CONCEPTUAL EQUIVALENCE OF COLLOQUIALISMS IN CROSS-CULTURAL CINEMATIC DISCOURSE AS A TRANSLATION CHALLENGE

Автор(и)

DOI:

https://doi.org/10.32589/2311-0821.2.2020.223256

Ключові слова:

концептуальна еквівалентність у перекладі, кінопереклад, крос-культурний кінематографічний дискурс, розмовна лексика, сленг, жаргон, нецензурні слова, перекладацькі трансформації

Анотація

У статті розглянуто особливості розмовної лексики, що функціонує в англійському
кінематографічному дискурсі і впливає на вибір стратегії їх відтворення в українських кіноперекладах
із метою збереження їхньої концептуальної еквівалентності в крос-культурному кінематографічному
дискурсі. Методологія дослідження, яка включає загальнонаукові методи аналізу та синтезу, індукції
та дедукції, а також лінгвістичні методи контекстного, семантичного, стилістичного та прагматичного
аналізів, сприяла визначенню теоретичного підґрунтя дослідження, відбору ілюстративного матеріалу
для аналізу та визначенню національно специфічної семантики розмовної лексики, що використовується
в англійському кінематографічному дискурсі. Розмовна лексика, що розуміється як неформальні слова
або вислови, які більше доречні для використання в усному мовленні, ніж у писемному, містять багато
діалектних і сленгових слів, жаргонізмів і вульгаризмів, які чітко відрізняються один від одного. Створена
шляхом словоскладання (44%), скорочення (40%), римування (10%) та афіксації (6%), розмовна лексика
виконує дві основні функції: емоційно-експресивну та образоутворювальну. Методи перекладацького
аналізу допомогли визначити особливості відтворення розмовної лексики в крос-культурному англо-
українському перекладі кінематографічного тексту. Залежно від семантичної та комунікативної доцільності
розмовної лексики в крос-культурному кінематичному дискурсі виділено три рівні їхньої концептуальної
еквівалентності: верхній рівень (48%), середній рівень (48%) та початковий рівень (14%).

Посилання

Бондаренко, К. Л. (2007). Лінгвокультурні особливості українського та англійського сленгу (Кандидатська дисертація). Донецький національний університет, Донецьк, Україна.

Даниленко, А. М. (2013). Переклад ненормативної лексики в літературі (на матеріалі роману Стівена Кінга “Історія Лізі”). В А. Г. Гудманян, С. І. Сидоренко (Ред.), Фаховий та художній переклад: Теорія, методологія, практика. Матеріали доповідей VI Міжнародної науково-практичної конференції, 5-6 квітня 2013 р. (cc. 140-145). Київ: Аграр Медіа груп.

Демецька, В. (2010). До проблеми перекладу кіно текстів. Науковий вісник Херсонського державного університету. Серія “Лінгвістика”, IV, 239-243.

Зарецкая, А. Н. (2010). Особенности реализации подтекста в кинодискурсе (Кандидатская диссертация). Челябинский государственный университет, Челябинск, Российская Федерация.

Ісаєнко, О. В. (2014). Український кінодискурс у вимірі професійної комунікації. Лінгвістичні дослідження, 38, 98-102.

Клепуц, Л. (2009). Стратегії класифікації ненормативної лексики. В Гуманітарні та соціальні науки. Матеріали I Міжнародної конференції молодих вчених, 14-16 травня 2009 р. (cc. 84-87). Львів: Видавництво Національного університету “Львівська політехніка”

Конкульовський, В. (2012). До визначення одиниці перекладу кінокомедій. Наукові записки [Кіровоградського державного педагогічного університету ім. В. Винниченка]. Серія: Філологічні науки (Мовознавство), 104(1), 263-266.

Масько, Д. (2003). Український сленг та міжмовна інтерференція. Культура слова, 62, 34-39.

Матасов, Р. А. (2009). Перевод кино/видео материалов: Лингвокультурологические и дидактические аспекты (Кандидатская диссертация). Московский государственный университет им. М. В. Ломоносова, Москва, Российская Федерация.

Якимчук, А. П. (2007). Лінгвокультурна комунікація як випробування для перекладача. Вісник Житомирського державного університету ім. І. Франка, 34, 217-221.

Adrian, R. (2014). Through dialogue to documentary. An exploration of film dialogue analysis methodology in the classification of genre in creature comforts (Master thesis). Utrecht University, Utrecht, the Netherlands.

Alvarez-Pereyre, M. (2011). Using film as linguistic specimen: Theoretical and practical issues. In R. Piazza, M. Bednarek, F. Rossi (Eds.), Telecinematic discourse: Approaches to the language of films and television series (pp. 47-68). Amsterdam-Philadelphia: John Benjamins.

Androutsopoulos, J. (2012). Introduction: Language and society in cinematic discourse. Multilingua, 31, 139-154.

Cintas, J. D., & Anderman, G. (Eds.). (2009). Audiovisual translation: Language transfer on screen. London: Palgrave Macmillan.

