Сучасна французька розмовна мова в просторі франкофонії: контрастивний аспект
DOI:
https://doi.org/10.32589/2311-0821.1.2025.335642Ключові слова:
сучасна французька розмовна мова (Франція, Бельгія, Швейцарія), лексична варіативність, регіоналізми, франкофонія, мовна ідентичність, контрастивний аналіз, лексична варіативність, регіоналізми, франкофонія, мовна ідентичність, контрастивний аналізАнотація
У статті здійснено контрастивний аналіз лексичної варіативності усного французького мовлення в трьох основних франкомовних регіонах Європи – Франції, Бельгії та Швейцарії. Дослідження зосереджене на виявленні та інтерпретації лексичних одиниць, що використовуються в щоденній комунікації, з особливим акцентом на варіативність, зумовлену регіональними, соціальними та культурними чинниками. У центрі уваги перебувають приклади повсякденної лексики: номінації мобільного телефону, слова на позначення грошей і лексеми, які відображають елементи локального культурного досвіду. Розглянуто функціонування цих одиниць у межах розмовного, часто фамільярного або субстандартного регістру мовлення, а також їхня роль у процесах ідентифікації мовців із певною спільнотою.
Методологія дослідження ґрунтується на порівняльному аналізі мовних явищ у різних соціокультурних контекстах, що дало змогу виокремити як спільні риси (на кшталт циркуляції спільних запозичень і франофонної взаємодії), так і специфічні для окремих регіонів мовні інновації (збереження архаїчних форм, виникнення новотворів). Крім аналізу автентичних мовних даних, дослідження спирається на корпус вторинних джерел – праці з франкомовної соціолінгвістики, діалектології, звіти Організації міжнародної франкофонії (OIF), а також аналітичні матеріали, присвячені мовній політиці в Бельгії, Швейцарії та Франції.
Отримані результати дозволяють розглядати лексичну варіативність не як загрозу нормі, а як вияв життєвої сили мови, що динамічно адаптується до потреб комунікантів. Такі відмінності є не лише носіями регіональної ідентичності, а й індикаторами соціального позиціонування, комунікативної стратегії та належності до певних груп. Таким чином, багатоманітність лексичних варіантів у межах франкомовної Європи засвідчує функціональне багатство французької мови та її здатність зберігати внутрішню єдність у межах плюралізму мовленнєвих практик.
Посилання
REFERENCES
Avramenko, V. Yu., & Prykhnenko, M. I. (2021). Mizhnarodna orhanizatsiia frankofoniia u prosuvanni imidzhu Frantsii ta realizatsii polityky “Soft Power”. Visnyk students’koho naukovoho tovarystva DonNU imeni Vasylia Stusa, 1(13), 6–11.
https://jvestnik-sss.donnu.edu.ua/article/view/9902
Zajtseva, O. M. (2017). Morfolohichni varianty v movi ukrains’koho telebachennia iak pokaznyky vzaiemozalezhnosti statyky j dynamiky movnoi normy (na materiali teleperedach za ostanni 10 rokiv). Visnyk Kyivs’koho natsional’noho linhvistychnoho universytetu, 20(1), 120–128.
http://nbuv.gov.ua/UJRN/Vknlu_fil_2017_20_1_16
Kosovych, O. (2020). Frantsuz’ka mova u prostori frankofonii [monohrafiia]. FOP Osadtsa Yu. V.
http://dspace.tnpu.edu.ua/bitstream/123456789/20817/1/Kosovuch_O_monograf-fr.pdf
Kosovych, O. V. (2018). Prostorove variiuvannia polinatsional’noi movy iak konstanta doslidzhen’ u romanistytsi. Naukovyj visnyk Mizhnarodnoho humanitarnoho universytetu, 33(2), 55–57.
chrome-extension://efaidnbmnnnibpcajpcglclefindmkaj/http://vestnik-philology.mgu.od.ua/archive/v33/part_2/17.pdf
Kocherhan, M. P. (2006). Zistavne movoznavstvo. Akademiia.
Kuznietsova, T. V. (2025). Tendentsii zmin u movnomu stavlenni ta komunikatyvnyj povedintsi ukraintsiv pid chas vijny. Vcheni zapysky TNU imeni V. I. Vernads’koho, 36(75), 2(1), 16–25.
chrome-extension://efaidnbmnnnibpcajpcglclefindmkaj/https://www.philol.vernadskyjournals.in.ua/journals/2025/2_2025/part_1/5.pdf
Masenko, L. T. (2010). Narysy z sotsiolinhvistyky [posibnyk]. Kyievo-Mohylian. akad.
