Стереотипізація ділової жінки в американському медіадискурсі
DOI:
https://doi.org/10.32589/2311-0821.1.2025.335676Ключові слова:
гендерний стереотип, ділова жінка, медійна стереотипізація, оцінка, образ, номен стереотипуАнотація
У статті представлено результати дослідження мовної репрезентації гендерного стереотипу ділової жінки в американському медійному дискурсі. У межах пропонованого дослідження гендерний стереотип розглядається як вербалізована когнітивна структура, що репрезентує спрощений образ індивіда, який характеризується певними статусно-рольовими ознаками й особистими рисами. Медійну стереотипізацію визнано процесом творення образів різних гендерних ідентичностей, які поширюються та закріплюються в колективній свідомості за допомогою мовних і позамовних знаків. У фокусі гендерної стереотипізації в американському медійному дискурсі перебувають моральні й інтелектуальні ознаки, які сприймаються відповідно до традиційних ідеалів маскулінності та фемінності. Традиційно чоловічими якостями вважаються конкурентоспроможність, жорсткість, стійкість, схильність до ризику, а жіночими – прагнення співпрацювати, лагідність, покірність і уважність. Невідповідність традиційному ідеалу зумовлює появу стереотипу ділової жінки, що формується у порівнянні зі зразковим стереотипом ділового чоловіка, лідерство якого вважається нормою. Методологія дослідження мовних засобів стереотипізації ділової жінки ґрунтується на інтерпретативному підході до вивчення лінгвістичної актуалізації стереотипів у дискурсі і поєднує методи когнітивно-прагматичного, лінгвокультурологічного й мотиваційного аналізу медіатекстів. У статті схарактеризовано лінгвальні засоби репрезентації гендерного стереотипу ділової жінки в американському медійному дискурсі. Визначено номінативну специфіку позначень цього стереотипу у формі слів чи стійких словосполучень. Описано ставлення американського суспільства до певних ознак гендерного стереотипу ділової жінки в синтаксичних одиницях медіатекстів. Доведено, що, незважаючи на зміни, які відбулися в американському суспільстві в розумінні соціальної ролі жінки, її успішність сприймається як відхилення від загальновизнаного лідерства чоловіків.
Посилання
Vasko, S. R. (2022). Frazemy yak znaky vtorynnoi nominatsii i rezultat frazeosemiozysu. Visnyk KNLU. Seriia Filolohiia, 25(2), 18–31.
Korolyova, A. V. (2011). Diakhronichnyi vektor doslidzhennia struktur svidomosti y myslennia. Visnyk KNLU. Seriia Filolohiia, 14(1), 52–58.
Martyniuk, A.P. (2004). Konstruiuvannia henderu v anhlomovnomu dyskursi. Konstanta.
Marchyshyna, A.A. (2018). Genderna identychnist v anhlomovnomu postmodernistskomu dyskursi: sotsiokulturnyi ta linhvopoetychnyi aspekty (na materiali naukovykh, publitsystychnykh ta khudozhnikh tekstiv). PP Buinytskyi O. A.
Maslova, Yu. P. (2013). Formuvannia y tyrazhuvannia hendernykh stereotypiv u sotsiumi. Naukovi zapysky Natsionalnoho universytetu “Ostrozka akademiia”. Seriia “Filolohichna”, 40, 81–87.
Matsko, L. I. (2011). Linhvokulturolohichnyi analiz khudozhnoho tekstu. Kultura slova, 75, 56–66.
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/37180
Moseichuk, O. & Matushevska, N. (2015). Kohnityvno-prahmatychnyi analiz komunikatyvnoi sytuatsii spokusa (na materiali anhlomovnoho kinodyskursu). Naukovi zapysky Vinnytskoho derzhavnoho pedahohichnoho universytetu imeni Mykhaila Kotsiubynskoho. Filolohiia, 22, 149–157.
