ЛЕКСИКО-СЕМАНТИЧНІ ЗАСОБИ ВЕРБАЛІЗАЦІЇ ПОНЯТТЯ “ANOMALIE” В НІМЕЦЬКІЙ МОВІ
DOI:
https://doi.org/10.32589/2311-0821.2.2020.222741Ключові слова:
аномалія, норма, лексико-семантичне поле, параметричні прикметники, соматичне значення, тілесний об'єктАнотація
Статтю присвячено дослідженню лексико-семантичних засобів вербалізації поняття “аномалія”
в німецькій мові. Визначено, що будь-яка аномалія пов’язана з наявністю норми, а разом вони являють
собою феномен людської свідомості. Розмежовано синонімічні терміни аномії і аномалії. Розглянуто
онтологічний, соціологічний і психологічний аспект вивчення аналізованого поняття. Описано
лексикосемантичне поле “Anomalie” в німецькій мові, визначено ядро поля, до якого належать лексеми anomal,
Anomalie. Простежено етимологію і семантичний склад аналізованих лексем, що дозволяє виділити такі
ключові семи: 'відхилення', 'феномен', 'відрізнятися'. Установлено приядерну зону поля з лексичними
одиницями, які позначають відхилення від норми і входять разом із лексемою Anomalie до одного
синонімічного ряду, об'єднаного спільною семою. Визначено периферію лексико-семантичного поля
“Anomalie”. З'ясовано, що параметричні прикметники відіграють значну роль у вербалізації аномальності
в німецькій мові, адже позначають розміри об'єктів, що відхиляються від середнього значення.
Проаналізовано прикметники, які виражають позитивну або негативну оцінку за ознакою "незвичайний,
ненормальний". Простежено протиставлення аномалії нормі на лексико-граматичному рівні на прикладі
лексичних одиниць із суфіксом -los і відповідних антонімів. Розглянуто власні назви у вигляді
складених іменників із соматичним значенням, які фіксують аномальні явища і патологічні властивості
для ідентифікації об'єктів. Представлено фразеологічні соматизми, які відображають аномалії людського
тіла, а також їхню класифікацію за різними типами тілесних об'єктів. Компонентний аналіз семантики
описаних лексичних і фразеологічних одиниць засвідчив наявність поняття “Anomalie” в німецькій
лінгвокультурі і виявив національно-культурні особливості його вербалізації.
Посилання
Абабілова, Н. М. (2015). Переклад фразеологічних одиниць з соматичним компонентом як перекладацька проблема. Наукові записки [Ніжинського державного університету ім. Миколи Гоголя]. Філологічні науки, 2, 7-12.
Апресян, Ю. Д. (2009). Исследования по семантике и лексикографии. Парадигматика. Москва: Языки славянских культур.
Арутюнова, Н. Д. (1987). Аномалии и язык (К проблеме языковой “картины мира”). Вопросы языкознания, 3, 3-19.
Дзюба, А. Б. (2011). Универсальный характер понятия “норма”. Magister Dixit: научно-педагогический журнал Восточной Сибири, 4, 45-49.
Ефанова, Л. Г. (2010). Категория нормы как объект лингвистического исследования. Вестник Томского государственного педагогического университета, 6 (96), 21-24.
Плахов, В. Д. (1985). Социальные нормы: философские основания общей теории. Москва: Мысль.
Попова, Е. В. (2013). Содержание понятия “норма”: основные смыслы. Вестник Челябинского государственного университета. Философия. Социология. Культурология (31), 38 (329), 108-112.
Радбиль, Т. Б. (2007). Языковые аномалии в художественном тексте. Русский язык в научном освещении, 1, 239-265.
Тургенєва, О. Ю., & Дудкова, Я. (2012). Проблема аномії у сучасному суспільстві: соціально-філософський аспект. Вісник Національного технічного університету України “Київський політехнічний інститут”. Філософія. Психологія. Педагогіка, 1, 71-75.
Крейдлин, Г. Е., Аркадьев, П. М., Летучий, А. Б., Переверзева, С. И., & Хесед, Л. А. (2020). Язык и семиотика. Т. 2: Естественный язык и язык жестов в коммуникативной деятельности человека [Монография]. Москва: Новое литературное обозрение.