Okhrimenko, T. V. (2023). Kontseptosfera frazeolohizmiv hroshovykh vidnosyn v ukrains’kij ta pol’s’kij linhvokul’turakh. Visnyk Kyivs’koho natsional’noho linhvistychnoho universytetu. Seriia Filolohiia, 26(1), 104–116.
https://doi.org/10.32589/2311-0821.1.2023.286196
Pal’kevych, O. S. (2019). Novi pidkhody do typolohii terytorial’nykh variantiv frantsuz’koi movy. Naukovyj visnyk Mizhnarodnoho humanitarnoho universytetu, 43(3), 35–41. http://www.vestnik-philology.mgu.od.ua/archive/v43/part_3/10.pdf
Alonso, J. B. (2004). Francophonie plurielle l’expression d’une nouvelle identité culturelle. El texto como encrucijada: estudios franceses y francófonos, 1, 685–696.
https://dialnet.unirioja.es/descarga/articulo/1011658.pdf
Avanzi, M. (2017, le 25 avril). Ce que les Suisses, les Belges et les Québécois ne disent pas comme les Français: le cas du téléphone. Français de nos régions.
https://francaisdenosregions.com/2017/04/25/smartphone-natel-gsm_
Bérard, L. (2020). La partie orale du Corpus d’Étude pour le Français Contemporain (CÉFC). Langages, 3(219), 25–37.
https://shs.cairn.info/revue-langages-2020-3-page-25?lang=fr
Blanche-Benveniste, C. (1997). Approches de la langue parlée en français. Ophrys.
Charoenwutipong, R. (2015). Le français de Suisse romande [Mémoire de master, Université Grenoble Alpes]. Dumas.
https://dumas.ccsd.cnrs.fr/dumas-01377115
CNRTL. (s. d.). Entrée “blé”. Récupéré le 15 mai 2025 de
https://www.le-dictionnaire.com/definition/bl%C3%A9
CNRTL. (s. d.). Entrée “flouze”. Récupéré le 15 mai 2025 de
https://www.le-dictionnaire.com/definition/flouze
Éditions Gallimard (2022). Le français et le monde francophone. (N° d’édition: 433166). Éditions Gallimard.
Ferraris, S. (2024, le 15 août). Portable, Natel, GSM: pourquoi les francophones n’utilisent pas le même mot pour parler du téléphone. BFMTV.
Francard, M. (2009). Regional languages in Romance Belgium: the point of no return? Walter de Gruyter, 14(1), 99–119.
Francard, M. (2010). Une langue, des usages: le français en Belgique. Presses universitaires de Louvain.
Gadet, F. (1997). Le français ordinaire (2e éd.). Armand Colin.
Gadet, F. (2004). La variation linguistique: une introduction. OPHRYS
Grévisse, M., & Goosse, A. (2016). Le bon usage (16e éd.). De Boeck Supérieur.
Guiraud, P. (2001). La sémantique. PUF.
Hambye, P., & Francard, M. (2004). Le français dans la Communauté Wallonie-Bruxelles. Une variété en voie d’autonomisation? Journal of French Language Studies, 14(1), 41–59.
https://doi.org/10.1017/S0959269504001401
Huchon, M. (2002). Histoire de la langue française. Le livre de Poche.
Jiménez-Salcedo, J. (2021). Pour une francophonie des communautés: multilinguisme, tradition institutionnelle et langue de l’école dans la Principauté d’Andorre. International Journal of Francophone Studies, 24, 171–206.
https://doi.org/10.1386/ijfs_00037_1
Kadlec, J. (2005). Particularités lexicales du français de Belgique. Écho des études romanes, 1(1), 15–26.
https://eer.cz/artkey/eer-200501-0003_particularites-lexicales-du-fran-ais-de-belgique.php
Kohlbrenner, A, Rosenfeld, M., & Milliot, V. (2022). Brol. La deuxième vie des objets – Anthropologie et sociologie des pratiques de récupération. Academia.
https://www.academia.edu/72773796/Brol?auto=download
Lassoie, P. E. (2024, le 10 Août). Pourquoi les Belges n’emploient pas les mêmes termes que les Français en parlant de technologies. Geeko (Le Soir).
Marcoux, R., & Wolff, A. (2019). La langue française dans le monde: géographie et perspectives. Population & Avenir, 2(742), 4–7.
https://www.cairn.info/revue-population-et-avenir-2019-2-page-4.htm
Murray, B. (2017). Les francophones, la francophonie et Onésime Reclus. Éducation Journal – Revue de l’éducation, 6(2), 424–439.
https://doi.org/10.18192/ejre.v6i2.3945
Pöll, B. (2016). Le français en Belgique et en Suisse romande: du purisme franco-français à quelques “fonctionnements pluricentriques”. Dans Le français et les langues d’Europe (pp. 73–83). OpenEdition Books.
https://books.openedition.org/pur/33067
Reclus, O. (1883). France, Algérie et colonies. Librairie Hachette.
Växjö, K. (2019). Le français de Suisse romande: une réelle variante de la langue française? [Mémoire de licence, Université Linné]. Diva portal.
chrome-extension://efaidnbmnnnibpcajpcglclefindmkaj/https://lnu.diva-portal.org/smash/get/diva2:1395625/FULLTEXT01.pdf
Walter, H. (1994). Le français dans tous les sens. Robert Laffont.
