АКУСТИЧНИЙ АНАЛІЗ МОДИФІКАЦІЙ НЕНАГОЛОШЕНОГО ВОКАЛІЗМУ В АНГЛІЙСЬКОМУ МОВЛЕННІ УКРАЇНЦІВ
DOI:
https://doi.org/10.32589/2311-0821.2.2020.222738Ключові слова:
ненаголошений вокалізм, просодичні ознаки, вимовні відхилення, акустичний аналіз, частота основного тону, формантиАнотація
Методика вивчення просодичних ознак ненаголошеного англійського вокалізму передбачає акустичний
аналіз голосних у слабких позиціях, реалізованих носієм англійської мови та дикторами-українцями з різним
рівнем володіння мовою для з'ясування вимовних відхилень у зв'язному мовленні. На етапі акустичного
аналізу для порівняння природності звучання та відповідності мовлення вимовній нормі англійської
мови було проаналізовано частотний діапазон ритмогруп та відібраних для аналізу слів. Також зіставленню
підлягали показники спектральних характеристик ненаголошених голосних в англійському мовленні
груп українських дикторів із різним рівнем володіння англійською мовою. У результаті проведеного
експериментально-фонетичного дослідження підтвердилося припущення про те, що в іншомовному
мовленні мовці, не маючи спеціальної освіти та достатнього досвіду спілкування іноземною мовою,
орієнтуються на фонетичні правила рідної мови, уподібнюючи вимову звуків схожим звукам рідної мови.
Отже, можна стверджувати, що носіям української мови притаманні певні спільні риси модифікацій
у системі ненаголошеного вокалізму. Отримані дані переконливо свідчать про уподібнення алофонів
ненаголошених голосних фонем в англійському мовленні українців повнозвучним фонемам рідної мови.
Зі свого боку такі порушення впливають на просодичне оформлення мовлення в цілому, що ускладнює
сприйняття змісту висловлювання. У ході дослідження також було встановлено залежність кількості
та ступеня вимовних відхилень від рівня володіння іноземною мовою, здобутої освіти та досвіду
спілкування. Визначено низку специфічних для українців просодичних модифікацій на сегментному
рівні та доведено їхній вплив на звучання англійського мовлення.
Посилання
Андрущенко, І. О. (2017). Просодичне оформлення інавгураційних і партійних промов збудливими акцентуйованими особистостями. Наукові записки Національного університету “Острозька академія”. Серія “Філологія”, 1(67)(1), 29-33.
Валігура, О. Р. (2011). Принципи експериментального вивчення фонетичної інтерференції в англійському мовленні українських білінгвів. Проблеми зіставної семантики, 10(1), 132-137.
Кочубей, В. Ю. (2005). Фонологічні та фонетичні особливості залишкового вимовного акценту в англійському мовленні українців. Наукові записки [Центральноукраїнського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка]. Серія: Філологічні науки, 59, 278-287.
Лавринчук, Я. Ю. (2017). Орфофонія англійських голосних у мовленні британців, американців та канадійців. Наукові записки Національного університету “Острозька академія”. Серія “Філологія”, 67, 182-186.
Рибіна, Н. В., & Кошіль Н. Є. (2012). Особливості англійського мовлення українських білінгвів. Наукові записки Національного університету “Острозька академія”. Серія “Філологія”, 25, 174-181.
Шнуровська, Л. В. (2008). Білінгвізм як умова виникнення просодичної інтерференції. Studia Methodologica, 23, 23-26.
Jenkins, J. (2013). English as a Lingua Franca in the international university: the politics of academic English language policy. Abingdon.
Setter, J. (2009). L2 Prosody Research: Rhythm and Intonation. In B. Čubrović and T. Paunović (Eds.), Ta(l)king English Phonetics Across Frontiers (pp. 91-102). Cambridge: Cambridge Scholars
Publishing.
Wagner, M., & Watson, D. (2015). Experimental and theoretical advances in prosody: a review. Language & Cognitive Process, 1, 905-945.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
1. Дослідження, що публікуються у збірнику наукових праць, повинні бути виконані відповідно до чинного законодавства України та етичних норм. Основний обов’язок автора полягає в тому, щоб виконати таке дослідження, яке заслуговує на об’єктивне обговорення науковою спільнотою його значущості.
2. Автори повинні формулювати свої наукові спостереження у такий спосіб, щоб їхні результати могли бути підтверджені іншими вченими, без підробки отриманих висновків або маніпуляції ними.
3. Автори статей несуть відповідальність за зміст статей і за сам факт їх публікації.
4. Автор повинен цитувати ті публікації, які вплинули на сутність роботи, а також ті, які можуть швидко познайомити читача з попередніми роботами, важливими для розуміння цього дослідження. За винятком оглядів, слід мінімізувати цитування робіт, які не мають безпосереднього відношення до змісту дослідження. Автор зобов’язаний провести джерельний пошук, щоб знайти і процитувати оригінальні публікації, тісно пов’язані з цим матеріалом. Необхідно також коректно вказувати на джерела принципово важливих матеріалів, використаних у цій роботі, якщо вони не були отримані самим автором.
5. Автори повинні дотримуватися усіх чинних вимог щодо публікацій рукописів. Неприпустимим є плагіат та його удавання за оригінальну розвідку, а також подання до редакції раніше опублікованої статті. У випадках виявлення плагіату відповідальність несуть автори поданих матеріалів.
6. Експериментальне або теоретичне дослідження може іноді слугувати основою для науково коректної і об’єктивної критики роботи іншого дослідника. Опубліковані статті в окремих випадках можуть містити подібну критику. Персональна суб’єктивна критика не є доречною за жодних обставин.
7. Співавторами статті мають бути ті особи, науковий внесок яких є вагомим у її зміст та які розділяють відповідальність за здобуті результати. Автор, який подає рукопис до друку, відповідає за те, щоб до списку співавторів були включені всі ті й лише ті особи, які відповідають критеріям авторства. У статті, написаної декількома авторами, той з авторів, хто подає до редакції контактні відомості, документи і листується з редакторами, бере на себе відповідальність за згоду інших авторів статті на її публікацію у збірнику.
8. Автори повинні повідомити редактора про будь-який потенційний конфлікт інтересів, на які могла б вплинути публікація результатів, що містяться у рукописі.
9. Автори повинні чітко вказати джерела всієї процитованої інформації, оформити посилання на наукові джерела відповідно до вимог ДСТУ ГОСТ 7.1:2006.
10. Редколегія має право відмовити у публікації статті за умов недотримання зазначених вимог.
11. Автор може висловити побажання не залучати деяких рецензентів до розгляду рукопису. Проте головний редактор може прийняти рішення залучити одного або декількох із цих рецензентів, якщо переконаний, що їх думки є важливими для неупередженого розгляду рукопису. Таке рішення може бути прийняте, наприклад, у тому випадку, коли є серйозні суперечності між цим рукописом і попередньою роботою потенційного рецензента.
12. Запобігання псевдонауковим публікаціям є відповідальністю кожного автора, головного редактора, рецензента, видавця й організації.