Heintze, A. (1903). Die Deutschen Familiennamen geschichtlich, geographisch, sprachlich. Halle: Verlag der Buchhandlung des Waisenhauses. Genommen von http://www.gutenberg.org/ ebooks/
Keupp, H. (2007). Normalität und Abweichung. Vortrag bei der 6. Bundesweiten Fachtagung Erlebnispädagogik am 06. – 08. September 2007 in Freiburg. Genommen von http://www.ipp-muenchen.de/texte/keupp_normal_2_freiburg_07.pdf.
ЛЕКСИКОГРАФІЧНІ ДЖЕРЕЛА
Гаврись, В. І., & Пророченко, О. П. (Укл.). (1981). Німецько-український фразеологічний словник. Київ: Радянська школа.
Digitales Wörterbuch der deutschen Sprache. Genommen von https://www.dwds.de/
Kluge, F. (1999). Etymologisches Wörterbuch der deutschen Sprache. Berlin; New York: de Gruyter.
Langenscheidts Großwörterbuch Deutsch als Fremdsprache. (2002). Berlin; München: Langenscheidt.
Metzler-Lexikon Sprache. (1993). Stuttgart; Weimar: Metzler.
Online-Wortschatz-Informationssystem Deutsch. Genommen von http://www.owid.de/
Wahrig Synonymwörterbuch. Genommen von http://www.wissen.de/
Wörterbuch der deutschen Gegenwartssprache. (1978). Berlin: Akademie Verlag.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
1. Дослідження, що публікуються у збірнику наукових праць, повинні бути виконані відповідно до чинного законодавства України та етичних норм. Основний обов’язок автора полягає в тому, щоб виконати таке дослідження, яке заслуговує на об’єктивне обговорення науковою спільнотою його значущості.
2. Автори повинні формулювати свої наукові спостереження у такий спосіб, щоб їхні результати могли бути підтверджені іншими вченими, без підробки отриманих висновків або маніпуляції ними.
3. Автори статей несуть відповідальність за зміст статей і за сам факт їх публікації.
4. Автор повинен цитувати ті публікації, які вплинули на сутність роботи, а також ті, які можуть швидко познайомити читача з попередніми роботами, важливими для розуміння цього дослідження. За винятком оглядів, слід мінімізувати цитування робіт, які не мають безпосереднього відношення до змісту дослідження. Автор зобов’язаний провести джерельний пошук, щоб знайти і процитувати оригінальні публікації, тісно пов’язані з цим матеріалом. Необхідно також коректно вказувати на джерела принципово важливих матеріалів, використаних у цій роботі, якщо вони не були отримані самим автором.
5. Автори повинні дотримуватися усіх чинних вимог щодо публікацій рукописів. Неприпустимим є плагіат та його удавання за оригінальну розвідку, а також подання до редакції раніше опублікованої статті. У випадках виявлення плагіату відповідальність несуть автори поданих матеріалів.
6. Експериментальне або теоретичне дослідження може іноді слугувати основою для науково коректної і об’єктивної критики роботи іншого дослідника. Опубліковані статті в окремих випадках можуть містити подібну критику. Персональна суб’єктивна критика не є доречною за жодних обставин.
7. Співавторами статті мають бути ті особи, науковий внесок яких є вагомим у її зміст та які розділяють відповідальність за здобуті результати. Автор, який подає рукопис до друку, відповідає за те, щоб до списку співавторів були включені всі ті й лише ті особи, які відповідають критеріям авторства. У статті, написаної декількома авторами, той з авторів, хто подає до редакції контактні відомості, документи і листується з редакторами, бере на себе відповідальність за згоду інших авторів статті на її публікацію у збірнику.
8. Автори повинні повідомити редактора про будь-який потенційний конфлікт інтересів, на які могла б вплинути публікація результатів, що містяться у рукописі.
9. Автори повинні чітко вказати джерела всієї процитованої інформації, оформити посилання на наукові джерела відповідно до вимог ДСТУ ГОСТ 7.1:2006.
10. Редколегія має право відмовити у публікації статті за умов недотримання зазначених вимог.
11. Автор може висловити побажання не залучати деяких рецензентів до розгляду рукопису. Проте головний редактор може прийняти рішення залучити одного або декількох із цих рецензентів, якщо переконаний, що їх думки є важливими для неупередженого розгляду рукопису. Таке рішення може бути прийняте, наприклад, у тому випадку, коли є серйозні суперечності між цим рукописом і попередньою роботою потенційного рецензента.
12. Запобігання псевдонауковим публікаціям є відповідальністю кожного автора, головного редактора, рецензента, видавця й організації.