DICTIONNAIRES
Dauzat, A. (1994). Dictionnaire étymologique et historique du français. Larousse.
Francard, M., & Geron, G. (2021). Dictionnaire des belgicismes. Dictionnaire et encyclopédie (broché) en français.
Le Petit Robert. (2022). Dictionnaire de la langue française. Le Robert.
Rey, A. (2022). Dictionnaire historique de la langue française. Le Robert.
Thibault, A., & Knecht, P. (2012). Dictionnaire suisse romand: particularités lexicales du français contemporain (2e éd.). Zoé.
SOURCES D’ILLUSTRATION
BFMTV Linguistique. (s. d.). Rubrique linguistique de BFMTV. Récupéré le 11 mai 2025 de
CFPP2000. (s. d.). Corpus de Français Parlé Parisien des années 2000. Récupéré le 9 mai 2025 de
https://www.ortolang.fr/market/corpora/cfpp2000
Français de nos régions. (s. d.). Blog de Mathieu Avanzi sur la variation régionale du français. Récupéré le 6 mai 2025 de
https://francaisdenosregions.com
Frantext. (s. d.). Corpus de textes littéraires français du XVIe au XXIe siècle. Récupéré le 5 mai 2025 de
Geeko (Le Soir). (s. d.). Rubrique technologique du journal belge Le Soir, abordant aussi des sujets linguistiques. Récupéré le 3 mai 2025 de
OFROM. (s. d.). Observatoire du français en Suisse romande, Université de Neuchâtel. Récupéré le 4 mai 2025 de
Valibel. (s. d.). Centre de recherche sur le discours et la variation à l’Université catholique de Louvain. Récupéré le 8 mai 2025 de
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
1. Дослідження, що публікуються у збірнику наукових праць, повинні бути виконані відповідно до чинного законодавства України та етичних норм. Основний обов’язок автора полягає в тому, щоб виконати таке дослідження, яке заслуговує на об’єктивне обговорення науковою спільнотою його значущості.
2. Автори повинні формулювати свої наукові спостереження у такий спосіб, щоб їхні результати могли бути підтверджені іншими вченими, без підробки отриманих висновків або маніпуляції ними.
3. Автори статей несуть відповідальність за зміст статей і за сам факт їх публікації.
4. Автор повинен цитувати ті публікації, які вплинули на сутність роботи, а також ті, які можуть швидко познайомити читача з попередніми роботами, важливими для розуміння цього дослідження. За винятком оглядів, слід мінімізувати цитування робіт, які не мають безпосереднього відношення до змісту дослідження. Автор зобов’язаний провести джерельний пошук, щоб знайти і процитувати оригінальні публікації, тісно пов’язані з цим матеріалом. Необхідно також коректно вказувати на джерела принципово важливих матеріалів, використаних у цій роботі, якщо вони не були отримані самим автором.
5. Автори повинні дотримуватися усіх чинних вимог щодо публікацій рукописів. Неприпустимим є плагіат та його удавання за оригінальну розвідку, а також подання до редакції раніше опублікованої статті. У випадках виявлення плагіату відповідальність несуть автори поданих матеріалів.
6. Експериментальне або теоретичне дослідження може іноді слугувати основою для науково коректної і об’єктивної критики роботи іншого дослідника. Опубліковані статті в окремих випадках можуть містити подібну критику. Персональна суб’єктивна критика не є доречною за жодних обставин.
7. Співавторами статті мають бути ті особи, науковий внесок яких є вагомим у її зміст та які розділяють відповідальність за здобуті результати. Автор, який подає рукопис до друку, відповідає за те, щоб до списку співавторів були включені всі ті й лише ті особи, які відповідають критеріям авторства. У статті, написаної декількома авторами, той з авторів, хто подає до редакції контактні відомості, документи і листується з редакторами, бере на себе відповідальність за згоду інших авторів статті на її публікацію у збірнику.
8. Автори повинні повідомити редактора про будь-який потенційний конфлікт інтересів, на які могла б вплинути публікація результатів, що містяться у рукописі.
9. Автори повинні чітко вказати джерела всієї процитованої інформації, оформити посилання на наукові джерела відповідно до вимог ДСТУ ГОСТ 7.1:2006.
10. Редколегія має право відмовити у публікації статті за умов недотримання зазначених вимог.
11. Автор може висловити побажання не залучати деяких рецензентів до розгляду рукопису. Проте головний редактор може прийняти рішення залучити одного або декількох із цих рецензентів, якщо переконаний, що їх думки є важливими для неупередженого розгляду рукопису. Таке рішення може бути прийняте, наприклад, у тому випадку, коли є серйозні суперечності між цим рукописом і попередньою роботою потенційного рецензента.
12. Запобігання псевдонауковим публікаціям є відповідальністю кожного автора, головного редактора, рецензента, видавця й організації.
