СПОСОБИ ТРАНСЛЯЦІЇ НАЦІОНАЛЬНО-КУЛЬТУРНОЇ ІНФОРМАЦІЇ В СЕМАНТИЦІ НІМЕЦЬКИХ ФРАЗЕОЛОГІЧНИХ ОДИНИЦЬ ІЗ КОМПОНЕНТОМ “PFENNIG” НА ПОЗНАЧЕННЯ АВТОСТЕРЕОТИПІВ

Автор(и)

DOI:

https://doi.org/10.32589/2311-0821.2.2020.223257

Ключові слова:

стереотип, національно-культурна інформація, фразеологічна одиниця, фразеологічне значення, референтні ознаки, когнітивні ознаки, категоризація

Анотація

З огляду на сучасні тенденції в лінгвістиці щодо вивчення мовних явищ в антропоцентричному
річищі та вивченню семантики з урахуванням національно-специфічного світобачення, національної
культури, менталітету, пропонована стаття присвячена проблемі виявлення способів перекладу національно-
культурної інформації в значенні німецьких фразеологізмів із компонентом “Pfennig”, які позначають
автостереотипи. Стереотип розглядаємо як усталене мовне вираження у формі словосполучення (ФО)
чи речення (паремія), що спрощено відображає ознаки образу або уявлення про риси, властивості
чи характеристики представника свого або чужого етносу чи цілої етногрупи. Він містить емоційно-
оцінний компонент і забезпечує прагматичне орієнтування у світі.
Образ виникає в ході розумової суб'єктивації в процесі пізнання об'єкта реального світу. Одна
з актуальних для етносвідомості ознак концептуалізованого образу фіксується у внутрішній формі ФО.
Виокремлені ознаки образу спрямовують процес номінації в лінгвокогнітивному річищі. Вибирається відповідна мовна форма, яка відображає концептуалізовану ознаку образу. Використовуючи мовний
знак, активуючи в такий спосіб виокремлену ознаку об'єкта, мовець ніби відсилає реципієнта до уявлення
про предмет позамовної дійсності. Процес мовної стереотипізації полягає у вербалізації стереотипних
ознак об'єкта.
У ході розвідки встановлено, що процес мовної стереотипізації полягає у вербалізації стереотипних
ознак об'єкта. На матеріалі нашого дослідження реалізовано експліцитний, імпліцитний, експліцитно-
імпліцитний способи. Експліцитна вербалізація ознак стереотипів відбувається шляхом актуалізації
референтних ознак денотата. Імпліцитне вираження ознак стереотипів реалізується через: емотивно-оцінне
переосмислення когнітивних ознак або однієї з ознак категоризованих характеристик стереотипізованого
об'єкта; через національно-специфічний образ, який виник на основі вірувань і забобонів. Одночасна
актуалізація референтних і когнітивних ознак образу забезпечує імпліцитне втілення національно-
культурної інформації (НКІ) у семантиці ФО експліцитно-імпліцитним способом.
У результаті проведеного аналізу виявлено чотири тематичні групи з підгрупами німецьких
автостереотипів, вербалізованих ФО з компонентом "Pfennig".

Посилання

Алефиренко, Н. Ф. (2010). Языковые стереотипы русского этнокультурного пространства. Przegląd Wschodnioeuropejski, 1, 405-424.

Байбурин, А. К. (1985). Некоторые вопросы этнографического изучения поведения. В А. К. Байбурин (Ред.), Этнические стереотипы поведения (сс. 7-22). Ленинград: Наука.

Боровська, Л. (2013). Евристичний потенціал стереотипу як феномену свідомості. Вісник Київського національного торговельно-економічного університету, 4, 92-100. Взято з http://visnik.knute.edu.ua/files/2013/04/9.pdf

Верещагин, Е. М., & Костомаров, В. Г. (1982). Национальная культурная семантика руських фразеологизмов. В Е. М. Верещагин (Ред.), Словари и лингвострановедение (сс. 89-97). Москва: Русский язык.

Вилинбахова, Е. Л. (2011). Модели репрезентации стереотипов в русском языке (Автореферат кандидатской диссертации). Санкт-Петербургский государственный университет, Санкт-Петербург, Российская Федерация.

Голубовська, І. О. (2004). Етноспецифічні константи мовної свідомості (Автореферат докторської дисертації). Інститут філології Київського національного уніврситету імені Тараса Шевченка, Київ, Україна.

Кон, И. С. (1999). Социологическая психология. Москва: Московский психолого-социальный институт.

Кордуэлл, М. (2000). Психология. А-Я: Словарь-справочник (пер. с англ. К. С. Ткаченко) Москва: ФАИР-ПРЕСС.

Липпман, У. (2004). Общественное мнение (пер. с англ. Т. В. Барчуновой). Москва: Институт Фонда “Общественное мнение”.

Орел, І. І. (2012). Раціональна мотивація фразеологічних одиниць сучасної німецької мови (лінгвокогнітивний аспект). Наукові записки [Національного університету “Острозька академія”]. Серія “Філологічна”, 24, 226-229.