Sukalenko, T. M. (2024). Movni zasoby eksplikatsii hendernykh stereotypiv u suchasnomu ukrainskomu masmediinomu dyskursi. U N. L. Yuhan (red.) Linhvistyka, 2(50) (ss. 118–127). DZ “LNU imeni Tarasa Shevchenka”.
Ashmore, R. D., & Del Boca, F. K. (2017). Conceptual approaches to stereotypes and stereotyping. In D. L. Hamilton (Ed.), Cognitive processes in stereotyping and intergroup behavior (pp. 1–35). New York: Psychology Press.
Beukeboom, C. J. & Burgers, Ch. (2019). How stereotypes are shared through language: A Review and introduction of the social categories and stereotypes Communication (SCSC) Framework. Review of Communication Research, 7, 1–37.
https://doi.org/10.12840/issn.2255–4165.017
Bobchynets, L.I. (2023). Gender stereotypes in Spanish and Portuguese humour: lexico-semantic and stylistic expression. Messendger of Kyiv National Linguistic University. Series Philology, 26(2), 20–29.
Collins, K. & Clément, R. (2012). Language and prejudice direct and moderate effects. Journal of Language and Social Psychology, 31(4), 376–396.
https://doi.org/10.1177/0261927X12446611
Deutschmann, M. & Steinvall, A. (2020). Combatting linguistic stereotyping and prejudice by evoking stereotypes. Open Linguistics, 6(1), 651–671.
https://doi.org/10.1515/opli-2020-0036
Fiske, A. P. & Fiske, S. T. (2010). Social relationships in our species and cultures. In Sh. Kitayama, & D. Cohen (Eds.), Handbook of Cultural Psychology (pp. 283–307). New York, London: Guilford Press.
Fiske, S. T. & Neuberg, L. S. (1990). A continuum model of impression formation from category-based to individuating processes: influence of information and motivation on attention and interpretation. In M. P. Zanna (ed), Advances in Experimental Social Psychology, 1–74. San Diego, California: Academic Press.
Garfinkel, H. (1967). Studies in Ethnomethodology. Cambridge: Polity Press.
Knippenberg, A. & Dijksterhuis, A. (2000). Social categorization and stereotyping: A functional perspective. European Review of Social Psychology, 11(1), 105–144.
https://doi.org/10.1080/14792772043000013
Lakoff, R. (1973). Language and woman’s place. Language in Society, 2(1), 45–80.
Levon, E. (2007). Sexuality in context: variation and the sociolinguistic perception of identity. Language in Society, 36(4): 533–44.
https://doi.org/10.1017/S0047404507070431
Lin, M.H., Kwan, V.S., Cheung, A. & Fiske, S.T. (2005). Stereotype content model explains prejudice for an envied outgroup: Scale of anti-Asian American Stereotypes. Personality and Social Psychology Bulletin, 31(1), 34–47.
https://doi.org/10.1177/0146167204271320
Lindvall-Östling, M., Deutschmann, M. & Steinvall, A. (2020). An Exploratory Study on Linguistic Gender Stereotypes and their Effects on Perception. Open Linguistics, 6(1), 567–583.
https://doi.org/10.1515/opli-2020-0033
Lyubymova, S. (2022a). Stereotyping Ideal Woman in American Blogs. Signo (47) 88, 86–94.
https://online.unisc.br/seer/index.php/signo/article/view/17385
Lyubymova, S. (2022b). Nomen Est Omen Socialis. Designation as Means of Stereotyping. Acta Universitatis Sapientiae, Philologica, 14(2), 116–133.
https://doi.org/10.2478/ausp-2022-0019
MacDonald, T. K. & Zanna, M. P. (1998). Cross-dimension ambivalence toward social groups: Can ambivalence affect intentions to hire feminists? Personality and Social Psychology Bulletin, 24(4), 427–441.