Cordingley, A., & Frigau Manning, C. (Eds.). (2016). Collaborative translation: From the Renaissance to the digital age. London: Bloomsbury.

Cornu, J.-F., & O'Sullivan, C. (2016). The translation of films: History, preservation, research, and exhibition. Journal of film preservation, 94, 25-31.

Danesi, M. (2015). Language, society, and new media. Sociolinguistics today. New York-London: Routledge.

de Higes-Andino, I. (2014). The translation of multilingual films: Modes, strategies, constraints and manipulation in the Spanish translations of It's a free world … Linguistica Antverpiensia, 13(1), 211-231.

Gambier, Y., & Gottlieb, H. (Eds.). (2001). (Multi) Media translation: Concepts, practices, and research. Amsterdam-Philadelphia: John Benjamins.

Jaeckle, J. (2013). Film dialogue. London-New York: Wallflower Press.

Kozloff, S. (2000). Overhearing film dialogue. Berkeley-Los Angeles-London: University of California Press.

Kuhn, M. & Schmidt, N. J. (2014). Narration in film. In P. Hühn, J. C. Meister, J. Pier, & W. Schmid (Eds.), Handbook of Narratology (2nd ed.) (pp. 384-405). Retrieved from https://www.lhn.uni-hamburg.de/node/64.html.

McЕnеry, T. (2006). Swеarіng іn Еnglіsh: Bad languagе, purіty pоwеr frоm 1586 tо thе prеsеnt. Lоndоn-Nеw Yоrk: Rоutlеdgе.

Partridge, E. (2007). Slang to-day and yesterday. London: Read Books.

Pérez-González, L. (2014). Audiovisual translation: Theories, methods and issues. London: Routledge.

Zanotti, S., & Ranzato, I. (2019). Intersections: Audiovisual translation at the crossroads of disciplines. Perspectives, 27(2), 173-181.

##submission.downloads##

Опубліковано

2021-01-05

Номер

Том 23 № 2 (2020)

Розділ

Статті

Ліцензія

1. Дослідження, що публікуються у збірнику наукових праць, повинні бути виконані відповідно до чинного законодавства України та етичних норм. Основний обов’язок автора полягає в тому, щоб виконати таке дослідження, яке заслуговує на об’єктивне обговорення науковою спільнотою його значущості.

2. Автори повинні формулювати свої наукові спостереження у такий спосіб, щоб їхні результати могли бути підтверджені іншими вченими, без підробки отриманих висновків або маніпуляції ними.

3. Автори статей несуть відповідальність за зміст статей і за сам факт їх публікації.

4. Автор повинен цитувати ті публікації, які вплинули на сутність роботи, а також ті, які можуть швидко познайомити читача з попередніми роботами, важливими для розуміння цього дослідження. За винятком оглядів, слід мінімізувати цитування робіт, які не мають безпосереднього відношення до змісту дослідження. Автор зобов’язаний провести джерельний пошук, щоб знайти і процитувати оригінальні публікації, тісно пов’язані з цим матеріалом. Необхідно також коректно вказувати на джерела принципово важливих матеріалів, використаних у цій роботі, якщо вони не були отримані самим автором.

5. Автори повинні дотримуватися усіх чинних вимог щодо публікацій рукописів. Неприпустимим є плагіат та його удавання за оригінальну розвідку, а також подання до редакції раніше опублікованої статті. У випадках виявлення плагіату відповідальність несуть автори поданих матеріалів.

6. Експериментальне або теоретичне дослідження може іноді слугувати основою для науково коректної і об’єктивної критики роботи іншого дослідника. Опубліковані статті в окремих випадках можуть містити подібну критику. Персональна суб’єктивна критика не є доречною за жодних обставин.

7. Співавторами статті мають бути ті особи, науковий внесок яких є вагомим у її зміст та які розділяють відповідальність за здобуті результати. Автор, який подає рукопис до друку, відповідає за те, щоб до списку співавторів були включені всі ті й лише ті особи, які відповідають критеріям авторства. У статті, написаної декількома авторами, той з авторів, хто подає до редакції контактні відомості, документи і листується з редакторами, бере на себе відповідальність за згоду інших авторів статті на її публікацію у збірнику.

8. Автори повинні повідомити редактора про будь-який потенційний конфлікт інтересів, на які могла б вплинути публікація результатів, що містяться у рукописі.

9. Автори повинні чітко вказати джерела всієї процитованої інформації, оформити посилання на наукові джерела відповідно до вимог ДСТУ ГОСТ 7.1:2006.

10. Редколегія має право відмовити у публікації статті за умов недотримання зазначених вимог.

11. Автор може висловити побажання не залучати деяких рецензентів до розгляду рукопису. Проте головний редактор може прийняти рішення залучити одного або декількох із цих рецензентів, якщо переконаний, що їх думки є важливими для неупередженого розгляду рукопису. Таке рішення може бути прийняте, наприклад, у тому випадку, коли є серйозні суперечності між цим рукописом і попередньою роботою потенційного рецензента.

12. Запобігання псевдонауковим публікаціям є відповідальністю кожного автора, головного редактора, рецензента, видавця й організації.