Орел, І. І. (2013). Роль національно-культурного компонента в утворенні семантики фразеологізмів сучасної німецької мови. Наукові записки [Національного університету “Острозька академія”]. Серія “Філологічна”, 34, 180-182.

Сорокина, Н. В. (2013). Современные концепции определения понятия “национальный стереотип” в гуманитарных науках: аналитический обзор. Современные исследования социальных проблем, 5. DOI: http://dx.doi.org/10.12731/2218-7405-2013-5-41

Coulmas, F. (1981). Routineim Gesprach. Zurpragmatishen Fundirung der Idiomatik. Wiesbaden: Athenaion.

Quasthoff, U. M. (1978). The Uses of Stereotype in Everyday Argument: Theoretical and Empirical Aspects. Journal of Pragmatics, 2(1), 1-48.

Recktenwald, P. (2008). Cent oder Pfennig? Der lange Weg zum Talisman. Genommen von https://www.ksta.de/cent-oder-pfennig--der-lange-weg-zum-talisman-13098118

Turner, J. (1985). Social categorization and the self-concept: a social cognitive theory of group behavior. In E. J. Lawler (Ed.), Advances in Group Processes (pp. 77–122). Greenwich, CT: JAI Press.

ЛЕКСИКОГРАФІЧНІ ДЖЕРЕЛА

DDUW: Duden. Deutsches Universalwörterbuch. Mannheim – Leipzig – Wien – Zürich: Dudenverlag.

DSL: Deutsches Sprichwörter-Lexicon von Karl Friedrich Wilhelm Wander. Genommen von http://woerterbuchnetz.de/Wander/call_wbgui_py_from_form?sigle=Wander&lemid=WP00416&

hitlist=&patternlist=&mode=Vernetzung

DWB: Duden. Wörterbuch. Genommen von https://www.duden.de/rechtschreibung/Pfennig

##submission.downloads##

Опубліковано

2021-01-05

Номер

Том 23 № 2 (2020)

Розділ

Статті

Ліцензія

1. Дослідження, що публікуються у збірнику наукових праць, повинні бути виконані відповідно до чинного законодавства України та етичних норм. Основний обов’язок автора полягає в тому, щоб виконати таке дослідження, яке заслуговує на об’єктивне обговорення науковою спільнотою його значущості.

2. Автори повинні формулювати свої наукові спостереження у такий спосіб, щоб їхні результати могли бути підтверджені іншими вченими, без підробки отриманих висновків або маніпуляції ними.

3. Автори статей несуть відповідальність за зміст статей і за сам факт їх публікації.

4. Автор повинен цитувати ті публікації, які вплинули на сутність роботи, а також ті, які можуть швидко познайомити читача з попередніми роботами, важливими для розуміння цього дослідження. За винятком оглядів, слід мінімізувати цитування робіт, які не мають безпосереднього відношення до змісту дослідження. Автор зобов’язаний провести джерельний пошук, щоб знайти і процитувати оригінальні публікації, тісно пов’язані з цим матеріалом. Необхідно також коректно вказувати на джерела принципово важливих матеріалів, використаних у цій роботі, якщо вони не були отримані самим автором.

5. Автори повинні дотримуватися усіх чинних вимог щодо публікацій рукописів. Неприпустимим є плагіат та його удавання за оригінальну розвідку, а також подання до редакції раніше опублікованої статті. У випадках виявлення плагіату відповідальність несуть автори поданих матеріалів.

6. Експериментальне або теоретичне дослідження може іноді слугувати основою для науково коректної і об’єктивної критики роботи іншого дослідника. Опубліковані статті в окремих випадках можуть містити подібну критику. Персональна суб’єктивна критика не є доречною за жодних обставин.

7. Співавторами статті мають бути ті особи, науковий внесок яких є вагомим у її зміст та які розділяють відповідальність за здобуті результати. Автор, який подає рукопис до друку, відповідає за те, щоб до списку співавторів були включені всі ті й лише ті особи, які відповідають критеріям авторства. У статті, написаної декількома авторами, той з авторів, хто подає до редакції контактні відомості, документи і листується з редакторами, бере на себе відповідальність за згоду інших авторів статті на її публікацію у збірнику.

8. Автори повинні повідомити редактора про будь-який потенційний конфлікт інтересів, на які могла б вплинути публікація результатів, що містяться у рукописі.

9. Автори повинні чітко вказати джерела всієї процитованої інформації, оформити посилання на наукові джерела відповідно до вимог ДСТУ ГОСТ 7.1:2006.

10. Редколегія має право відмовити у публікації статті за умов недотримання зазначених вимог.

11. Автор може висловити побажання не залучати деяких рецензентів до розгляду рукопису. Проте головний редактор може прийняти рішення залучити одного або декількох із цих рецензентів, якщо переконаний, що їх думки є важливими для неупередженого розгляду рукопису. Таке рішення може бути прийняте, наприклад, у тому випадку, коли є серйозні суперечності між цим рукописом і попередньою роботою потенційного рецензента.

12. Запобігання псевдонауковим публікаціям є відповідальністю кожного автора, головного редактора, рецензента, видавця й організації.