструє нерозривність
образів об’єкта і суб’єкта, об’єктивованих у частиномовній системі, а також усіх конституентів висловлювань як складників ситуації. У статті оцінне висловлювання розглянуто як продукт певної рефлексійної картини, сцени, сценарію в комунікативному акті. Відповідно
до соціально-рольового статусу відносини між учасниками спілкування поширюються здебільшого на соціальну сферу комунікації, де соціальна роль відображає інтеракціональні умови між суб’єктом комунікативної дії і його об’єктом.
Висновки. Структура оцінного висловлювання пов’язана з реалізацією фреймової структури типового акту спілкування у вигляді цілісного багаторівневого утворення – функціонально-семантичного утворення. Актуалізація такої фреймової структури відбувається на тлі соціальної інтеракції, де увиразнюється функціонально-семантичне уявлення оцінного фрейму шляхом реалізації в його складі таких одиниць, як: ілокутивний акт-подія, тематична пропозиція і типова граматична конструкція.
Посилання
Arutyunova, N. D. (1990). Referentsiya. Lingvisticheskiy entsiklopedicheskiy slovar. Moskva: Sov. entsikl., 411-412.
Bakieva, G. F. (1998). Freim i modelirvanie situatsii. Dokladu IV Mezhdunar. konf. “Semantika yazukovuh edinits”, 1, 6-7.
Dijk, T. A. van. (1989). Yazuk. Poznaniye. Kommunikatsiya. Moskva: Progress.
Zhabotynska, S. A. (1999). Kontseptualnuy analiz: tupu freimov. Visnyk Cherkaskogo un-tu: Ser. “Filol. nauki”, 11, 12-25.
Zhabotynska, S. A. (2013). Imya kak tekst: kontseptualnaya set’ leksicheskogo znacheniya (analiz imeni emotsii). Cognition, communication, discourse, 6, 47-76.
Kus’ko, K. Ya. (2001). Freimovi strategii u riznozhanrovomu inozemnomovnomu duskursi. Movni і kontseptual'ni kartunu svitu, 5, 210-214.
Minskiy, М. (1988). Ostroumie i logika kognitivnogo, bessoznatelnogo. NZL. Moskva: Progress, 23, 281-309.
Pankrats, Yu. G. (1992). Propozitsional’nuye strukturu i ih rol’ v formirvanii yazukovuh edinits raznuh urovney (na materiale slozhnostrukturirovannuh glagolov sovremennogo angliyskogo yazuka). (Avtoref. dis. d-ra filol. nauk). Moskva: IYa RAN.
Pocheptsov, G. G. (1986). О kommunikativnoy tipologii adresata. Rechevuye aktu v lingvistike i metodike. Pyatigorsk: Gos. ped. in-t inostr.yaz., 10-17.
Prihodko, G. I. (2016). Kategoriya otsinki v konteksti zminu lingvistuchnuh paradigm. Zaporizhzhya: Krugozor.
Romanov, A. A. (1988). Sistemnuy analiz regulyativnuh sredstv dialogicheskogo obsheniya. Moskva: IYa RAN.
Samohina, V. O. (2012). Zhart u suchasnomu komunikatuvnomu ghjstori Velukoi Brutanii ta SSHA. Harkiv: HNU imeni V. N. Karazina
Fillmore, Ch. (1988). Freimu i semantika ponimaniya. NZL. Moskva: Progress, 23, 52-92.
Shelovskih, T. I. (1995). Rechevoy akt soveta: funktsionalno-pragmaticheskiy analiz. (Avtoref. dis. kand. filol. nauk). Voronezh: Voronezhsk. gos. un-t.
Benthem, J. V. (1991). Linguistic Universals in Logical Semantics. Semantic Universals and Universal Semantics. Berlin: Max Niemayer.
Kintsch, W. (1988). The Role of Knowledge in Discourse Comprehension: A Construction-Integration Model. Psychological Review, 5, 163-182.
Kroon, C. (1998). A Framework for the Description of Latin Discourse Markers. Journal of Pragmatics, 30, 205-223.
LITERARY SOURCES
Aldington, R. (1968). Death of a Hero. L.: Sphere.
Capote, T. (1974). The Grass Harp. М.: Progress Publishers.
Durrell, G. (1987). My Family and Other Animals. M.: Progress Publishers.
Priestley, J. B. (1974). Angel Pavement. M.: Progress Publishers.
Salinger, D. (1998). The Catcher in the Rye. M.: Apt + N.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
1. Дослідження, що публікуються у збірнику наукових праць, повинні бути виконані відповідно до чинного законодавства України та етичних норм. Основний обов’язок автора полягає в тому, щоб виконати таке дослідження, яке заслуговує на об’єктивне обговорення науковою спільнотою його значущості.
2. Автори повинні формулювати свої наукові спостереження у такий спосіб, щоб їхні результати могли бути підтверджені іншими вченими, без підробки отриманих висновків або маніпуляції ними.
3. Автори статей несуть відповідальність за зміст статей і за сам факт їх публікації.
4. Автор повинен цитувати ті публікації, які вплинули на сутність роботи, а також ті, які можуть швидко познайомити читача з попередніми роботами, важливими для розуміння цього дослідження. За винятком оглядів, слід мінімізувати цитування робіт, які не мають безпосереднього відношення до змісту дослідження. Автор зобов’язаний провести джерельний пошук, щоб знайти і процитувати оригінальні публікації, тісно пов’язані з цим матеріалом. Необхідно також коректно вказувати на джерела принципово важливих матеріалів, використаних у цій роботі, якщо вони не були отримані самим автором.
5. Автори повинні дотримуватися усіх чинних вимог щодо публікацій рукописів. Неприпустимим є плагіат та його удавання за оригінальну розвідку, а також подання до редакції раніше опублікованої статті. У випадках виявлення плагіату відповідальність несуть автори поданих матеріалів.
6. Експериментальне або теоретичне дослідження може іноді слугувати основою для науково коректної і об’єктивної критики роботи іншого дослідника. Опубліковані статті в окремих випадках можуть містити подібну критику. Персональна суб’єктивна критика не є доречною за жодних обставин.
7. Співавторами статті мають бути ті особи, науковий внесок яких є вагомим у її зміст та які розділяють відповідальність за здобуті результати. Автор, який подає рукопис до друку, відповідає за те, щоб до списку співавторів були включені всі ті й лише ті особи, які відповідають критеріям авторства. У статті, написаної декількома авторами, той з авторів, хто подає до редакції контактні відомості, документи і листується з редакторами, бере на себе відповідальність за згоду інших авторів статті на її публікацію у збірнику.
8. Автори повинні повідомити редактора про будь-який потенційний конфлікт інтересів, на які могла б вплинути публікація результатів, що містяться у рукописі.
9. Автори повинні чітко вказати джерела всієї процитованої інформації, оформити посилання на наукові джерела відповідно до вимог ДСТУ ГОСТ 7.1:2006.
10. Редколегія має право відмовити у публікації статті за умов недотримання зазначених вимог.
11. Автор може висловити побажання не залучати деяких рецензентів до розгляду рукопису. Проте головний редактор може прийняти рішення залучити одного або декількох із цих рецензентів, якщо переконаний, що їх думки є важливими для неупередженого розгляду рукопису. Таке рішення може бути прийняте, наприклад, у тому випадку, коли є серйозні суперечності між цим рукописом і попередньою роботою потенційного рецензента.
12. Запобігання псевдонауковим публікаціям є відповідальністю кожного автора, головного редактора, рецензента, видавця й організації.