https://doi.org/10.1177/0146167298244009
Macrae, C.N., Milne, A.B. & Bodenhausen, G.V. (1994). Stereotypes as energy-saving devices: A peek inside the cognitive toolbox. Journal of Personality and Social Psychology, 66(1), 37–47.
https://doi.org/10.1037/0022-3514.66.1.37
Prime, J. L., Carter, N. M. & Welbourne, T. M. (2009). Women “Take Care,” Men “Take Charge”: Managers’ Stereotypic Perceptions of Women and Men Leaders. The Psychologist-Manager Journal, 12(1), 25–49.
https://doi.org/10.1080/10887150802371799
Talbot, M. (2003). Gender stereotypes. Reproduction and challenge. In J. Holmes & M. Meyerhof (eds.), The Handbook of Language and Gender, (pp.468–86). Oxford: Blackwell.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
1. Дослідження, що публікуються у збірнику наукових праць, повинні бути виконані відповідно до чинного законодавства України та етичних норм. Основний обов’язок автора полягає в тому, щоб виконати таке дослідження, яке заслуговує на об’єктивне обговорення науковою спільнотою його значущості.
2. Автори повинні формулювати свої наукові спостереження у такий спосіб, щоб їхні результати могли бути підтверджені іншими вченими, без підробки отриманих висновків або маніпуляції ними.
3. Автори статей несуть відповідальність за зміст статей і за сам факт їх публікації.
4. Автор повинен цитувати ті публікації, які вплинули на сутність роботи, а також ті, які можуть швидко познайомити читача з попередніми роботами, важливими для розуміння цього дослідження. За винятком оглядів, слід мінімізувати цитування робіт, які не мають безпосереднього відношення до змісту дослідження. Автор зобов’язаний провести джерельний пошук, щоб знайти і процитувати оригінальні публікації, тісно пов’язані з цим матеріалом. Необхідно також коректно вказувати на джерела принципово важливих матеріалів, використаних у цій роботі, якщо вони не були отримані самим автором.
5. Автори повинні дотримуватися усіх чинних вимог щодо публікацій рукописів. Неприпустимим є плагіат та його удавання за оригінальну розвідку, а також подання до редакції раніше опублікованої статті. У випадках виявлення плагіату відповідальність несуть автори поданих матеріалів.
6. Експериментальне або теоретичне дослідження може іноді слугувати основою для науково коректної і об’єктивної критики роботи іншого дослідника. Опубліковані статті в окремих випадках можуть містити подібну критику. Персональна суб’єктивна критика не є доречною за жодних обставин.
7. Співавторами статті мають бути ті особи, науковий внесок яких є вагомим у її зміст та які розділяють відповідальність за здобуті результати. Автор, який подає рукопис до друку, відповідає за те, щоб до списку співавторів були включені всі ті й лише ті особи, які відповідають критеріям авторства. У статті, написаної декількома авторами, той з авторів, хто подає до редакції контактні відомості, документи і листується з редакторами, бере на себе відповідальність за згоду інших авторів статті на її публікацію у збірнику.
8. Автори повинні повідомити редактора про будь-який потенційний конфлікт інтересів, на які могла б вплинути публікація результатів, що містяться у рукописі.
9. Автори повинні чітко вказати джерела всієї процитованої інформації, оформити посилання на наукові джерела відповідно до вимог ДСТУ ГОСТ 7.1:2006.
10. Редколегія має право відмовити у публікації статті за умов недотримання зазначених вимог.
11. Автор може висловити побажання не залучати деяких рецензентів до розгляду рукопису. Проте головний редактор може прийняти рішення залучити одного або декількох із цих рецензентів, якщо переконаний, що їх думки є важливими для неупередженого розгляду рукопису. Таке рішення може бути прийняте, наприклад, у тому випадку, коли є серйозні суперечності між цим рукописом і попередньою роботою потенційного рецензента.
12. Запобігання псевдонауковим публікаціям є відповідальністю кожного автора, головного редактора, рецензента, видавця й організації.
